Боже слово, Детальна інформація

Боже слово
Тип документу: Лекція
Сторінок: 7
Предмет: Релігієзнавство
Автор:
Розмір: 36.1
Скачувань: 2604
Ніколи не забуду молодого хлопця, який по щирій сповіді сказав: "Отче, як же ж тепер легко!"

- А що було тяжко? - питаю я.

- Ой, дуже тяжко, - відповів той.

- Та чого тяжко, то ж було приємне.

- Приємне триває недовго, а потім гріх тяжить, б'є молотом совість, не дає спокою.

Переконуємося не раз, як нам легко стає після сповіді, бо це потреба людської душі. Всі люди мають потребу виговоритися і навіть, коли зустрічаються незнайомі люди, то обговорюють свої проблеми. Дійсно, коли чоловік виговориться, поділиться з кимось, йому може стати легше. Та коли людина зустрінеться з Божою любов'ю, яка нам прощає наші провини, тоді насправді на душі стає легко. Тому не дивно, що найбільші безбожники світу, коли помирали, то шукали священика.

Один із них - Вольтер. Він боровся ціле своє життя з Богом, Церквою, зі священством, а в хвилі смерти нелюдською мовою кричав, просив, благав, щоб допустили священика. Але цього не сталося, помер без сповіді.

Нацистський злочинець Айхман утік далеко, аж на інший континент. Тікав перед справедливістю, навіть змінив лице пластичною операцією, щоб його ніхто не впізнав. Однак не втік від свого сумління, било воно, як молотом, не давало спокою, що стільки невинних душ вимордував він в концтаборах. Не міг більше носити свої гріхи в собі, і сам перед собою пробує сповідатися. Записав на магнітофон свої злочини, ходить по кімнаті, слухає власні гріхи зі свого голосу. Саме так його було викрито.

Часто знаходять на місійних теренах померлих, що не дочекали місіонера, щоб висповідатися. В руках на дерев'яній корі мали виписані свої власні гріхи, мовляв, як прийде священик, то відчитає. В такий спосіб, навіть після смерті, мали надію на Сповідь, бо Сповідь - Боже благословення. Вона замикає перед нами пекло, відчиняє небо. Вона має вартість Крові Сина Божого. Хоч своєю дорогоцінною Кров'ю Ісус Христос на Голгофі змив наші гріхи, та ключ до відкуплення маємо ми в собі.

Сповідь повертає душі до Бога, виправляє, що знищив гріх, лікує, що зранила потуга сатани. Сповідь повалені храми душ підносить до небесних вершин. Сповідь - це життя, бо була смерть, а після неї життя ласки. Сповідь - ціна щасливої вічності, яку людина тратить гріхом, а через неї дістає її знову. Сповідь гасить пекельний вогонь, замикає пекло, а відчиняє небо. Вона є найбільшим Божим благословенням. У книгах пророків читаємо: "Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими як сніг; коли б, мов кармазин, стануть, як вовна" (Іс 1, 18).

Хоч би гріхи наші були численними як зірки на небі, як листя на деревах, як волосся на голові, чи пісок у морі, страшні як прокляття - милосердя Боже є понад усе. Піднімім серця! Простить Бог кожному, хто до Нього з вірою приходить. Він чекає на блудних синів і їхнє: "Отче, я згрішив" (Лк 15, 21).

Скаже св. Августин: "Створив ти нас, Боже, без нас, але спасти нас без нас не можеш". У нашій свобідній волі або скористатися з того відкуплення, або не скористатися.

Ми не змушені так далеко йти до Божого милосердя, як той буддійський монах, якого зустрів репортер в Індії.

- Хто ти, чоловіче, що йдеш на колінах?

- Я великий грішник, - відповів. Йду вже тисячу кілометрів на колінах, а ще маю двісті пройти, щоб обмити свою душу в святій річці Гангес. Зрадіє тоді серце моє.

Інший монах йде і, що третій крок, то падає чолом до землі. Хоче змити свої гріхи. Лише раз на 144 роки індуси обходять свій святий рік, який визначається особливим укладенням планет на небозводі. Під час останнього святого року 67 мільйонів індусів взяло участь у ритуальній купелі в річці Гангес, щоб очиститися зі своїх гріхів. Преса подавала інформацію про сина, котрий цілий місяць

ніс у кошику на плечах свою стареньку 92-літню маму, щоб також могла очиститися від своїх гріхів...

Ми так далеко не мусимо йти. Та ж маємо святу ріку не Гангес, а наш Йордан, в якому обмиваємо свою душу, тобто святу Тайну Покаяння - сповідь.

Тільки крихта доброї волі з нашого боку, тільки те, одне-однісіньке: "Отче, я згрішив" (Лк 15, 21) - І вже Бог прощає, вже вливає в душу освячаючу ласку. Саме на цьому полягає наше нове народження з висот. Треба нам народитись наново. І в цьому нашому духовному з висот відродженні до нового життя в Христі, до життя нашого традиційного християнського, нехай нам благословить Бог. Амінь.

Про святе Причастя

Господь наш Ісус Христос виконав свою земну місію і мав відійти до свого Небесного Отця та, побачивши, що його учні засумували, сказав до них: "Не полишу вас сиротами" (Ів 14, 18). В такий предивний і одночасно простий спосіб залишився з нами.

У війську захворів один вояк, втратив свідомість і в безнадійному стані лежав у шпиталі. Приїхав батько і застав на лікарняному ліжку свого недужого сина. Стояв біля нього і в розпуці не знав, що робити. Дивився на сина, а той навіть не подавав ознак життя. Тоді закликав сильним голосом: "Сину мій любий, то я, твій батько, приїхав з дому. Ось маєш хліб, мама спекла, їж, сину". І сталося диво: непритомний кілька днів вояк відкриває очі, впізнає тата. Останками сил намагається сісти, батько йому допомагає. Витягає руки по той хліб, що мама спекла, бере його і хапливо починає їсти...У такий чудесний спосіб оздоровився хлопець.

Саме такий хліб, хліб життя дав нам Син Чоловічий, коли говорив: "Я є хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме - житиме повіки. А хліб, що я йому дам, - це тіло моє, за життя світу" (їв 6, 51). Притому додав: "Коли не будете їсти цього хліба - життя не будете мати в собі. Про яке життя йде мова? Очевидно, про те важливіше, друге наше життя: життя душі, ласки, життя надприродне, Боже. Коли його не будемо живити, підсилювати тим хлібом життя, що з неба зійшов, то його не будемо мати в собі. Тому так часто Церква наша пригадує нам слова Божого Серця: "Прийдіть до мене всі обтяжені, струджені, я вас потішу, зміцню, укріплю і заспокою" (Мт 11, 28).

Запитуємо себе: що ж спонукало Сина Божого, що зволив залишитись з нами по всі дні нашого життя аж до кінця світу в такий предивний спосіб? Відповідає його апостол євангеліст св. Іван Богослов, що це любов його склонила. "Так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав" (їв 3, 16). А Він, щоб нам доказати свою любов, приходить до нас, як маленька немічна дитина в Вифлеємській стаєнці. Хотів стати одним з нас, щоб ми не боялися його Божого безмежного маєстату. У виді такої маленької дитини Син Божий приймає людське тіло і приходить до нас. Заради нас людей і нашого спасіння сходив Він землю Палестинську вздовж і впоперек. Працював, страждав, навчав, зціляв наші недуги, бо так нас полюбив, а яка вдячність від того - знаємо...

Чи є можливою така любов, чи хтось би за нас віддав життя своє з любові? Може, хтось і знайшовся б, що б віддав життя, але за своїх друзів. Син Божий віддав своє життя за нас, коли ми були не його приятелями, а недругами.

Для Бога немає нічого неможливого. Поки пішов на люту смерть, взяв у свої руки хліб і сказав: "Беріть, їжте, це - моє тіло" (Мт 26, 26) Він - хліб живий, що з неба зійшов. При цьому наказав, коли не будете їсти цього хліба, не будете споживати Його, не будете живити своїх безсмертних душ, не будете мати життя в собі. Він нас постійно закликає, щоб приходили і користали з його запрошення.

При вході до однієї святині є напис: "Я - життя, а ви не шукаєте мене. Я - шлях, дорога, а ви не йдете за мною. Я - світло, а ви не бачите мене. Я - істина, правда, а ви не вірите мені. Я - вчитель, а ви не слухаєте Мене. Я - ваш Господь, а ви непокірні супроти мене. Я - ваш Бог, а ви не молитесь до мене. Якщо ви нещасливі, то не докоряйте мені за це».

Нічого більше не бажає Син Божий, як ділити з нами долю і недолю. Він знав, що без хліба нам буде тяжко на цьому світі. Тому скрив себе під видом хліба, щоб бути нашою силою. Здавалося б, що люди будуть радо горнутися до нього, а тим часом багато стороняться його.

Писав французький письменник Лєжув, що не раз можна наслухатися нападів на св. Причастя, але я бачив обличчя вмираючих, що променіли надією в хвилі смерти, після прийняття св. Причастя. Я бачив промінь віри, що яснів у церквах на обличчях молоденьких дівчаток, які повертались від Господньої Трапези. Я бачив важко терплячу матір, яка віднайшла спокій у св. Причасті і з усмішкою говорила про свої терпіння. Святим мусить бути те, що таким блиском випромінють лиця людей.

Св. Франціск Салезій каже, що хто більше запрацьований і об-тяжений, той потребує поживнішого корму, хто трудніше має життя, тим більше повинен шукати підтримки в Євхаристійного Ісуса. Святе Причастя є для досконалих, щоб витримали в досконалості. Святе Причастя є для сильних, щоб не послабли. Святе Причастя є для здорових, щоб не захворіли, а для хворих, щоб виздоровіли.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes