Микола Вінграновський - поет, прозаїк - Божий дар для української літератури, Детальна інформація

У цій біографії відображений “долітературний період . Дотепна розповідь про те, де і коли народився (“мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Онишку”), про батьків та дідів(“Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом”)

, з тим же відтінком добродушного сміху:

“Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина?

Що проста людина? Живе собі, проживе собі й помре собі.

А письменник - ні. Про письменника подай – обов’язково подай: що впливало на його світогляд, що його обочувало, що організовувало його ще тоді, коли він лежав у матері під цицею і плямкав губами, зовсім не думаючи про те, що колись доведеться писати свою автобіографію.

А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника вийшов, яка тебе лиха година в літературу потягла, коли ти почав замислюватись над тим, “куди дірка дівається, коли бублик їдять”.

Що не речення - то народний жарт.

З легким серцем, шкилюючи над самим собою, Остап Вишня розповідає про “перші кроки” “дитинства золотого”, що “промайнули” “між природою з одного боку та людьми - з другого”…

Гумореска скомпонована з невеликих розділів –“фресок”. Із своєї біографії О.Вишня “вихоплює найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Те, що найбільше врізалось в пам’ять.

На зміну “дитинству золотому” рокам навчання приходить зрілість.

Юнак потрапляє у вир революції, про що згадує у своїй гуморесці.

У наступному “кадрі” розповідає: “весь тягар громадянської війни переніс””. “Ну а потім під’їхала платформа”, ”мене й посадили”. Сміх проривався і крізь гіркі сльози: “Потім випустили мене, але я вже з платформи не злазив. Нема дурних”.

Згадує про період, коли перебував у Кам’янці-Подільському: “Чого я був у Кам’янці, питаєте? Та того ж, що й ви!” Український інтелігент рятувався від можливих репресій денікінщини.

Ось як пише про початок творчості: з того часу, як “мене переїхали” з Києва в Харків “зробився я Остапом Вишнею”

Творчість починалась з політичних памфлетів і фейлетонів. Творчість присвятив селу –650

Відсталість селянства (“Земля обработки требует”, “Як гусениця у дядька Кіндрата штани з’їла”), безкультур’я(“Що таке іноді вміти”, “Дружні поради”), неуцтво, забобонливість (“Село-книга”, “Якая ж із квача притика, коли він квач”)

“Усипка, утечка, усумка й утруска” – проти викрадачів державного майна, створеного працею чесних трудівників. Підзаголовок “Теорія” – 24 грудня 1922р. в газеті “Вісті ВУЦВК”

Уркарт – англійський промисловець, фінансист уркарт – голова “Російсько-азіатського об’єднаного товариства”, власник гірничого підприємства, намагається отримати у концесію свої володіння.

визнач

“Що з тими словами робити” – логічна переконлива відповідь

Боротьба проти відсталості, висміює хапуг, п’яниць, бюрократів, ледарів, утворює гуманістичну мораль, нове життя.

“Зенітка” 26 лютого 1944р. газета “Радянська Україна” – 2-й період творчості.

Тема мужності, нескореності народу в роки 2-ї світової війни, героїзм, захист Батьківщини

старі і підлітки, дід Свирид – Лукерка

Мисливські усмішки

-милуватися природою

“Відкриття охоти” , “Мисливство” – захоплення природою

“Заєць” – ліричний відступ про золоту осінь

- кожне дерево одухотворене, наділене рисами і почуттями живої людини

Той, хто піднімає руку на природу, безжально руйнує її, - заклятий ворог.