Президент України, Детальна інформація

Президентська влада в республіках президентського типу - це завжди єдиноособність влади. Глава держави не тільки не поділяє свою владу з іншими обличчями, але й у силу принципу поділу влади діє незалежно від законодавчої і судової влади. Президент одержує свій мандат від народу і тому не може контролюватися з боку парламенту. Він вправі сам комплектувати склад уряду (з визначеною участю парламенту).

Отже, на мою думку, сильна президентська влада ніяк не підриває демократичний характер правової держави - навпроти, вона за певних умов є єдино можливим інструментом збереження конституційного порядку.

2. Конституційний статус Президента України.

2.1 Реалізація конституційного статусу в нормах Основного Закону України.

Конституційний статус реалізується в нормах Конституції( яка є Основним Законом України), що визначають функції і повноваження глави держави. Ці два поняття дуже близькі, але не тотожні. Під функціями розуміються найбільш важливі загальні обов'язки глави держави, що випливають з його положення в системі органів державної влади. Повноваження ж випливають з функцій і складаються з конкретних прав і обов'язків глави держави з питань , віднесених до його компетенції. У тій мірі, у якій функції і повноваження належать винятково главі держави (тобто не поділяються з парламентом, урядом, судовими органами), вони називаються прерогативами глави держави (наприклад, пропонувати парламенту кандидатуру на посаду глави уряду, привласнювати вищі військові звання).

Функції глави держави не можуть бути конкретизовані повноваженнями в повному обсязі. Тому в глави держави завжди є нерозкриті в Конституції повноваження, що виявляються в екстраординарних непередбачених випадках, одержуючи де-факто визнання чи можно парламенту спираються на судове тлумачення Конституції.

Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Констітуції Украіни, прав і свобод людини і громадянина. Він є носієм верховної державної влади і вищим представником держави у її відносинах із іншими країнами.

В Україні пост Президента було введено через рік після прийняття Декларації про державний суверенітет 12.07.1990р. і майже незабаром після схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України. За Законом “Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР” від 5-го липня 1991 р., яким тогочасна Конституція була доповнена главою 12 “Президент Української РСР”, Президента було визнано найвищою посадовою особою української держави і главою виконавчої влади.

Статус Президента, його повноваження та місце, яке він посідає в політичній системі держави, визначається передусім конституційними нормами. Введення конституційного інституту Президенства було пов‘язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності. Перший Президент незалежної України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. (Кравчук Л.М.) одночасно із проведенням всенародного Референдуму, що підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. про проголошення України незалежною суверенною державою.

За роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений, як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України Президент визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором 1995 р.

За чинною Конституцією:

“Президент є главою держави і виступає від її імені”. А вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (Ст.113 Конституції).

Заміна статусу Президента як найвищої особи держави на статус глави держави має принципове значення. Адже глава держави уособлює державу в цілому. Якщо інші державні структури виконують в державному механізмі певні функції - законодавствують, управляють, здійснюють правосуддя, то Президент репрезентує державу вцілому як в середині країни, так і за рубежем.

Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних повноважень по відношенню до інших органів, що входять до всіх гілок державної влади. Конституцією передбачено виконання Президентом більше тридцяти важливих функцій. Наприклад, як гарант дотримання Конституції Президент може скасовувати акти Кабінету Міністрів та Ради міністрів Автономної Республіки Крим. У зазначених Конституцією випадках (якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися) Президент припиняє повноваження Верховної Ради України. В свою чергу Верховна Рада має право на усунення Президента з посади в порядку процедури імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Таким чином Конституція України містить багато суттєвих положень відносно посади Президента України, його повноважень , взаємовідносин з іншими органами влади та посадовими особами. Важливо також зазначити, що в Конституції передбачено процедуру так званої “контрасигнатури”, коли укази і розпорядження Президента набувають чинності лише з моменту підписання їх відповідними посадовими особами виконавчої влади. Такий порядок досить поширений у сучасному світі.

Як глава держави Президент має постійно інформувати широку громадськість, депутатів про основні напрямки політики держави, про чергові завдання які поступають на шляху її розвитку. Саме в цьому плані Конституція встановлює , що Президент “звертається з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України”.

Президент України має важливі повноваження в різних сферах державного життя. Ряд своїх прав він здійснює в тісній взаємодії з Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, причому право остаточного рішення може залишатися за ним.

Перерахування всіх діючих повноважень Президента України, зайняло б не менш 2-аркушів, тому має сенс обмежитися на основних моментах відправлення влади Президентом України.

Діюча Конституція України ставить інститут президентства на перше місце серед інших державних органів. Український президент наділений великими реальними повноваженнями, що застосовує самостійно, юридично незалежно від інших державних органів, але взаємодіючи з ними. Він не підлеглий і не підзвітний ніякому органу влади, одержуючи свої повноваження від народу на основі Конституції України, не несе за свій політичний курс, проведену політику, за свої законні дії політичної відповідальності перед парламентом. Виключення складає лише юридична відповідальність його у випадку обвинувачення в державній чи зраді здійсненні іншого тяжкого злочину з дотриманням складної, у кілька етапів, процедури відмови, здійснюваної на засіданні Верховної Ради україни.Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України (відповідно до ст.111 Конституції України).

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо доде ржання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

Відповідно до ст. 108 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

відставки;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

усунення з поста в порядку імпічменту;

смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підстав і письмового подання Верховного Суду України за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку( ст.110 Конституції)