Кримінальна відповідальність за службові злочини, Детальна інформація

Верховна Рада України прийняла Закон «Про боротьбу з корупцією» [24]. Однак прийняття цього закону не сприяло підвищенню ефективності боротьби з таким негативним явищем, яке є нормою життя багатьох чиновників. По суті створено колізію законів, за якої за одне й те саме діяння відповідна інстанція може на вибір застосувати заходи кримінальної чи адміністративної відповідальності. Таке положення створило сприятливі умови для зловживань.

ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА

Провокація хабара відповідно до ст. 370 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за свідоме створення службовою особою обставин та умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

Провокація хабара по суті є підбурюванням до нього тим чи іншим способом.

Як і звичайне підбурювання, провокація хабара за об'єктивною стороною може виражатися в домовленостях, у вимозі дати хабар, у підказках, порадах про його одержання, в натяках.

Провокація хабара може здійснюватись в усній формі, може виражатись за допомогою жестів, демонстрації якихось зображень тощо.

Цей злочин вчиняється тільки з прямим умислом. Мотиви можуть бути будь-якими: або відзначитись перед правоохоронними органами; або помститись особі, яка викривається в даванні хабара; або відвести від себе підозру в раніше отриманих хабарах чи в даванні хабара.

Метою цих дій є викриття осіб, які отримали чи дали хабар, у здійсненні злочину.

При відсутності вказаної норми подібні випадки мали б кваліфікуватись як підбурювання до одержання або давання хабара через ст. 27 Кримінального кодексу із застосуванням надзвичайно жорстких санкцій статей 368 і 369 Кримінального кодексу. Нині ж за провокацію хабара закон передбачає покарання у вигляді обмеження волі на термін до п'яти років чи позбавлення волі на термін від двох до п'яти років. Частина 2 ст. 370 Кримінального кодексу України передбачає також відповідальність за провокацію хабара, здійснену службовою особою правоохоронних органів, тобто співробітником міліції чи Служби безпеки України, що є службовою особою будь-якого з цих органів.

РОЗДІЛ 2.

Характеристика окремих видів службових злочинів

2.1. Зловживання владою або службовим становищем (ст.364 Кримінального Кодексу)

Основним безпосереднім об'єктом зловживання владою або службовим становищем є правильна діяльність державного апарату, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Факультативним додатковим об'єктом цього злочину можуть бути трудові, політичні та інші права і свободи людини і громадянина, власність тощо.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином при наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

використання службовою особою влади чи службового становища Всупереч інтересам служби;

вчинення такого діяння з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб;

заподіяння такими діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального Кодексу.

З об'єктивної сторони цей злочин може мати такі форми:

зловживання владою, що завдало істотну шкоду;

зловживання службовим становищем, що завдало істотну шкоду.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, Всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами [22.С.565-566]. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Зловживання службовим становищем - це будь-яке умисне використання службовою особою Всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою. В цілому зловживання службовим становищем - це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати Всупереч інтересам служби службова особа може і владні права і можливості, якщо вона ними наділена.

Так, «Вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2002 р. Д. засуджено: за ч. 2 ст. 364 КК — на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в сільському господарстві строком на один рік шість місяців, за ч. 1 ст. 212 КК — до позбавлення права обіймати такі ж посади строком на один рік, а за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 70 КК — на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в сільському господарстві строком на один рік шість місяців.

Як визнав суд, Д., який працював директором ПСП (далі — підприємство), восени 2001 р., зловживаючи своїм службовим становищем і з метою ухилення від сплат податків, без згоди Снятинської державної податкової інспекції (далі — ДПІ) дав розпорядження про реалізацію на переробку 31 тонни цукрового буряка вартістю 5 тис. 890 грн., що був під податковою заставою.» [39.С.23]

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Кваліфікуючи дії винної особи за ст. 364 Кримінального Кодексу, слідчий, прокурор та суд повинні вказати, у чому конкретно виявилось зловживання владою або службовим становищем. Недопустимим є викладення змісту обвинувачення у загальній формі (неконкретно, неповно, без зазначення всіх обставин справи, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторони). Разом з тим, практика застосування судами ст. 364 Кримінального Кодексу показує, що такі випадки мають місце в діяльності органів попереднього розслідування та судів.

Словосполучення, «Всупереч інтересам служби» передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї обов'язками, діє Всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси [44.С.572-574].

Під інтересами служби необхідно розуміти, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім того, інтереси підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам держави [23.С.1104]. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, установ та організацій, також визнаються вчиненими Всупереч інтересам служби.

Як вже зазначалось, зловживання службовим становищем по відношенню до зловживання владою є більш широким поняттям. Крім того, зловживання службовим становищем необхідно визнати загальним поняттям, яке охоплює перевищення влади або службових повноважень і бездіяльність (тобто умисне невикористання) влади або службових повноважень [2.Ст.364].