Загальнотеоретична характеристика юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин, Детальна інформація

Згідно з третьою ознакою, правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. Вчинки, направлені на інтереси та цілі, лежать поза правом. Вони викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб'єкт їх правове значення, бажав або не бажав настання правових наслідків. Значна частина правомірних вчинків породжується матеріально-предметною діяльністю людей (виробництвом і споживанням матеріальних благ, створенням творів літератури і мистецтва, відкриттями і винаходами і т.п.). Юридичні акти – дії, прямо направлені на досягнення правового результату. Здійснюючи юридичні акти, громадяни, державні органи та інші суб'єкти створюють, змінюють, припиняють правові відносини або для себе, або для інших суб'єктів.

Схематично дана класифікація може бути представлена так :

Критерії виділення вчинків і актів можна доповнити ще однією розмежувальною ознакою. Соціальне значення перших і других також неоднаково. Якщо вчинки за своєму змістом – “згустки” минулої, вже закінченої діяльності, то акти являють собою дії, “перекинені в майбутнє”. Якщо вчинки, як правило, є поведінкою матеріально-перетворюючого характеру, то акти – це дії, насичені соціальною інформацією. Їх призначення – упорядкувати, організувати, ввести в певні рамки майбутню діяльність.

У науковій літературі були спроби неодноразово доповнити і модифікувати вказану класифікацію. Дії, пропонувалося поділяти на односторонні і багатосторонні, позитивні і негативні; правопорушення – на вмисні і необережні; в числі дій особливо виділяти юридичні факти-стани, результативні дії; юридичні факти-події розмежовувати на абсолютні і відносні.14 Аналізуючи наукову класифікацію юридичних фактів, не можна не задати питання: чи надійний її “стовбур”, іншими словами, наскільки науково обґрунтовано використовується сам метод класифікації стосовно до юридичних фактів? Для відповіді на це питання необхідно звернутися до розгляду функцій класифікації в науковому пізнанні.

3.1.Функції класифікації юридичних фактів.

Класифікація юридичних фактів, як і будь-яка класифікація, служить засобом систематизації, передумовою наукового аналізу об'єкта, що вивчається. Розділяючи об'єкт на частини, вона дозволяє вивчити його в розчленованому, деталізованому вигляді. Одночасно вона покликана з'єднати різноманітні і часом суперечливі вияви об'єкта, зв'язати їх в єдину, суцільну систему. Виступаючи як засіб наукової систематизації, класифікація виконує свою головну функцію.

Однак цим її задача не вичерпуються. Нарівні з вищевказаним, наукова класифікація виконує ряд інших функцій, серед яких – пояснювальна. Визначаючи позицію юридичного факту в класифікаційній схемі, ми тим самим знаходимо його місце серед однорідних явищ, теоретично його інтерпретуємо, тобто пояснюємо. У правовій літературі не випадково ведуться суперечки про місце того або іншого юридичного факту в науковій класифікації. Визначити це місце – значить розповсюдити на нього юридичний режим (закономірності, принципи, властивості) даного класу юридичних фактів, встановити спосіб включення даного юридичного факту в систему правового регулювання.15

Класифікація юридичних фактів виконує і евристичну функцію, тобто ставить перед дослідником нові питання, наштовхує на невирішені задачі. Наукову гіпотезу, юридичну конструкцію, іноді досить “покласти” на класифікацію юридичних фактів, щоб виявити її вразливі місця, виявити, що ті або інші фактичні обставини нею не охоплюються. Це дає поштовх творчої думки, примушує уточнювати початкові положення, приводить до правильних рішень.

Класифікація юридичних фактів служить засобом наукового прогнозу і виконує прогностичну функцію. Розмежовуючи безліч видів і підвидів юридичних фактів, вона виступає як інструмент, що дозволяє зафіксувати всякі зрушення в системі юридичних фактів. Науково обґрунтована класифікація дозволяє висловлювати припущення про перспективи розвитку тих або інших категорій юридичних фактів, передбачати ці зміни.

Класифікація юридичних фактів виконує багату за змістом практичну функцію. Вона сприяє точному відбору і правильному закріпленню юридичних фактів в нормах права, допомагає зрозуміти взаємозв'язок різних засобів впливу на фактичні відносини і процеси. “Її цінність для правових органів полягає в тому, що вона розкриває правову специфіку соціальних фактів, служить їх повному і точному встановленню”.16

3.2. Структура класифікаційного дослідження.

На теперішньому етапі розвитку науки структура класифікаційного дослідження юридичних фактів складається з наступних елементів.

Класифікація юридичних фактів по ”вольовому” критерію. Ця класифікація, що використовує декілька взаємопов'язаних критеріїв, вже розглядалася вище. Її подальший розвиток можливий як в напрямі уточнення критеріїв розподілу (наприклад, основ розмежування юридичних вчинків і результативних дій), так і у бік подальшого поглиблення класифікації. Галузеві науки, дають цікавий матеріал (види договорів, адміністративних актів), який може і повинен стати об'єктом теоретичного узагальнення, послужити подальшому поширенню даної класифікації.

Допоміжні класифікації юридичних фактів. Це група відносно незалежних, не пов'язаних в систему розподілів юридичних фактів – по галузевій приналежності, способу встановлення і закріплення фактів та ін. Дані класифікації дають “зрізи” масиву юридичних фактів по різних ознаках, що мають як наукове, так і практичне значення. Можна сказати, що вони виступають в ролі “прожекторів”, освітлюючих з різних сторін юридичні факти для їх вивчення і практичного використання.

Розвиток даних класифікацій ми бачимо в більш широкому використанні соціально-економічних критеріїв. “Оскільки юридичні факти є фактами суспільного життя, їх класифікація можлива і по ознаці матеріального змісту, тобто по приналежності до тієї або іншої сфери суспільних відносин”.17 Наприклад, можливе виділення юридичних фактів, пов'язаних з правовим регулюванням транспорту, охорони здоров'я, побутового обслуговування і т. д. Цей підхід дозволить більш предметно аналізувати юридико-фактичну основу правового регулювання.

Дихотомічні класифікації. Це розподіл по наявності або відсутності ознаки. З логічної точки зору, дихотомічні класифікації володіють істотним недоліком – їх негативний підрозділ дуже невизначений, вимагає подальшого розкриття об'єму. Тому дихотомічний розподіл розглядаються в науці як матеріал для побудови більш довершеної класифікації.18 Але для практичних цілей в області теорії юридичних фактів такі класифікації незамінні. Вони дозволяють виділити і докладно проаналізувати окремі групи юридичних фактів, що володіють тією або іншою своєрідністю (наприклад, терміни, факти-правовідносини, присудження).

Юридичні дії являють собою результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей і інших суб'єктів права в області відносин, що складають предмет правового регулювання.

У правовому регулюванні дії виступають в різних якостях. З одного боку, вони служать основами виникнення, зміни, припинення правовідносин, настання інших правових наслідків. З іншого боку, дії виступають в ролі того матеріального об'єкта, на який впливають правові відносини і заради якого, здійснюється усе правове регулювання. Розгляд дій як юридичних фактів, таким чином, є лише один з аспектів їх вивчення в правознавстві.

Юридична дія – абстрактне, узагальнююче поняття. Юридичною дією є і накладання штрафу на порушника правил дорожнього рушення, і укладання шлюбу, і виголошення вироку за довершений злочин. Легко помітити, що всі ці юридичні дії – факти різного соціального масштабу, різної протяжності у часі, неоднакової соціальної значущості. Припустимо, що поведінка людини ієрархічно організована. Елементарна одиниця поведінки – рух тіла. З руху тіла складаються операції, з операцій – дії, з дій – діяльність і т. д. Тоді, який “розмір” поведінкової одиниці необхідний і достатній для того, щоб бути юридичним фактом? В. Н. Кудрявцев вважає, що юридичним вчинком може бути і рух тіла, і операція, і комплекс операцій. Це залежить від конкретної ситуації, від того, як змоделювати юридичний факт в нормі права.19 Гнучке застосування укрупнення і деталізування юридичних фактів в залежності від галузі права та характеру регульованих відносин, дозволяє використати засоби юридичного впливу в широкому діапазоні – від великомасштабних правових розпоряджень, що охоплюють масові процеси, до ювелірних по точності розпоряджень, присвячених “вузьким” видам суспільних відносин і ситуацій.

Юридичні дії – складний і багатоплановий об'єкт класифікації. Укласти в єдину класифікаційну схему різноманітні вияви діяльності суб'єктів права далеко не просто. В науковій і учбовій літературі використовується ряд поділів правомірних юридичних фактів-дій: по суб'єкту (дії громадян, організацій, держави); по юридичній спрямованості (юридичні акти, юридичні вчинки, результативні дії); по галузевий приналежності, (матеріально-правові, процесуальні); за способом здійснення (особисто, через представника); за способом вираження і закріплення (мовчанням, жестом, документом) і т.д.

Істотну наукову і практичну роль грає систематизація неправомірних дій. До числа найважливіших можна віднести підрозділ неправомірних дій: по мірі суспільної небезпеки (злочини, проступки); по суб'єкту (дії індивідів, організацій); по об'єкту (державного суспільного устрою, особистої власності, управління, особистості і т.п.); по галузях права (карні, адміністративні, цивільні, трудові та ін.); за формою провини (умисні, необережні); по мотиву (хуліганські, корисливі та ін.).

Як і підрозділ правомірних дій, класифікацію правопорушень навряд чи можна вважати завершеною. У науці карного права досягнуті певні успіхи у вивченні і класифікації злочинів. Класифікація ж проступків і заходів відповідальності за них потребує вдосконалення.20 Детальна класифікація правопорушень дозволить більш диференційовано підійти до цієї категорії юридичних фактів, глибше проаналізувати їх систему, повніше осмислити юридичне значення кожного різновиду правопорушень.

Відому складність викликає питання про місце в класифікації юридичних фактів об'єктивно-протиправних дій (шкода, заподіяна недієздатним, випадкове спричинення шкоди і т.п.).21 Такі дії в певній мірі схожі з юридичними подіями. Як і події, вони знаходяться за рамками предмета правового регулювання. Право враховує існування подібних фактів, але не може на них впливати. У процесі правового регулювання об'єктивно-протиправні дії завжди опосередковуються діями інших осіб. Наприклад, за шкоду, заподіяну недієздатною особою, відповідають батьки, опікуни, виховна установа, якщо не доведуть відсутності своєї провини. Об'єктивно-протиправні дії займають проміжне положення між юридичними подіями і юридичними діями, поєднуючи ознаки як тих, так і інших. Дана обставина дозволяє ще раз побачити відносність «вольового» критерію, необхідність подальшого розвитку класифікації юридичних фактів-дій по різноманітних соціальних і юридичних ознаках.

3.3.Юридичні факти-стани, факти-правовідносини.

3.3.1.Юридичними станами називають складні юридичні факти, що характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого вони можуть неодноразово (в поєднанні з іншими фактами) викликати настання правових наслідків. Наявність даного різновиду юридичних фактів була помічена давно. “Право може змінюватися не тільки внаслідок швидкоплинних подій, – писав, наприклад, Е. Н. Трубєцкой, – але і під впливом станів, що тривають”. Суперечливим є питання про місце станів в класифікації юридичних фактів. Одні автори виділяють стани в особливу ланку, нарівні з подіями і діями;22 інші – вважають, що факти-стани можуть бути як юридичними діями, так і юридичними подіями.23 Конструктивне розв'язання даної проблеми полягає в тому, щоб чітко сформулювати критерій виділення станів в системі юридичних фактів. Ця ознака – тривалість існування фактичних обставин. З даної точки зору всі юридичні факти можуть бути розмежовані на факти короткострокової дії і факти тривалої дії (стану).

У науковій літературі висловлено думку, що юридичне значення має не сам стан (в шлюбі, в трудовому договорі), а юридичні факти, що обумовили його виникнення.24 Розвиваючи дану думку, Р. О. Халфіна показала, що в ряді випадків стан важко відмежувати від правовідношення, що триває. На цій основі висловлений сумнів в доцільності виділення станів в класифікації юридичних фактів.25

Висловлені положення дозволяють більш чітко сформулювати особливості, властиві юридичним станам як специфічній категорії юридичних фактів. По-перше, стани відображають, стабільні характеристики суспільних відносин, що тривають і учасників відносин. Як правило, це і найбільш істотні в соціальному і юридичному планах ознаки. По-друге, стани володіють сильною “складоутворюючою дією”. За час свого існування вони беруть участь у виникненні багатьох правовідносин, активно формуючи тим самим індивідуальний правовий статус суб'єктів. По-третє, різновидом фактів-станів є стан в правовідносинах.

Особливості фактів-станів повинні враховуватися в правовому регулюванні. Юридичні стани являють собою своєрідний каркас системи юридичних фактів. Конструкція цього каркаса має далеко не другорядне значення, оскільки зумовлює місце інших юридичних фактів в правовому регулюванні. Будь-які зміни моделі факту-стану торкаються безлічі правових відносин, спричиняють різноманітні безпосередні і опосередковані наслідки для виникнення, зміни, припинення цілих масивів правових зв'язків, тому такі зміни повинні проводитися з максимальною обережністю, ретельним відроблянням всіх можливих наслідків.

3.3.2. До юридичних станів примикають факти-правовідносини. Як відмічалося вище, деякі юридичні стани є правовідносинами, але не усі юридичні стани – правовідносини, порівняно як і не всі факти-правовідносини можуть розцінюватися, як юридичний стан.

Включення правовідносин в число юридичних фактів не можна розглядати як парадокс, як твердження тези про те, що “право породжує право”. У формі правовідносин виступають найважливіші, найбільш значущі суспільні зв'язки. Тому немає нічого дивного в тому, що право використовує як юридичні факти такий елемент реальності, як правові відносини. Закріплення в нормах права фактів-правовідносин зумовлене також вимогою законності, внутрішніми закономірностями правопорядку, що передбачає координоване виникнення і існування правових зв'язків. Нарешті, треба вказати на те, що факти-правовідносини володіють значною соціальною місткістю. В узагальненому, концентрованому вигляді вони вбирають в себе широкий масив соціальних фактів. Внаслідок цього факти-правовідносини можуть ефективно використовуватися в правовому регулюванні.26