Кримінальна відповідальність за службові злочини, Детальна інформація

Найбільш поширеними формами зловживання владою або службовим становищем є нецільове використання коштів або незаконні операції з ними; незаконне використання техніки чи іншого майна, що знаходиться в розпорядженні службової особи; проведення робіт особисто для себе (або своїх родичів, знайомих) за державні кошти та ін.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є заподіяння істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб. Фактичне настання істотної шкоди необхідно для визнання цього злочину закінченим, адже склад його сформульований як матеріальний.

Як вже зазначалось, істотною шкодою, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян(ч. 3 ст. 364 Кримінального Кодексу). Шкода може виражатися в заподіянні не лише матеріальних збитків, але й в порушенні конституційних прав і свобод громадян, підриві авторитету органів влади, підприємств, установ і організацій, створенні суттєвих перешкод та зривів у їх роботі, в порушенні громадського порядку, приховуванні розкрадань, інших злочинів тощо. В умовах ринкової економіки підрив авторитету, наприклад, комерційного банку в результаті зловживання службовим становищем однією із його службових осіб може призвести до втрати клієнтів, розірванню угод на банківське обслуговування. Істотна шкода у вигляді порушення конституційних прав може виражатися в ущемленні виборчого права, права на працю, освіту, відпочинок, соціальне забезпечення і т. п.

Істотною шкодою, якщо мова йде про заподіяння в результаті зловживання владою або службовим становищем фізичної шкоди потерпілому, необхідно визнавати умисні насильницькі дії, які потягли за собою фізичний біль (удари, побої, мордування і т. п.) одній чи декільком особам, умисне легке без розладу здоров'я чи з необережності середньої тяжкості тілесне ушкодження двом або більше особам, а також умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, або умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження одній особі.

Так, «Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 23 листопада 1996 року С. Засуджено за ч. 2 ст. 165 та ч. 2 ст. 168 із застосуванням ст. 42 КК 1960 року [2.Ст.364,368,70] на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у держадміністрації строком на три роки.

С. засуджено за те, що вона, перебуваючи на засаді завідуючої відділу сім’ї та молоді місцевої райдержадміністрації, видала 8 путівок у дитячий табір «Радість» вартістю 430 грн. кожна, виділених для безоплатного перебування дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей, своїм особистим знайомим та іншим особам, які не мали права на їх безоплатне використання».

Третьою необхідною ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального Кодексу, є наявність причинного зв'язку між зловживанням владою або службовим становищем і істотною шкодою.

Суб'єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа. З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або змішаною формою вини. Службова особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, тобто те, що вона використовує владу чи службове становище Всупереч інтересам служби, і бажає поступити саме так. По відношенню до наслідків, передбачених як у частині 1, так і у частині 2 ст. 364 Кримінального Кодексу, - істотної шкоди чи тяжких наслідків - психічне ставлення особи може бути у формі як умислу, так і необережності.

Корисливий мотив, інша особиста заінтересованість та інтереси третіх осіб є обов'язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.

Корисливий мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (отримання майна, майнових прав, звільнення від особистих майнових витрат тощо).

Інша особиста заінтересованість як мотив зловживання владою чи службовим становищем полягає у прагненні отримати вигоду немайнового характеру, обумовлену такими спонуканнями як кар'єризм, заздрість, бажання отримати взаємну послугу, заручитися підтримкою у вирішенні якого-небудь питання, приховати свою некомпетентність і т. п. Інша особиста зацікавленість може проявитися й у зв'язку з бажанням помститися кому-небудь, отримати перевагу у недобросовісній конкурентній боротьбі та ін.

Інтереси третіх осіб необхідно розуміти як такі, що не охороняються у даному випадку законом. Прагнення їх задовольнити незалежно від того, що вони не охороняються законом, є своєрідним аморальним-мотивом службової особи. Таке бажання може збігатися, наприклад, з негативним розумінням кар'єризму, наведеним вище, якщо кар'єра залежить від третьої особи, або проявитися у незаконному наданні послуг, переваг родичу, знайомому, звільненні їх від передбачених законом обов'язків, догідництві перед начальником і т. п.

Третіми особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належать їй за посадою, або пов'язаними з посадою можливостями.

Відсутність зазначеної у ст. 364 Кримінального Кодексу мотивації дій винного (корисливого мотиву, іншої особистої заінтересованості чи дій в інтересах третіх осіб) при умисному використанні службовою особою влади чи службового становища Всупереч інтересам служби, навіть якщо воно завдало істотної шкоди чи тяжких наслідків, виключає кримінальну відповідальність за ст. 364 Кримінального Кодексу.

Наявність корисливого мотиву як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони розглядуваного складу злочину є не зовсім виправданою, оскільки зазначена ознака не визначає суті такого злочину як зловживання владою або службовим становищем. Зловживання владою або службовим становищем - це, так би мовити, використання своєї посади, наданої влади на зло. Зло ж, а точніше - небезпечність такого діяння, полягає у тому, що службова особа умисно діє Всупереч інтересам служби, завдаючи цим істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, що охороняються законом. Небезпечність діяння, передбаченого ст. 364 Кримінального Кодексу, як службового злочину, об'єктивно визначається не мотивацією дій винної службової особи, а такими складовими як умисно вчинені Всупереч інтересам служби дії і певні шкідливі наслідки таких дій (істотна шкода).

Корисливість, інша особиста заінтересованість та інтереси третіх осіб є характерними, але зовсім не обов'язковими ознаками службового зловживання. Незаконна матеріальна вигода (отримання майна або придбання права на нього, звільнення від особистих матеріальних витрат тощо), яка охоплюється поняттям корисливого мотиву, підпадає під ознаки корисливих правопорушень і, як правило, повинна отримувати самостійну правову оцінку. Що стосується іншої особистої заінтересованості та інтересів третіх осіб, то ці поняття настільки широкі, що під них практично попадає будь-який мотив, будь-який інтерес, що може лежати в основі свідомої людської діяльності, у тому числі злочинної.

Кваліфікуючою ознакою цього складу злочину є спричинення тяжких наслідків [23.ст.364]. Під такими наслідками, якщо вони пов'язані з заподіянням матеріальної шкоди державі, підприємству, організації, установі, суб'єкту підприємницької діяльності, громадянинові, треба розуміти шкоду, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вбачається, що розмір прихованої нестачі для визнання його тяжкими наслідками також повинен відповідати цим умовам.

Тяжкими наслідками, не пов'язаними з матеріальними збитками, можуть бути: повний розвал діяльності підприємства (наприклад, внаслідок доведення його до банкрутства); аварія чи катастрофа; масове отруєння людей; виникнення масових безпорядків; нецільове використання великих сум бюджетних коштів; наслідки, які суттєво ускладнюють відносини з іншими державними або міжнародними організаціями та підривають авторитет держави або її окремих органів на міжнародній арені; грубі порушення під час вирішення питань щодо квотування, сплати мита, пільгового оподаткування, державного замовлення, розподілу дефіцитних ресурсів тощо, які самі по собі створюють загрозу заподіяння великої шкоди економіці України; приховування злочинної діяльності організованої групи або сприяння (за відсутності ознак співучасті) вчинення нею тяжких злочинів чи злочинів, які спричинили тяжкі наслідки; найбільш грубі форми порушення конституційних прав громадян (наприклад, права на житло, на соціальне забезпечення) тощо. Оскільки у таких випадках ознака «тяжкі наслідки» є оціночною, то її наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку встановлюється слідчим, прокурором чи судом.

Як показує вивчення кримінальних справ про зловживання владою або службовим становищем, на практиці далеко не завжди правильно визначають вказану оціночну ознаку.

Зловживання владою або службовим становищем може бути кваліфіковано за ст. 364 Кримінального Кодексу лише у випадку, якщо відповідальність за таке діяння не передбачена іншими статтями, які містять спеціальні склади цього злочину. При цьому слід виходити із загального принципу кваліфікації загальної та спеціальної норм: спеціальний склад «бере гору» над родовим. Таким чином, останній ніби зберігається у резерві для випадків, які не охоплюються спеціальними складами» [49.С.244].

Слід зауважити, що на практиці виникає багато питань щодо відмежування загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу) від спеціальних складів зловживання владою або службовим становищем. Ця проблема актуалізується у зв'язку з тим, що кількість спеціальних складів службових злочинів має тенденцію до зростання.

Певні складнощі викликає відмежування зловживання владою або службовим становищем від привласнення, розтрат майна або зловживання ним шляхом зловживання службовім становищем [2.Ст.191].

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального Кодексу. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст. 364 Кримінального Кодексу, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи Всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу) може супроводжуватись оплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, — інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

Умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, пенсій, допомоги, інших виплат слід кваліфікувати за ст. 191, а не за ст. 364 Кримінального Кодексу.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів — за відповідними частинами ст. 191 і 364 Кримінального Кодексу.

Як свідчить судова практика, однією з особливостей зловживання владою чи службовим становищем є те, що вчинення цього злочину в переважній більшості випадків поєднане з вчиненням інших суспільно небезпечних діянь, які виступають способом зловживання владою чи службовим становищем або ж воно саме виступає способом вчинення іншого злочину чи сприяє його вчиненню.

2.2. Перевищення влади або службових повноважень.

Суспільна небезпека перевищення влади або службових повноважень проявляється у тому, що в результаті його вчинення службова особа виходить за межі наданої влади чи службових повноважень і вчиняє дії, яких вона не може вчинити на займаній посаді або взагалі не може вчинити як службова особа чи просто як людина. Серед таких дій найбільш небезпечними є перевищення службовою особою влади або службових повноважень, поєднане із застосуванням насильства, в результаті чого страждають не лише інтереси служби і авторитет влади, а й заподіюється значна шкода таким невід'ємним благам людини як життя, здоров'я, честь, гідність. Такого роду перевищення влади або службових повноважень нерідко перетворюється в акти катування, яке вчинюється з метою отримати від потерпілого певні відомості чи визнання, залякати його або примусити до будь-якої дії, принизити в очах інших людей. Маючи кримінальний характер, воно грубо порушує Конституцію України [1.Ст.28] якої передбачено, що «ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». Підвищена суспільна небезпека таких діянь обумовлюється ще й тим, що потерпілий практично позбавлений можливості вжити адекватних заходів до захисту своїх прав, ефективно протистояти свавіллю, яке вчиняється від імені влади і з використанням владних можливостей. Такого роду діяння на сьогодні особливо характерні для діяльності службових осіб силових структур.

Основний безпосередній об'єкт перевищення влади або службових повноважень аналогічний з основним безпосереднім об'єктом зловживання владою або службовим становищем. Обов'язковим додатковим об'єктом цього злочину, якщо він поєднаний із застосуванням насильства або болісними і такими, що ображають гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 Кримінального Кодексу) є здоров'я і гідність особи. Факультативним додатковим об'єктом перевищення влади або службових повноважень можуть бути права та свободи людини і громадянина, власність або інші блага.

З об'єктивної сторони цей злочин може вчинятися у таких формах [32.П.6]: