Поетика Віри Китайгородської, Детальна інформація

Втім, у «відвертих» писаннях Уайльда є чимало моментів, які дозволяють впізнати славнозвісного майстра слова. Це, звичайно ж, мовне оформлення лаконічних нотаток, афористичність багатьох формулювань і рідкісне вміння не повторюватись у самовиразі, завше бути оригінальним.

З широковідомим Уайльдом автора листів та рецензій зближує також послідовна і непримиренна антибуржуазність, ненависть до лицемірства всіх та всіляких тартюфів. У рецензії на нові книжки про Лонгфелло та Колріджа, в суперечках навкого цензурної заборони

« Соломеї», у двох листах до Бернарда Шоу перед читачем постає Оскар Уайльд без машкари-антипод сучасного йому філістерського утилітаризму та святенництва, піднесених до рангу політико—ідеологічної стратегії.

Ці сторони його світогляду знайшли своєрідний вихід у творчості Майстра , схильного до вїдливої іронії та несподіваних парадоксів. Критична й епістолярна спадщина проливає додаткове світло на природу естетики Уайльда , на складний характер протиріч між деякими його деклараціями та художньою творчостю. Вона не тільки репрезентує індивідуальність «художника як критика», але й допомагає краще зрозуміти позицію письменника в історико - культурному контексті.

Оскар Уайльд.

Хронологічна таблиця.

1854 р. Народився Оскар Уайльд в Дубліні , столиці Ірландії ,

в сімї , де все було прийнято любовю до науки і

мистецтва. Його батька , сера Уільяма , знали не тільки

як відомого хірурга – офтальмолога , а і як археолога –

аматора , знавця кельтського фольклору та письменника.

Леді Уайльд , мати Оскара , теж була письменницею і

активно боролася за свободу Ірландії.

1864 р. Перед Оскаром розчинилися двері найпрестижніших

навчальних закладів Великобританії : він відвідував

школу Портора і Трініті – коледж у Дубліні , а згодом

чи не найвідоміший університет світу – Оксфорд. Уайльд

мав репутацію першого учня. Завдячи своїм непересічним

розумовим здібностям він одержував стипендії і премії.

1875 р. Уайльд подорожував Італією , а наступного року (разом

з професором Мехаффі , відомим вченим і президентом

Академії наук Ірландії) – Грецією. Його вчителями в

Оксфорді були видатні мислителі й письменники , серед

них Д. Раскін , У. Пейтер – відомі провідні теоретики есте—

тизму. Тож не дивно , що в університеті Уайльд захопився

естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із

апостолів «естетського руху» у Великобританії.

1878 р. Уайльд блискуче закінчив Оксфорд , здобувши почесну пре-

мію Ньюдігейта за поему «Равенна». Уже протягом пер—

ших років після закінчення університету Уайльд мав стійку