Кримінальна відповідальність за службові злочини, Детальна інформація

перевищення влади, яке завдало істотної шкоди;

перевищення службових повноважень, яке завдало істотної шкоди;

Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх Всупереч інтересам служби [32.П.5]. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу України) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об’єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії. У перших кодифікованих актах кримінального законодавства нашої держави цей злочин визначався таким терміном як «надужиття» влади або службових повноважень. Таким чином підкреслювався недозволений характер дій службової особи, яка, вчиняючи такого роду дії, ставала над своїми повноваженнями, порушувала визначену законом «міру» наданої їй влади.

Перевищення влади передбачає дії службової особи, яка має владні повноваження по відношенню до підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходить за межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Як перевищення влади або службових повноважень Пленум Верховного Суду України пропонує кваліфікувати [32.П.5]:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, - за відсутності цих умов;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365 Кримінального Кодексу, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т. ч. для винного, безсумнівний, відвертий [32.П.4].

Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи і співставити її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені чинним законодавством: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Головне, щоб цей нормативно-правовий акт встановлював повноваження службової особи настільки чітко, наскільки це потрібно для їх з'ясування. Якщо ж вказаний акт нечітко регламентує повноваження службової особи, що потягло, наприклад перевищення влади, службову особу не можна притягти до кримінальної відповідальності за ст. 365 Кримінального Кодексу, оскільки вона вийшла за межі своїх повноважень необережно. У зв'язку з цим виникає необхідність детальної регламентації повноважень кожної службової особи, незалежно від того, у якій сфері вона працює - у вищому органі державної влади чи приватному підприємстві. Така регламентація, по-перше, буде додатковою умовою забезпечення дотримання законності у діяльності будь-якої службової особи, по-друге, виключить безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності чи безпідставне звільнення від такої відповідальності службової особи за перевищення нею влади або службових повноважень.

Підкреслюючи значення повного з'ясування службового становища і кола службових повноважень для визначення наявності складу злочину, передбаченого ст. 365 Кримінального Кодексу, Пленум Верховного Суду України [32.П.2] підкреслив, що «до кримінальних справ про перевищення влади або службових повноважень мають додаватися копи положень, інструкцій та інших аналогічних документів, що розкривають характер повноважень службової особи».

Якщо з'ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365 Кримінального Кодексу. На жаль, недотримання на практиці цього правила тягне за собою помилки при застосуванні кримінального закону.

Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повноважень, робить це у зв'язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин не врегульовані нормативно-правовими актами, вчинене необхідно розглядати з урахуванням положень Кримінального Кодексу про крайню необхідність.

Для застосування ст. 365 Кримінального Кодексу необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку з службовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв'язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями Кримінального Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо [32.П.3]. На практиці такого роду правова оцінка інколи здійснюється без належної аргументації.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони перевищення влади або службових повноважень є заподіяння такими діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб. Зміст цієї ознаки аналогічний змісту істотної шкоди як конструктивної ознаки зловживання владою або службовим становищем.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні нематеріального виміру, можуть визнаватися порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини й-громадянина, підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадського порядку, створення обстановки, що утруднює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій тощо [32.П.6].

У кримінально-правовій літературі поширеною є точка зору, відповідно до якої істотна шкода є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони не тільки перевищення влади або службових повноважень, передбаченого ч. 1 ст. 365 Кримінального Кодексу, але й перевищення влади або службових повноважень, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального Кодексу. Таку позицію, зокрема, займає професор П. С. Матишевський. Аналогічну точку зору висловив Пленум Верховного Суду України у п. 6 вказаної вище постанові, зазначивши, що «кваліфікований вид перевищення влади або службових повноважень може мати місце лише за наявності ознак злочину, зазначених у ч. 1 ст. 365 Кримінального Кодексу, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 або 3 даної статті. При цьому необхідно мати на увазі, що за своїм змістом дії, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 365 Кримінального Кодексу, порушують основні конституційні права та свободи людини й громадянина і тому, як правило, вже самі по собі свідчать про наявність істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам фізичної особи».

T

V

O

U

V

<

U

|

$

|