Загальнотеоретична характеристика юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин, Детальна інформація

Не можна не зауважити, що факти-правовідносини є похідними юридичних фактів, вторинними по відношенню до певної групи соціальних обставин. Їх юридична надійність в чималій мірі залежить від досконалості юридичного механізму утворення правовідносин. Якщо даний механізм не забезпечує належного рівня законності у виникненні правовідносин, то використання такого факту спричинить перенесення помилки в нову область суспільних відносин. Це зобов'язує виявляти обережність у використанні фактів-правовідносин, передбачати засоби контролю в складах, що включають такі факти.

Термін “факти-правовідносини” може створити враження, що юридичним фактом виступають всі правовідносини вцілому. Насправді це не так. Факти-правовідносини відображають правовий зв'язок в узагальненому вигляді. Тому юридичне значення має, як правило, сам факт існування (або відсутність) тих або інших правовідносин. Наприклад, для отримання службової житлоплощі необхідна наявність трудових відносин з підприємством, установою, організацією; для укладення шлюбу – відсутність іншого зареєстрованого шлюбу.

На думку З. Д. Іванової, юридичними фактами є не самі правовідносини, а основи їх виникнення, “бо про існування будь-яких правовідносин можна судити лише на основі наявності юридичного факту, що є основою виникнення цих правовідносин”.27 Як і у випадку з юридичними станами, тут необхідно розмежувати юридичні передумови правовідносини і самі факти-правовідносини, які і з соціальної, і з юридичної точок зору не тотожні. У деяких ситуаціях юридичні факти, що породили правовідносини, можуть втратити згодом своє юридичне значення,але правовий зв'язок буде зберігатись.

Наприклад, розрив трудових правовідносин робітника або службовця з підприємством, установою, організацією не спричиняє, за окремими виключеннями, припинення права користування відомчою житлоплощею, відомчою дитячою установою і т. п. Таким чином, існування правовідносин – більш ємний юридичний факт, він охоплює не тільки наявність законної фактичної основи правовідносин, але і реальне буття правового зв'язку.

3.4. Юридичні події.

Суспільна діяльність людей являє собою переплетення закономірного і випадкового. Правове регулювання не може не відображати тієї обставини, що в життя суспільства, в діяльність колективів і особистостей часом втручаються чинники стихійного характеру. Подібні обставини враховуються, зокрема, шляхом закріплення в законодавстві юридичних фактів-подій. Юридичні події самостійно і в поєднанні з іншими юридичними фактами спричиняють виникнення правовідносин, спричиняють зміну прав і обов'язків, припиняють правові відносини. В учбовій і науковій літературі юридичні події нерідко визначають як обставини, настання яких не залежить від волі і свідомості людини.28 Подібне розуміння не цілком точно відображає істоту юридичних фактів-подій.

По-перше, багато які події в своєму зародженні можуть залежати від волі людини (народження людини, повінь, пожежа і т.п.), але в своєму подальшому розвитку вони виходять з-під її контролю. Такого роду обставини КрасавчиковО. А. запропонував називати “відносними подіями”.29

По-друге, розвиток науки і техніки збільшує можливості людини у впливі на процеси і явища природи. Те, що сьогодні не залежить від волі і свідомості (зливи, лавини, землетруси), завтра може стати керованим процесом. Область явищ, що не залежать від волі і свідомості людини, не залишається незмінною; відповідно скорочується і область подій.

По-третє, право нерідко надає значення самому матеріальному факту, відволікаючись від пов'язаних з ним суб'єктивних моментів. “Багато які правомірні дії людей – юридично розглядаються абсолютно так само, як і події, так, що внутрішня сторона їх не має ніякого значення”.30

По-четверте, складний юридичний факт об'єднує в своєму змісті елементи об'єктивного і суб'єктивного характеру. Подібного роду фактичні обставини важко віднести і до подій, і до дій.

Розмежування юридичних дій і подій – не такі прості і очевидні справи. Якого ж роду фактичні обставини можна вважати юридичними подіями? Для відповіді на це питання необхідно звернутися до розгляду суті події. З філософської точки зору, подія є передусім випадкове явище. “Випадковість, – пише А. П. Шептулін, – виникає в моментах перетину необхідних причинно-слідчих рядів, де якраз і утворяться нові причини, включаються у взаємодію нові елементи”.31 Дане положення застосовується і до подій, як юридичних фактів. Юридично значуща подія має місце лише в тих випадках, коли “перетинаються” незалежні причинно зумовлені процеси (діяльність людини, розвиток природного явища). Незалежність подій від волі людини, таким чином, ознака не головна, а похідна.

Розглянемо для ілюстрації такий юридичний факт, як повінь. Сама по собі повінь – закономірний результат ланцюга природних процесів. У цьому полягає одна з незалежних “ліній причинності” в явищі, що розглядається. Але повінь ніколи не стане юридичним фактом, якщо не буде “перетину” даної лінії причинності з іншою – процесом людської діяльності. У тому випадку, якщо повінь перешкодила, наприклад, звинуваченому з'явитися по виклику слідчого, воно набуває значення юридичного факту. Отже, подія виступає як складний по структурі юридичний факт, що включає елементи закономірного і випадкового, об'єктивного і суб'єктивного. У складі цього факту можна виділити ознаки, що відносяться до одного причинного ланцюга (повені) і до іншого (діяльність слідчого). Таким чином, висновок про те, що подія являє собою перетин незалежних причинних ланцюгів, не позбавлений відомого практичного значення. Він дозволяє зрозуміти структуру факту-події, що важливо для нормативного закріплення фактів-подій і для їх встановлення в правовому процесі.

Юридичні факти-події можна класифікувати по різних основах: за походженням – природні (стихійні) і залежні в своєму походженні від людини; в залежності від повторюваності події – унікальні і повторювані (періодичні); по протяжності у часі – моментальні (випадки) і протяжні у часі (явища, процеси); по кількості учасників – персональні, колективні, масові; з визначеним і з невизначеною кількістю осіб, що беруть участь; по характеру наслідків, що наступили – оборотні, безповоротні та ін.

3.5. Інші види юридичних фактів.

Одним з елементів класифікаційного дослідження юридичних фактів, є класифікації по наявності або відсутності ознаки – дихотомічні розподіли. Ці розподіли дозволяють вибрати з масиву фактичних обставин специфічні групи юридичних фактів, розглянути їх юридичні особливості і своєрідність функціонування. Кількість дихотомічних поділів необмежено, бо вони можуть створюватися по багатьох ознаках. Розглянемо деякі з них.

По ознаці їх документального закріплення юридичні факти можуть бути поділені на оформлені і неоформлені. Більшість юридичних фактів існує в оформленому, зафіксованому вигляді. Разом з тим певні фактичні обставини можуть бути не оформлені, наприклад, усна операція між громадянами, відмова від здійснення права. Неоформленими можуть бути і юридичні події: народження, смерть людини, зміна в стані здоров'я. Подібні юридичні факти можна називати латентними, прихованими. У латентному вигляді існує певна частина фактів-правопорушень.32

Значна частина фактичних обставин має юридичне значення тільки в оформленому, зафіксованому вигляді. Наприклад, такий юридичний факт, як судимість, не може братися до уваги, якщо відсутнє її документальне підтвердження; юридично значимий лише зареєстрований шлюб. Використання при прийнятті рішень надійно зафіксованих, вбраних в законну форму фактичних обставин – не формалізм, а вимога законності, що зумовлює високу надійність правового регулювання, стабільність виникаючих правових відносин.

По ознаці визначеності нормативної моделі юридичні факти можна поділити на визначені і відносно-визначені. До першої групи відносяться юридичні факти, вичерпно окреслені в нормі права і що не вимагають якої-небудь конкретизації правовими органами. В їх числі такі, наприклад, фактичні обставини, як вік, наявність трудових відносин, громадянство, сімейний стан і т. п. Другу групу складають фактичні обставини, які конкретизуються компетентним органом в процесі застосування норми права. Розрізнюють декілька видів конкретизації і відповідно декілька різновидів відносно-певних фактів.33

До відносно-певних фактів примикають фактичні обставини, що набули юридичного значення в порядку зворотної сили закону. Зворотна дія нормативного акту передбачає поширення його на відносини, що виникли до вступу цього акту в силу. Виходить, що деякі фактичні обставини набувають юридичне значення (або іншу юридичну оцінку) не в момент свого виникнення, а пізніше, в зв'язку з прийняттям нормативного акту, що визнав за ними якість юридичних фактів. Образно кажучи, відбувається “переоцінка” фактичної обставини: з соціального факту вона перетворюється в юридичну. Такій переоцінці можуть бути піддані лише належно оформлені і зафіксовані в свій час фактичні обставини. Якщо соціальна обставина не реєструвалася, то надання юридичного значення подібній категорії фактів може спричинити ущемлення законних прав і інтересів суб'єктів права.

Юридичні факти бувають первинні і похідні. В основі цього розподілу лежить зміст юридичних фактів і їх взаємовідношення між собою. У правовому регулюванні нерідко використовуються фактичні обставини, які як би надбудовуються над первинними юридичними фактами, представляють їх узагальнене, систематизоване вираження. Як приклад похідного факту можна навести потребу в житлі – необхідна умова для постановки на облік і отримання житлової площі. Факт потреби узагальнює значне число інших, більш конкретних фактичних обставин (склад сім'ї, відсутність іншої упорядженої житлоплощі та ін.).

Різновид похідних юридичних фактів – розрахункові юридичні факти. Це фактичні показники, коефіцієнти, індекси, що розраховуються на основі деяких первинних фактичних обставин і права та служать основою для виникнення права на винагороду, премію, надбавку або знижку і т. п. Значне поширення формалізованих розрахунків в системах заробітної плати, заохочення і стимулювання примушує звернути увагу на цю категорію юридичних фактів.

Розрахункові юридичні факти, по-перше, повинні бути юридично надійними, що залежить, з одного боку, від якості початкової інформації, а з іншого боку, від прийнятої методики розрахунку. У літературі відмічалися, наприклад, нестачі правового механізму оцінки ефективності нової техніки. Розрахункові юридичні факти тут засновуються на економії, отриманій від впровадження техніки, яка нерідко завищується або взагалі визначається довільно, по угоді зацікавлених осіб.34 По-друге розрахункові юридичні факти, повинні бути пов'язані з кінцевими результатами діяльності, орієнтовані на них.

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Правове відношення — це передбачене юридичною нормою ідеологічне суспільне відношення, яке виражається у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права.35

Соціальне призначення правовідносин — створювати суб'єктам права конкретні соціальні можливості для задоволення певних їхніх потреб або власними діями, або діями інших суб'єктів. Такі можливості й забезпечуються налагодженням суспільних зв'язків у вигляді взаємних юридичних прав і обов'язків відповідних суб'єктів.

4.1. Види правовідносин:

за галузевою ознакою — конституційні, цивільні, трудові, кооперативні, сімейні, кримінальні та ін.; залежно від визначеності кількості суб'єктів — загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів не визначена), конкретні (кількість зазначених суб'єктів точно визначена);

за кількісним складом суб'єктів — прості (правовідносини лише між двома суб'єктами), складні (правовідносини між трьома і більше суб'єктами);

залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санкції), на основі якого виникають правовідносини, — регулятивні, охоронні;

за характером поведінки зобов'язаного суб'єкта — активні (зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії), пасивні (зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від учинення тих чи інших дій);