Харчова промисловість України, Детальна інформація

крани прохідні та триходові з регульованим секторним тефлоновим (фторопластовим), затвором з розмірами умовного проходу — Ду 25, 35, 50; 55, визначені для перекриття, регулювання та розподілення потокорідини в технологічних трубопроводах і обладнанні. На відміну від кранів інших конструкцій , вони забезпечують повну стерильність продукту, виключають його втрати при переробці. Надійні та довговічні в експлуатації клапани ручні запірні, їх виготовляють Ду 35, 50, і5, 80;

різьбові трубні - з'єднання (муфти), виготойляють Ду 25, 35, 50, 65, 80. До комплекту входять ніпель, різьбовий штуцер, гайка накидна та ущільнювальне кільце.

Ціни на вказані вироби договірні/,

Монтаж та демонтаж арматури на трубопроводах — за допомогою закручування (відкручування), з'єднувальних гайок спвціайьмим ключем.

Вироби виготовляють з нержавіючих марок сталі 08Х18Н ЮТ — 12Х10, які мають антикорозійні та зносостійкі властивості й дозволені Міністерством охорони здоров'я України до контактів з харчовими продуктами.

Обладнання — довговічне надійне в експлуатації дає змогу уникнути втрат продуктів при переробці, відповідає усім вимогам технологічних режимів, гігієни та стерильності.

Зокрема, арматуру використовують у гф(іфлогічних процесах з тиском до 0,6 МПа (6 бар) і температурою робочого середовища до 95°С постійно і до 120°С на короткочасне (до ЗО хвилин).

Крім серійного, підприємство виготовляе на замовлення спеціальні вироби різних розмірів, що беруті участь у технологічних процесах. Це наприклад, вентилі для отримання проб продукту, оглядові вікна, вентилі-покажчмки рівня, кулі для миття місткостей, проточні сита, перехідники, з'єднувальні хомути трубопроводів, відводи тощо.

Така арматура знайшла широке застосування на багатьох підприємствах харчової, хімічної та фармацевтичної промисловості, її успішне використовують на Київському АТ "Росинка", Чернігівському пивзаводі "Десна", підприємствах агропро-мисловогокомплексу при виготов' Денні джеро-горілчаних виробів, ви-,на» пива, безалкогольних напоїв соків, молока, медпрепаратів тощо.

На замовлення споживачів підприємство надає консультації, проектні, монтажні та інші технічні абс технологічні послуги, враховуючі розробку комплектних технологічних проектів та "ноу-хау".

При виготовленні арматури діє гнучка система знижок і посередницьких послуг. Можливе укладанню довгострокових договорів, поетапн поставки й бартерні операції.

1.3.

За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції.

Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.

Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж попереднього року. Обсяги виробництва скоротилися в усіх областях, крім Сумської. Значно зменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба, хлібобулочних і макаронних виробів, борошна, крупів, а також продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчових продуктів в розрахунку на душу населення.

Зменшується виробництво м’ясної і молочної продукції. Торік виробництво продукції з незбираного молока порівняно з 1996 роком скоротилося на 31,8 %, масла тваринного на 29,8, м’яса й субпродуктів І категорії — на 29,5, сирів жирних — на 21,4 %. Це пояснюється зменшенням поголів’я худоби і птиці не лише в суспільному, а й у приватному секторі (за винятком поголів’я корів).

Аналіз такого спаду виробництва свідчить, що на 60 % він спричинений скороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини.

Лише 20% худоби, птиці й

молока, вироблених у всіх категоріях господарств, надійшло на промислову переробку, решту реалізовано без попередньої обробки на ринках, комерційним структурам або перероблено в цехах, які не забезпечують комплексного використання сировини та високої якості продукції. Потужності м’ясо- та молокопереробних підприємств використано лише на 18—20 %, що негативно вплинуло на собівартість та ціни.

На 23% порівняно з 1996 роком зменшилися поставки цукрових буряків. Впродовж останніх років знижується виробництво цукру. Торік його вироблено лише 2 мільйони тонн (у 1990 році — 5,4 мільйона тонн). Усе це зумовлено скороченнямченням посівних площ, зниженням врожайності буряків та їх цукристості, а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвитку галузі.

Важливий напрямок виходу цукрової галузі з кризи — вирішення питання кредитування та створення умов для її Іефективного функціонування. Виникає потреба в законодавчому врегулюванню врегулюванні всіх цих проблем, прийнятті Закону “Про регулювання виробництва й реалізації цукру”.

Складні часи переживає і олійножирова галузь, на підприємтва якої надійшло лише 25% насіння соняшнику поточного врожаю, решту вивезено за межі держави. цього року може повторитися ситуація, коли через дефіцит сировини всі олійні заводи достроково припинять роботу, а ціни на олію різко зростуть, що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід зазначити, що при вивезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти. Переробка 1 тонни насіння соняшнику на олію забезпечує на 100 грн. Прибуток більший, ніж експорт такої кількості насіння. Рафінування і розфасування олії — це ще додатково 320 грн. Від переробки насіння соняшнику прибуток втричі більший, ніж від його продажу за кордон. Отже, від експорту 1,3 млн. тонн насіння держава втратила 35 млн. грн. і понад 570 тис. тонн цінних кормів для тваринництва.

Для використання цих резервів необхідно вжити термінових заходів щодо тарифного й нетарифного регулювання експорту насіння соняшнику.

На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.

Актуальною залишається проблема збуту с'пирту етилового харчового. У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн лише на Російську Федерацію і запровадженням нею 1997 року митних обмежень на ввезення українського спирту, а також ускладнення умов транзиту його через територію Росії, обсяг експорту протягом минулого року скоротився в 6 разів, а виробництво становило лише 37 % від рівня 1996 року.

Внутрішня потреба в спирті становить близько 20 млн. дал при загальній потужності заводів 68 млн. дал. Враховуючи те, що спиртова промисловість традиційно мала високий експортний потенціал і залишається однією з бюджетоформуючих галузей, нагального вирішення потребує питання пошуку нових зовнішніх ринків збуту цієї продукції або часткового перепрофілю-вання підприємств на випуск паливного етанолу, технологію якого розроблено в УкрНДІспиртбіопроді. Посилення державного контролю за виробництвом лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшити випуск алкогольних напоїв майже на 13 %. Протекціоністська політика щодо вітчизняного товаровиробника, яка здійснюється в Україні протягом останніх років, дала змогу відчутно скоротити імпорт продовольства й створила умови для нарощування випуску тих продуктів, які можна в достатніх обсягах виробляти в Україні. Завдяки цьому імпорт кондитерських виробів з цукру торік зменшився в 9 разів, мінеральних вод — у 4, безалкогольних напоїв — у 3, пива та консервів плодоовочевих — в 1,3, м'яса і м'ясопродуктів — в 1,6, молока і молоко-продуктів — в 1,5 раза тощо. Відповідно зросли обсяги виробництва вітчизняних кондитерських виробів на 11 %, консервів плодоовочевих та мінеральних вод — на 21, безалкогольних напоїв — на 10 %. Зріс також випуск горілки та лікеро-горілчаних виробів, пива, коньяку, шампанського, цигарок та сигарет тощо.

Політика підтримки вітчизняного товаровиробника має діяти і в наступні роки.

У рибній галузі спад виробництва був меншим, ніж в цілому в харчовій промисловості. Торік випуск харчової рибної продукції, включаючи консерви, зменшелася порівняно з 1996 роком на 5,2 %. Оскільки рибна промисловість України не в змозі повністю забезпечити попит населення, на український ринок з країн Балтії і Росії надходить велика кількість імпортної продукції. Враховуючи те, що рівень споживання рибної продукції станівить лише чверть рекомендованої норми (20 кг), наша політика щодо експорту рибної продукції необгрунтована. Починаючи з 1992 року, тільки третина продукції, виробленої підприємствами океанічного промислу, надходить на ринок України, решта експортується для покриття експлуатаційних витрат, плати за право лову, а також для погашення зовнішнього валютного боргу підприємств. Одна із основних причин такого стану підприємств — відсутність власних обігових коштів, а також валютних кредитів. За розрахунками спеціалістів, за умови надання рибопромиловій компанії "Антарктика" кредиту в розмірі 13,1 млн дол. США за ставкою 15 % річних, на ринок України за рахунок зменшення експорту додатково надійде 55 тисяч тонн рибної продукції, а держава отримає близько 13 млн. грн. у вигляді обов'язкових платежів та податків. Отже, рибна галузь має значні резерви як для поповнення бюджету, так і для насичення українського ринку вітчизняною продукцією.

Внаслідок звуження ринків збуту незадовільно використовуються виробничі потужності в ряді галузей харчової промисловості. Частину потужностей окремих підприємств доводиться консервувати, а деякі з них взагалі припинили виробництво. Зокрема, законсервовано потужності птахозабійних цехів у Криму, чотири роки не працює ВАТ "Сімферопольський птахокомбінат", з жовтня минулого року зупинено ВАТ "Євпаторійський м'ясокомбінат", Городоцький завод продтоварів і цикоросу-шильний завод, завод мінеральних вод у Славутському районі Хмельницької області.

Тим часом ряд підприємств нарощують темпи випуску продукції. Так, ВАТ "Феодосійський м'ясокомбінат" збільшив виробництво м'ясних консервів втричі, АТ "Він-ницям'ясо" консервів — на 35,1 % і ковбасних виробів — на 17,8 %. Стабільно впродовж останніх років працюють ЗАТ "Оболонь" (М.Київ), львівські підприємства — м'ясопе-реробне "Прикарпаття", кондитерська фірма "Світоч", "Кока-Кола Аматіл-Колос"; у Сумській області — акціонерні товариства "Крафт Якобз Сушард "Україна", "Сумський м'ясокомбінат", завод продтоварів та лікеро-горілчаний завод, "Роменський завод ЗНМ"; Кам'янець-Подільський і Шепетівський м'ясокомбінати, Хмельницькі кондитерська й макаронна фабрики та інші, які змогли знайти своє місце на товарному ринку, підтримують рівень виробництва, залучають інвесторів для модернізації виробництва й оновлення асортименту продукції.