Аграрні відносини та їх особливості, Детальна інформація
Аграрні відносини та їх особливості
Суть питання полягає в тому, що майно пайового фонду в більшості випадків фактично не відокремлене від загального майна, тобто не виділене в натурі та за напрямками використання – під погашення боргів, майно, що не підлягає розподілу на паї, майно соціальної сфери. Тобто майно, що використовується новоствореними сільськогосподарськими підприємствами, не має чіткого юридичного статусу. В інтересах власників паїв існує загальна потреба врегулювання питання майнових, що сприятиме припливу інвестицій у сільське господарство.
У регулюванні майнових відносин зацікавленні дві сторони: пайовики , щоб отримати майно у власність і на законних підставах володіти, користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд; юридична особа – правонаступник КСП, щоб визначитися з правовим статусом майна, яке залишилось у користуванні підприємства, відокремити майно пайовиків від майна підприємств і правильно оформити використання майна пайовиків.
Аграрні відносини піддані реформуванню економічної реформи і без її здійснення неможливий перехід до ринкових відносин.
Економічне значення аграрних реформ в Україні
Постановка питання про визначення економічного значення аграрних реформ в Україні, обумовлюється як життєвою необхідністю, так і потребами науки.
Стан економіки аграрного сектора зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.
®
\x840F\x02C5\x845E\x02C5\x1900кономічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни.
Найголовнішим на сьогодні є створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема: посилення інноваційного спрямування аграрної політики; визначення пріоритетів структурної перебудови, технологічного і технічного забезпечення; вирішення питань земельних відносин; структуризація власності та формування організаційно – правових структур АПК; стимулювання кооперації.
Стратегія і тактика реформ АПК повинні концентрувати на трьох взаємопов’язаних напрямках. Перший – формування ефективного господаря – власника. Другий – створення сприятливого економічного середовища на ринку. Третій - активний пошук і мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення ефективності. Сучасна агарна реформа за своєю суттю, цільовим призначенням і масштабністю належать до найважливіших складових процесу переведення агропромислового сектору економіки на принципово нові засади розвитку .
Аграрна реформа неможлива без радикального політичного відновлення країни, послідовної демократизації суспільства. В цьому усвідомлено визначена величезна складність агарної реформи і водночас реальність її задуму і головне - реформа за концепцією не повинна була обмежуватись зміною зовнішніх форм економічного життя, складу і функцій центральних органів управління, економічних важелів, стимулів. Логіка реформ потребує почати масштабне оновлення відносин власності, що дозволить перейти від локальних перетворень до перебудови всієї системи господарювання. На початковому етапі з участю багатьох вдалося сформувати первинні стратегічні цілі аграрних перетворень, а саме:
відхід від планово – розподільчої економіки та надання суб’єктам господарської діяльності у формуванні виробничих програм економічної самостійності, виборі каналів реалізації та визначенні цін на продукцію;
широкомасштабне роздержавлення і приватизація державної власності в агропромисловому комплексі;
перерозподіл землі між власниками і скорочення частки державного сектора і перехід до різноманітних форм власності на землю;
розвиток кооперації в агропромисловому комплексі;
лібералізація цін, скорочення дотацій і субсидій;
створення ринку сільськогосподарської продукції і формування продовольчих резервів;
формування ринку матеріально – технічних ресурсів і послуг;
розвиток ринкової інфраструктури;
лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;
надання пріоритету розвитку соціальної сфери села.
Незважаючи на їх завершеність, на практиці вдалося реалізувати ряд базових заходів, важливих для подальших реформ. У сільському господарстві України відбулися і відбуваються події, які мають історичне значення. Вперше селянин не на словах, а реально одержав у володіння і користування землю. Відбулися зрушення у бік ринкових відносин, самостійно господарюючі суб’єкти вільні у виборі діяльності, розпорядженні засобами виробництва та виробленою продукцією, на них не тисне, як було донедавна, адміністративна система. Кількість державних сільськогосподарських підприємств значно скоротилась. Суттєво зросла чисельність особистих підсобних господарств. У самостійний сектор формуються фермерські господарства. Зокрема за цим процесом можна прослідкувати по району області (таблиця 1)
Роки Державні
господарства Колективні
господарства Товариства з обмеженою
відповідальністю Фермерські господарства Приватно – орендні підприємства
1998
1999
2000 2
-
У регулюванні майнових відносин зацікавленні дві сторони: пайовики , щоб отримати майно у власність і на законних підставах володіти, користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд; юридична особа – правонаступник КСП, щоб визначитися з правовим статусом майна, яке залишилось у користуванні підприємства, відокремити майно пайовиків від майна підприємств і правильно оформити використання майна пайовиків.
Аграрні відносини піддані реформуванню економічної реформи і без її здійснення неможливий перехід до ринкових відносин.
Економічне значення аграрних реформ в Україні
Постановка питання про визначення економічного значення аграрних реформ в Україні, обумовлюється як життєвою необхідністю, так і потребами науки.
Стан економіки аграрного сектора зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.
®
\x840F\x02C5\x845E\x02C5\x1900кономічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни.
Найголовнішим на сьогодні є створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема: посилення інноваційного спрямування аграрної політики; визначення пріоритетів структурної перебудови, технологічного і технічного забезпечення; вирішення питань земельних відносин; структуризація власності та формування організаційно – правових структур АПК; стимулювання кооперації.
Стратегія і тактика реформ АПК повинні концентрувати на трьох взаємопов’язаних напрямках. Перший – формування ефективного господаря – власника. Другий – створення сприятливого економічного середовища на ринку. Третій - активний пошук і мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення ефективності. Сучасна агарна реформа за своєю суттю, цільовим призначенням і масштабністю належать до найважливіших складових процесу переведення агропромислового сектору економіки на принципово нові засади розвитку .
Аграрна реформа неможлива без радикального політичного відновлення країни, послідовної демократизації суспільства. В цьому усвідомлено визначена величезна складність агарної реформи і водночас реальність її задуму і головне - реформа за концепцією не повинна була обмежуватись зміною зовнішніх форм економічного життя, складу і функцій центральних органів управління, економічних важелів, стимулів. Логіка реформ потребує почати масштабне оновлення відносин власності, що дозволить перейти від локальних перетворень до перебудови всієї системи господарювання. На початковому етапі з участю багатьох вдалося сформувати первинні стратегічні цілі аграрних перетворень, а саме:
відхід від планово – розподільчої економіки та надання суб’єктам господарської діяльності у формуванні виробничих програм економічної самостійності, виборі каналів реалізації та визначенні цін на продукцію;
широкомасштабне роздержавлення і приватизація державної власності в агропромисловому комплексі;
перерозподіл землі між власниками і скорочення частки державного сектора і перехід до різноманітних форм власності на землю;
розвиток кооперації в агропромисловому комплексі;
лібералізація цін, скорочення дотацій і субсидій;
створення ринку сільськогосподарської продукції і формування продовольчих резервів;
формування ринку матеріально – технічних ресурсів і послуг;
розвиток ринкової інфраструктури;
лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;
надання пріоритету розвитку соціальної сфери села.
Незважаючи на їх завершеність, на практиці вдалося реалізувати ряд базових заходів, важливих для подальших реформ. У сільському господарстві України відбулися і відбуваються події, які мають історичне значення. Вперше селянин не на словах, а реально одержав у володіння і користування землю. Відбулися зрушення у бік ринкових відносин, самостійно господарюючі суб’єкти вільні у виборі діяльності, розпорядженні засобами виробництва та виробленою продукцією, на них не тисне, як було донедавна, адміністративна система. Кількість державних сільськогосподарських підприємств значно скоротилась. Суттєво зросла чисельність особистих підсобних господарств. У самостійний сектор формуються фермерські господарства. Зокрема за цим процесом можна прослідкувати по району області (таблиця 1)
Роки Державні
господарства Колективні
господарства Товариства з обмеженою
відповідальністю Фермерські господарства Приватно – орендні підприємства
1998
1999
2000 2
-
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021