Заробітна плата, Детальна інформація

Тарифна система являє собою сукупність елементів, за допомогою яких суспільство встановлює початкову диференціацію в оплаті праці різних груп працівників у залежності від складності і умов праці, особливості окремих галузей і виробництв, кліматичних умов даної місцевості з межею забезпечення єдності в масштабах країни міри праці і його оплати.

Тарифна система складається із тарифних сіток, тарифних ставок робочих і тарифно-кваліфікаційних довідників характеристик робіт і професій робітників, схеми посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців і кваліфікаційного довідника посад службовців. Вона доповнюється різними надбавками і доплатами до тарифних ставок і посадових окладів.

5.2. Тарифна сітка – елементи тарифної системи, являє собою шкалу, яка визначає співвідношення в розмірах тарифних ставок в залежності від кваліфікації і складності виконаних робіт. Кожний розряд тарифної системи має свій коефіцієнт, який показує, у скільки разів оплата праці робітника даного розряду вища від оплати праці робітника І розряду. Тарифна сітка характеризується числом тарифних розрядів, темпами абсолютного і відносного росту тарифних коефіцієнтів і співвідношенням крайніх (найнижчого і вищого) тарифних розрядів.

Зараз у більшості галузей промисловості діє 6-розрядна сітка.

У наш час максимальна заробітна плата найменших робітників становить 10 і більше розмірів мінімальної заробітної плати. Передбачається ввести уніфіковані тарифні сітки, які диференційовані за галузями народного господарства на 4 групи і за умовами праці на 3 групи:

восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів І і VІІІ розрядів 1:2,4 – для оплати праці робітників цехів основного виробництва підприємств чорної металургії;

восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням І і VІІІ розрядів 1:2,28 – для оплати праці робітників, зайнятих на відповідних роторах (машинобудування, електроніка, радіотехніка, виробництво засобів зв’язку);

семирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів І і VІІ розрядів - 10:2,08 – для оплати праці робітників, зайнятих у сфері обслуговування теплових і електричних систем атомних, теплових та гідроелектростанцій;

шестирозрядна сітка із співвідношенням тарифів І і VІ розрядів 1:1,8 – єдина для всіх інших галузей народного господарства.

При цьому пропонується, щоб розміри мінімальної і максимальної тарифної заробітної плати співвідносились як 1:3,5 на період до стабілізації економіки.

Що стосується бюджетних організацій, то Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.93 №44 встановлена Єдина тарифна сітка із 29 розрядів і коефіцієнтів праці робітників бюджетних організацій і установ на основі мінімальної заробітної плати. Діапазон цієї сітки 1,0:13,8. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.94 року №720 для працівників бюджетних організацій введені коефіцієнти підвищення ставок заробітної плати і посадових окладів. Причому, співвідношення між 1:29 розрядами в даному випадку зворотнє, тобто 1-й розряд коректується на 11,34, а 29-й розряд – на 2,90.

5.3. Тарифна ставка – елемент тарифної системи: визначає розмір оплати праці різних груп працюючих на одиницю часу (година, день, місяць).

Погодинні, денні, місячні тарифні ставки встановлюються в залежності від системи обліку виробітку і нормування праці в різних галузях промисловості. У тих випадках, коли роботи нормуються за нормами часу, зазвичай застосовуються погодинні тарифні ставки. Якщо роботи нормуються на основі змінних норм виробництва, користуються, як правило, денними тарифними ставками.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 2.06.93 №393 (додаток 1), розмір тарифних ставок робітників першого розряду визначається так: множиться відповідний коефіцієнт на встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифна ставка враховує рівень категорії робіт, умови їх виконання і значення галузі. Розмір ставки (оклад) першого розряду визначається на рівні державної гарантії мінімального розміру заробітної плати. Ставки інших розрядів визначаються множенням ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Кожному тарифному розряду відповідає свій тарифний коефіцієнт. Наприклад, 29 розряду працівників бюджетних закладів відповідає коефіцієнт 13,8 тобто 13,8 мінімальних розмірів заробітної плати, скорегованих на 2,9.

Оплата праці робітників бюджетних установ і організацій базується на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів. Для таких загальних посад, як інженер, економіст, бухгалтер та інші встановлені діапазони розрядів від 9 до 15 включно. Цим розрядам відповідають тарифні коефіцієнти від 2,26 до 4,01. Для ведучих інженерів, економістів, бухгалтерів встановлений діапазон розрядів від 11 до 16 включно. Крім того, працюючим можуть встановлюватись надбавки, доплати та інші виплати стимулюючого характеру. Для державних підприємств встановлені єдині тарифні умови оплати праці працівників і посадовців за загальними професіями і посадами. Вони складаються з єдиної тарифної сітки і переліку загальних професій робітників та службовців з відповідними тарифними розрядами.

З метою створення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці в залежності від його складності Кабінет Міністрів України Постановою від 20.02.93 затвердив коефіцієнт співвідношення до мінімальної заробітної плати мінімальних тарифних ставок для їх диференціації за видами виробництва, робіт і діяльності в залежності від складності праці за галузями народного господарства, а також коефіцієнти співвідношення до мінімальної заробітної плати тарифних ставок (окладів) окремих професій працюючих, по відношенню яких не застосовуються тарифні сітки, для їх диференціації в залежності від складності виконаних робіт і кваліфікації робітників.

По першій групі коефіцієнтів співвідношення значно різняться. У вугільній промисловості 1,45 – 2,75, у легкій – 1,02 – 1,17, а в машинобудуванні 1,08 – 1,41. По другій групі у водіїв тролейбусів 2,03 – 2,75, у машиніста локомотива 2,36 – 3,92, а у рядового складу річкового флоту 1,37 – 1,62.

5.4. Тарифно-кваліфікаційний довідник – вміщує перелік характеристик робіт, які використовуються робітниками різних підприємств, і тих вимог в галузі технічних, загальних знань і виробничих навичок, яким повинен відповідати працюючий на даній роботі. Тарифно-кваліфікаційний довідник є важливим елементом тарифної системи. Він називає кількість тарифних розрядів з кожної професії і спеціальності, за допомогою його встановлюється складність робіт, присвоюється кваліфікаційні розряди працюючим.

Кваліфікаційні характеристики у довіднику будуються зазвичай за трьома розділами.

“Характеристика робіт” – дається опис роботи, яку робітник даного розряду повинен вміти виконати, вказується сутність самостійності робітника при її виконанні, а також при ремонтуванні обслуговуючого обладнання, виборі і визначенні режимів ведення роботи, порядок підготовки матеріалів до обробки.

“Повинен знати” – подається перелік мінімуму теоретичних і практичних знань робітника, необхідних для виконання даної роботи.

“Приклади робіт” – дається перелік конкретних, найбільш характерних робіт, які відповідають даному розряду.

Перший розряд присвоюється робітникам, які мають найбільш низьку кваліфікацію і виконують найпростішу роботу. Чим вищий рівень знань і умінь робітника, чим більш складні і точні роботи він може виконувати, тим вищий його тарифний розряд.

Оплата по тарифу – основа державного регулювання заробітної плати. Оплата по тарифах і окладах повинна бути основою заробітної плати, однак доля цієї частини заробітної плати, починаючи з 1990 року набула стійку тенденцію до скорочення. Так, якщо доля тарифу у загальній заробітній платі робітників виробничої сфери складала в 1990 році біля 60 відсотків, то до кінця 1993 року вона зменшилась до 20-30 відсотків.

Крім основної частини заробітної плати – тарифу, на багатьох підприємствах і організаціях виплачуються доплати, надбавки, премії, які складають змінну частину заробітної плати. У даний період вони трансформувались у постійну частину заробітної плати. Це стримує мотивацію виробничої праці, руйнує окремі співвідношення в оплаті праці по галузях, що можна розглядати як одну із причин інфляційних процесів, які руйнують економіку України.

Спеціалісти Мінпраці України разом з НДІ праці України розробили пропозиції по введенню єдиної комплексної системи організації оплати праці в народному господарстві. Але оскільки ряд пропозицій носить концептуальних характер, вони ще повинні пройти апробацію на конкретних підприємствах.

Що стосується організації оплати праці інженерно-технологічних працівників і службовців, то основою її є схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Схема посадових окладів являє собою перелік посад по підприємствах відповідних галузей промисловості із вказівкою місячного посадового окладу або коефіцієнта.

Для визначення рівня кваліфікації інженерно-технічних робітників і службовців у межах однієї і тієї ж посади у схему посадових окладів передбачається його мінімальна і максимальна величини – “вилка” окладів. Під час ревізії розрахунків з робітниками і службовцями аудитор обов’язково перевіряє по розрахунково-платіжних відомостях співвідношення ставок заробітної плати ставкам, затвердженим за тарифікаційними списками.