Поетика Віри Китайгородської, Детальна інформація

«Вічної молодості , безмежних пристрастей , насолод , витончених і

потаємних , несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів—усього

цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби...»

ПОРТРЕТ—МАГІЧНЕ ДЗЕРКАЛО ДУШІ.

«Цей юнак насправді був надзвичайно гарний. У ньому відчувалася щирість і чистота юності... забруднило цієї молодої душі».

Самогубство Сібіл Вейн.

«... Інакшим став вираз, щось жорстоке зявилося в рисах рота...»

Порочне життя.

«Зойк жаку вихопився у художника , коли... він побачив на полотні

бридке вишкірене обличчя. Вираз портрета викликав лише призирство і огиду».

Вбивство Безіла Голуорда.

«Портрет усе був відразливий...»: «червона волога на його руці ли—

бонь ще пояскравішала , стала більш схожою на тільки—но пролиту кров...»

Прагнучи знищити портрет—совість , вбиває себе.

«А на підлозі з ножем у грудях , лежав якийсь мрець у вечірньому

костюмі. Увесь у зморшках , змарнілий , аж погляд відвертало...»

Роман «Портрет Доріана Грея» -- вершина естетизму О. Уайльда

і водночас великої мистецької сили заперечення крайнощів цього естетизму (культу молодості , краси і насолоди). Автор розвязує стару проблему безкрайності злочину по—новому, в гуманістичнішому плані: злочин залишає слід на ретельно прихованому «я» людини.

Використана література: «Всесвітня література» – журнал за лютий 1999 року ст. 38.

ПРЕКРАСНЕ ЧИ МОРАЛЬНЕ «ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ».

Літературна спадщина Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна : першими значними творами його були «Вірші» , збірки казок «Гранатова хатина».

Найвідомішим твором письменника , який приніс йому всесвітню славу і найповніше відбив його філософські та естетичні погляди , життєве кредо і принципи художньої творчості , був роман «Портрет Доріана Грея» 1891 рік.

Цей твір – ідеальний приклад парадоксальної фабули. Закоханий у свою зовнішність Доріан Грей ладен закласти душу дияволу , аби не старіти і залишатися вродливим юнаком і відбувається незвичайне , протиприродне , фантастичне : забражений на портреті Доріан Грей фі-

зично старіє , його намальоване обличчя вкривається зморшками , його врода гине , а сам Доріан у житті залишається молодим і гарним. Та настає час , коли Доріан готовий знищити свій портрет , який є свідком його безчестя і підступності. Він кидається на своє зображення з ножем. Відчайдушний крик пролунав у великому будинку. Слуги , вбігши до кімнати господаря , побачили на стіні прекрасний портрет молодого Доріана Грея , а на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий старий чоловік.

«Портрет Доріана Грея» можна вважати взірцем інтелектуального роману кінця 19-го ст. У цьому творі втілено найдорожчі для письменника думки , що визначали спосіб і стиль його власного життя. «Розкрити себе і втаїти митця – цього прагне мистецтво» , -- сказано в авторській передмові до роману.

Відомо , як виник задум роману : одного разу в майстерні свого приятеля Уайльд познайомився з натурником , який вразив його досконалістю своєї вроди. «Який жаль , -- вигукнув письменник , -- що таке славне створіння мусить старіти!». На це художник ,погодившись, додав : «Чудово було б , якби він залишався такий точнісінько , як зараз , а натомість щоб його портрет старів і вкривався зморшками. Велику увагу Уайльд приділяє також одягу своїх персонажів. Його Доріан Грей , намагаючись передати своє почуття до Сібіл друзям , детально описує не її саму , а костюм : «Якби ви її тільки бачили! Очей не можна було відвести від її стрункої постаті , коли вона вийшла на сцену , прибрана хлопчиком. На ній була зеленава оксамитова куртка із світло-коричневими рукавами , щільно по нозу брунасті штанці , вишукана зелена шапчина із соколинм пером під пряжкою і плащ із каптуром». Тільки міиохідь Доріан зауважує , що обличчя Сібіл було мов бліда троянда.

Роман насичений детольними описами велокосвітських віталень , будинку і кімнат Доріана Грея. Сам герой визнає : «Я кохався на красивих речах , до яких можна доторкнутись і взяти до рук. Старий грезет , зелена бронза , лаковані дрібнички , різблення із слонової кості, вишукані інтерєри , розкіш , пишно ами зі всією складністю і багатогранністю реакцій на дійсність , тобто не є характерами реалістичними. У романі багато діалогів , майже на кожній сторінці ведуться бесіди , що розкривають життєву філософію кожного з героїв , а в сукупності – самого автора.

Лорд Генрі – втілення філософії насолоди. Це витонченний естет , що кохається у красі й вімежовується від повторного , бридкого в житті. Це прагнення не помічати нічого , крім краси , робить його непросто байдужим до всього іншого , а й цинічним : «Добрий той , хто живе у злагоді з самим собою... А хто змушений жити у злагоді з іншими людьми , той у розладі з самим собою... Своє власне життя – це найважлевіше. Він може собі козиритися своєю моральністю.» У лорда Генрі холодна душа людини , яка не має ідеалів.

Егоїзм лорда Генрі – це егоїзм естета , який хоч і має уявлення про реальне життя , але не зважає на нього . Навіть самогубство Сібіл лорд Генрі впершу чергу оцінює нез етичного , а з естетичного погляду. Здібний учень лорда Генрі , Доріан тільки спочатку вражений тим , що сталося . Пройде небагато часу , і він буде відчувати те ж , що і його натавник : «А все ж те , що сталося , не вразило мене так , як би мало вразити... У ньому – вся моторошна краса грецької трагедії , в якій я був один з головних героїв , але яка не поранила моєї душі. Обидва герої не хочуть визнати , що у реальному світі кожному вчинку обовязково притаманне своє етичне значення. Провина за смерть Сібіл залишається провиною , вбивство художника Безіла Голуорда – вбивством. Сам лорд Генрі не робить нічого аморального , його цинізм не тільки слова , тільки поза. Але ця поза його сутність.

Художник Безіл Голуорд – втілення ідеї служіння мистецтву. Він творить красу , і для нього немає нічого вищого за малярство. Він має гаряче , чуйне , добре серце. Портрет Доріана Грея став його кращим творінням. Саме тому Безіл спочатку не хоче виставляти його , бо це означає відкрити свою душу , її глибинні порухи кожному , хто прийде подивитися нову роботу. Безіл захоплюється власним шедевром настільки , що вже не відділяє портрета від живої людини , з якої його написано . Він обожнює Доріана , стає йоиу другом , відчуває , що почав набагато краще малювати , як познайомився з цим юнаком. Голуорд приходить до Грея , щоб утримати його від бажання піддаватися спокусам , застерегти від такого способу життя , який потребує насолод різного роду за будь-яку ціну. Він не міг передбачити , як трагічно завершиться візит до того , хто надехнув його на найкраще полотно. Він спалює себе на вівтарі служіння мистецтву. І саме в цьому причина його трагедії.