Податкове навантаження і податковий тягар, Детальна інформація

Пояснення до графіка 3:

Крива Лаффера є геометричним місцем точок, кожна з яких демонструє можливий варіант поєднання ставок оподаткування і обсягів бюджетних надходжень.

Точка А (екстремум функцій) відповідає тій ставці податку ta, при якій бюджет отримує найбільші надходження (GА).

У точці С при податковій ставці tc, що менша за оптимальну, як і в точці В при податковій ставці tb, що більша за оптимальну, бюджет отримує однаково менші надходження.

Крива Лаффера використовується як аргумент на користь лібералізації оподаткування. Проаналізуємо, які процеси відбуватимуться в економіці при переході від податкової ставки tb до ставки ta.

У найближчій перспективі перехід до меншої податкової ставки може означати скорочення надходжень до бюджету. Але з часом (нагадаємо, що крива Лаффера ілюструє довготривалу залежність) відбуватиметься певні зміни. Передусім збільшаться чисті доходи, а отже, зростуть і заощадження. Це спричинить збільшення інвестицій, зростання виробництва, зайнятості, а отже, і збільшення доходів, які є базою оподаткування. Логіку цього зв'язку можна формалізувати в такий спосіб:

Inc Y

t S I Inc T ,

Pr L

де t - податкова ставка;

Inc - доходи домогосподарств;

Pr - прибутки підприємств;

S - заощадження;

T - податкові надходження до бюджету.

Зростання податкових надходжень під впливом зменшення податкової ставки на графіку кривої Лаффера відображено переходом від точки А до В.

Визначення межі оподаткування є проблемою вкрай актуальною для України. Практика управління економікою впродовж 90-х років засвідчує: намагання уряду поповнити хронічно дефіцитний бюджет не враховують того, що надмірні податки зменшують базу оподаткування і скорочують надходження до бюджету.

Розділ 2

2.2. Вимірювання надлишкового податкового тягаря і проблеми викривлення вибору при застосуванні різних податків

Податкові надходження до бюджету від продажу товарів в обсязі Qo одиниць обчислюються як добуток двох величин: T*Q0. Цю величину економісти називають податковим тягарем. На рис. 1 податковий тягар зображено як площу прямокутника Ps0PD0ea (площина В плюс площина С).

Рис 1. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями на ринку.

Непрямий податок, як правило, розподіляється між споживачами і виробниками. Проілюструємо це положення для випадку призначення індивідуального акцизу на ринку сигарет.

Оскільки до встановлення акцизного податку ціна виторгу була такою ж як і рівноважна ціна Ро, обсяг продажу Qo забезпечував виробникам виторг у сумі P0*Q0. Після призначення податку ціна виторгу виробника впала до рівня Ps0. Отже, тепер виробники отримуватимуть від реалізації Q0 одиниць товару виторг у сумі Ps0*Q0. На рис. 1 показано, що величина вартості

P0*Q0-Ps0Q0=(P0-Ps0)*Q0

це та частина податкового тягаря, що припадає на виробників сигарет; вона показана площиною В.

Споживачі до встановлення податку платили за пачку сигарет ціну Р0. Їхні видатки на придбання Q0 одиниць цього товару у вартісному виразі становили величину P0*Q0. Після запровадження непрямого податку за ту ж саму кількість придбаного товару вони заплатять суму – Pd0*Q0, адже нова рівноважна ціна зросла до рівня Pd0. Податковий тягар, що сплачують споживачі, на рис. 1 зображено прямокутником P0Pd0ek (площина С). Його можна визначити і таким чином:

Pd0*Q0-P0*Q0=(Pd0-P0)*Q0

Додавши податковий тягар, що лягає на кожну із сторін ринкових відносин, ми отримаємо загальний результат податку:

(Pd0-P0)*Q0+(P0-Ps0)*Q0=(Pd0-P0+P0-Ps0)*Q0=(Pd0-Ps0)*Q0=T*Q0

Чим нееластичнішим є попит і пропозиція, тим меншим буде зниження обсягу виробництва, що виникає внаслідок зростання ціни після запровадження непрямого податку. Галузі, товари яких нееластичні за попитом і пропозицією, більш придатні для непрямого оподаткування, ніж галузі, в яких виробляються товари і послуги, що характеризуються високим рівнем цінової еластичності попиту і пропозиції.

Співвідношення коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції, обчислених у межах відрізків ее’ і еа, що утворюються на кривих попиту і пропозиції, зображених на рис.1, визначає розподіл податкового тягаря між споживачами і виробниками.