Податкове навантаження і податковий тягар, Детальна інформація

В широкому розумінні податковий тягар – це загальна сума податків, що сплачуються.

Податковий тягар – це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.

Розподіл податкового тягаря між платниками податків спирається на принцип стягнення податків з благ, що отримууються, та на принцип платоспроможності.

Механізм впливу податкового тягаря цілком простий і зрозумілий: при високому рівні податкових стягнень економічний агент повинен або відхилятися від сплати податків, або здійснювати вкладення в активи з максимально високим прибутком, розглядаючи такий параметр, як величина ризику, в якості другорядного.

Розглядаючи проблему надлишкового податкового тягаря, слід відмітити, що вона складається з великої кількості компонентів, серед яких необхідно виділити:

високі ставки податків;

штучне визначення умов беззбитковості угод;

некоректне визначення податкової бази;

багатократність обкладань;

надлишкова кількість податків, що стягуються.

Очікуваний позитивний вплив на економіку країни залежатиме, в першу чергу, від врахування у проекті Податкового кодексу низки загальноекономічних вимог, а саме: відчутного зниження рівня податкового навантаження, зменшення загальної кількості податків і зборів та забезпечення прозорої і ефективної системи адміністрування податків та інших обов'язкових платежів.

У проекті Кодексу також запропоновано зменшити ставки податку на прибуток підприємств (з 30 % до 25 %) і податку на додану вартість (з 20 % до 15 %, на перехідний період – 17 %). Зниження ставок цих податків дозволить тільки в певній мірі зменшити податкове навантаження на підприємства, адже головна проблема сучасної податкової системи країни полягає не стільки в розмірі ставок самих податків, скільки в порядку їх нарахування та адміністрування.

Надання пільг і списання заборгованості приводить до того, що збільшується податкове навантаження на тих, хто добросовісно розраховується з бюджетом. Хочеться сподіватися, що Верховна Рада найближчим часом вдосконалить механізм оподаткування доданої вартості та прибутку підприємств. І врахує при цьому специфіку малого і середнього бізнесу. Надзвичайна важливість цих податків полягає в тому, що саме вони є основою Державного бюджету.

Оскільки податок з обороту стягується з усієї вартості у, включаючи вартість сировини та матеріалів, то при його використанні в тому випадку, коли існує декілька стадій виробництва й обігу, виникає кумулятивний ефект, тобто ефект послідовного збільшення податкового навантаження. Фактичне податкове навантаження за таких умов залежить від довжини шляху від виробника до споживача, причому масштаб кумулятивного ефекту тим більший, чим більшою є додана вартість (заробітна плата і прибуток) підприємств, які знаходяться на початку виробничого циклу. Отже, податкове навантаження при цьому набуває нерівномірного та випадкового характеру, оскільки залежить не від результатів функціонування підприємства, а від його місця у виробничому ланцюзі та кількості технологічних циклів, які пройшла використовувана сировина. Такий підхід до оподаткування істотно збільшує податкове навантаження насамперед на підприємства легкої і харчової промисловості, переробні галузі АПК, деревообробну та целюлозно-паперову промисловість, машинобудування тощо. Причому в межах однієї галузі в скрутному становищі опиняються саме ті підприємства, які випускають продукцію з більш високоякісних, а відтак і дорогих видів сировини та матеріалів.

За таких умов, безперечно, створюються стимули до вертикальної інтеграції – об'єднання технологічно пов'язаних підприємств, що зрештою зумовлює підвищення рівня монополізації економіки. Поява монополій з мотивів оптимізації сплати податків, які не зацікавлені у співпраці з будь-якими посередницькими структурами, малими та середніми підприємствами, призводить до цілковитої втрати стимулів до конкуренції і занепаду малого та середнього бізнесу, який не витримує цінової конкуренції з монополіями.

1.2. Особливі наслідки оподаткування при прямих і непрямих податках

Податкова система охоплює різні види податків. В основу їх класифікації покладені різні ознаки. Основну групу становлять прямі та непрямі податки. Прямі податки призначаються безпосередньо на дохід та майно (пряма форма оподаткування). До непрямих податків належать податки на товари та послуги, що входять до ціни товару або включені в тариф на послуги. Власник товару чи послуги, реалізуючи їх, отримує податкові суми, котрі перераховуються державі (непряма форма оподаткування).

Як відомо, основними непрямими податками, що передбачені податковим законодавством України, є податок на додану вартість та акцизний збір. Однак у ході реформування податкової системи нашої країни періодично висуваються пропозиції запровадити в ролі основного елемента системи непрямого оподаткування податок з обороту в тому чи іншому вигляді. Окрім того, порівняно недавно податкова система України збагатилася на спрощену систему оподаткування, основним елементом якої є податок з обороту. В цьому зв'язку питання дослідження доцільності існування податків з обороту як альтернативи існуючому ПДВ в Україні є досить актуальним.

Останній, зберігаючи переваги інших податків на споживання, був позбавлений їх основних вад. По-перше, ПДВ, як і податок з обороту, стягується на кожній стадії виробництва і реалізації продукції. По-друге, оскільки ПДВ оподатковується лише вартість, додана на кожній стадії, він прямо залежить від реального внеску цієї стадії у вартість кінцевого продукту, яка дорівнює сумі доданих вартостей усіх стадій обороту виробництва та обігу. В зв'язку із цим ПДВ не залежить від зміни кількості стадій обігу товарів від виробника до виробника, тобто від зміни організаційної структури економіки. Податок на додану вартість є також більш нейтральним з точки зору умов ринкової конкуренції, оскільки не стимулює вертикальної інтеграції. Цей податок має також переваги з точки зору адміністрування, оскільки дає можливість "перехресного" контролю податкових платежів. Тому й не дивно, що впродовж кількох десятиліть після введення у Франції ПДВ почав застосовуватись у податкових системах переважної більшості розвинених країн, фактично витіснивши податок з обороту.

Отже, ПДВ представляє собою більш прогресивну і досконалу форму непрямого оподаткування, ніж податок з обороту. В цьому контексті варто відмітити, що в проекті розробленого в 1994 році в рамках Міжнародної податкової програми Світового податкового кодексу, який утілює найпередовіший досвід сучасної науки та практики оподаткування, ПДВ посідає помітне місце.

Як наслідки застосування системи оподаткування можливі подальше зростання "тінізації" економіки та жорсткіше податкове адміністрування, що стимулюватиме ухилення під сплати податків у масових масштабах. Тому стає зрозумілим, що запровадження в Україні податку з обороту замість ПДВ матиме негативні і багато в чому непрогнозовані наслідки.

-



,

-

,

Існуючі податки можна класифікувати за різними принципами: об'єктом (податки на доход, прибуток, власність),суб'єктами оподакування, платниками (індивідуальні такорпоративні податки), характером стягування податку (прямі,непрямі).

У даному разі нас цікавить конкретне питання: позитивний ефект і втрати від застосування певних податків з макроекономічної точки зору. Для цього розглянемо ту класифікацію податків, яка розрізняє прямі податки (на доходи) і непрямі (на споживання).

Прямі податки істотно впливають на ринок ресурсу праці. Адже бажання пропонувати працю безпосередньо залежить від величини доходу, що залишається після оподаткування. Уявімо, що пропорційним податком оподатковується зарплата. Як впливає податок на обсяг робіт в економіці? Для відповіді скористаємося графіком 1:

Ресурси праці