Президент України, Детальна інформація

Тут відбита інша концепція призначення актів Президента, а саме: у тому випадку якщо якесь питання вже урегульоване законом, Президент зобов'язаний з ним вважатися. Однак якщо питання в законі не урегульований, Президент вправі його врегулювати своїм актом.

Причому на практиці можуть виникати такі ситуації:

а) питання юридично не урегульоване, і неясно, яким актом це повиннео бути зроблено – законом, указом Президента, постановою Кабінету Міністрів України і т.д.;

б) питання ще не урегульоване, але зрозуміло, що він є предметом закону. На думку Президента України, він вправі видавати свій нормативний акт не тільки в першій ситуації, але і в другий – для заповнення правового пробілу на той період, поки закон ще не прийнятий, а суспільні відносини настійно вимагають регулювання.

На мою думку, в теперішній час все частіше існуватиме розходження між указами та актами Президента.

Розходження між ними установити досить складно. Здавалося б, треба виходити з того, що указ – акт більш широкої дії, що має нормативний характер, а розпорядження – документ більш частки, конкретного призначення. Але це не так. Нерідко нормативними є й укази, і розпорядження. Причому іноді для регулювання подібних питань використовуються то укази то розпорядження . Правда, останнім часом спостерігається все-таки тенденція до використання для нормативного регулювання суспільних відносин форми указів. Крім того, для визначених питань ненормативного характеру стійкою формою є не розпорядження, а указ ( наприклад, у відношенні нагородження, надання громадянства України, виходу з громадянства, помилування й ін. ). Тому границя між актами Президента часом умовна.

Але, на мій погляд, мабуть в одній ситуації форма указу вживається дуже часто. Зв'язано це з регулюванням найбільш важливих суспільних відносин, особливо якщо вони не урегульовані законом; указ Президента в даному випадку як би заміняє законодавче регулювання.

Висновок.

Саме сьогодні, у настільки непростий для України час, у системі органів державної влади потрібно сильна владна рука, здатна дати можливість виконавчої влади, керуючись лише основною концепцією вихіду країни з кризи, а не всім тим різноманіттям політичних думок, що є присутніми сьогодні в законодавчому органі через наявність безлічі політичних партій, проводити політику реформ, будувати демократичну правову державу, розвивати міждержавні політичні й економічні відносини і т.д. І саме президент здатний дозволити всі розбіжності між органами законодавчої й виконавчої влади України, використовуючи для цього як єднальні процедури, так і силові важелі президентської влади - право одноособове прийняти рішення про відставку Кабінету Міністрів чи розпуску Верховної Ради.

Тверда й у той же час гнучка політика Президента, підбор для здійснення цієї політики нових кадрів в управлінські державні органи, незважаючи на політичні пристрасті й антипатії , дозволили виконавчої влади домогтися багатьох позитивних зрушень у сфері економіки і фінансів, внутрішній і зовнішній політиці держави, що у свою чергу підвищило довіру Заходу до Українських реформ.

Сьогодні Україна, на думку багатьох авторитетних західних політиків, уже включена у світову економіку. Проблеми в Україні є, проблеми залишаються і після спроб їхнього рішення різними галузями влади, але тільки від комплексної погодженої роботи всіх галузей влади сьогодні, у тому числі і від Президента, залежить - чи стануть потенційні можливості ніколи великої держави економічним чудом.

У чому найбільше яскраво відбивається модель сильного українського Президента? Можна виділити наступні фактори.

1. Президент обирається народом, отже, його повноваження залежать від народу, який довіряє Президенту вищі державні функції. Так, згідно ст. 103 Конституції України, Президент обирається всіма громадянами Україниї, котрі володіють активним виборчим правом, на загальних виборах. У силу цього він одержує мандат довіри не від парламенту, як наприклад у ФРН чи Італії, а від усього населення України.

2. Президент в Україні по конституційній моделі не входить у систему поділу влади, а стоє над усіма галузями влади. Це добре видно з зіставлення ряду норм. Згідно ст. 6 Конституції, державна влада в Україні здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Державну владу в Україні здійснюють Президент , Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України і Конституційний Суд. Таким чином, Президент теж здійснює державну владу. Але яку з трьох? Законодавчу здійснює Верховна Рада України, виконавчу владу – Кабінет Міністрів України, судова влада, природно, належить судам. Залишається зробити висновок про те, що в Президента своя самостійна форма влади, що деякі дослідники охрестили президентською владою.

3 Виходячи зі сказаного, слід зазначити, що тільки Президент наділяється задачею забезпечення погодженого функціонування і взаємодії всіх інших органів державної влади.

4. У свою чергу можливості самого Президента, особливо стосовно Верховній Ради України, дуже значні: починаючи від послань , внесення проектів законів, що можуть бути визначені Президентом як першочергові, права вето щодо прийнятих Верховною Радою законів та скасування актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ст.106 Конституції), і закінчуючи повноважень Президента України по достроковому припиненню повноважень Верховної Ради якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (ст.90 Конституції).

6. По існуючій конструкції у Президента є право на свою законотворчість, тобто на прийняття актів ( насамперед указів ), що під час відсутності законів вони регулюють суспільні відносини і діють доти, поки не з'являться відповідні закони; по ряду питань закони взагалі не приймаються, і регулювання здійснюється або самостійно Президентом, або з його доручення Верховною Радою України. Згідно ст. 105 Конституції Президент України видає укази і розпорядження, що обов'язкові для виконання на всій території України. Ні Кабінет Міністрів ні Верховна Рада не вправі їх скасувати. Але ці укази і розпорядження не можуть суперечити Конституції і державним законам. При виявленні такого протиріччя Конституційний Суд повноважний анулювати нормативні укази Президента, якщо рахує, що вони не відповідають Конституции України.

7. Президент тримає в руках усі нитки внутрішньої і зовнішньої політики держави. Згідно ст. 106 Конституції він здійснює керівництво зовнішньою політикою, веде переговори і підписує міжнародні договори, ратифікаційні грамоти. Однак ці договори не набирають сили без їхньої ратифікації верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття законів .

8. Уряд України цілком можна назвати Урядом Президента України, оскільки Президент його цілком формує, направляє його діяльність і в будь-який момент вправі відправити у відставку , хоча для призначення Прем'єр Міністра України Президенту необхідна відповідна згода. При цьому не можна не відзначити, що ряд членів Кабінету Міністрів, що займають ключові посади, працює під безпосереднім керівництвом Президента ( міністри закордонних справ, оборони, внутрішніх справ і ін. ), Президент України призначає персональний склад органів виконавчої влади за поданням Прем”єр-міністра України(ст. 114 Конституції) . Кабінет Міністрів України відповідний перед Президентом України (ст.113 Конституції) .Прем’єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Президент призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

9.У країні існує вертикаль виконавчої влади, що включає зверху вниз ( чи навпаки ) усі структури, аж до глави сільського муніципального утворення (незважаючи на проголошене Конституцією України відділення органів місцевого самоврядування від органів державної влади ). Вершиною цієї піраміди можна вважати Президента України

10.У відповідності зі ст.106 Конституції Президент є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами. Винятково Президенту належить право призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво в сферах національної безпеки та оборони держави .

Президент вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України.

Конституція надала Президенту право вводити на території України й в окремих її місцевостях надзвичайний стан. Однак та ж стаття ставить за обов'язок Президенту негайно сповістити про це Верховну Раду України.

Надалі необхідно розвивати правовий статус Президента України для зміцнення стабільності в країні. Також необхідно розвивати правове положення осіб, що пішли у відставку з посади Президента України. Це додасть впевненість у своєму майбутньому державним особам, що стоять на чолі України, а також завоює повагу до нашої країни в іноземців.

Список використаної літератури.

“Конституція України” від 28.06.1996р.

Закон УРСР “Про заснування поста Президента і внесення змін і доповнень до Конституції УРСР” від 05.02.1991р. // Відомості Верховної Ради України 1991р. №33-Ст.445.

Закон України “Про вибори Президента України” від 05.03.1999р. -№ 474-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999 - № 14 –Ст. 81.

Закон України “Про представництво Президента України у Автономній Республіці Крим” від 02.03.200р. № 1524-III// Відомості Верховної Ради України, 2000р. -№ 21 – Ст.158.

.Коментар до Конституції України — К.: Інститут законодавства Верховної Заради України. – 1998. – 412 с.