Диференційоване інформування споживачів інформації, Детальна інформація

У 1996 р. у цій же серії — "Бібліотечна справа. Інформаційні матеріали" — видана книга Майкла Бакленда "Реконструкція (перебудова) бібліотечного обслуговування". У передмові до американського видання відзначається, що практичне значення і цінність цієї книги полягає в тому, що вона містить оцінки, розраховані на середньострокову перспективу. Актуальна реформація ДІС полягає в тому, що бібліотекам доведеться надавати доступ до електронних документів. Автор справедливо не називає точного кількісного співвідношення таких документів і традиційних. У недалекому майбутньому бібліотеки будуть працювати з документами усіх видів.

Інший важливий аспект, який розглядається у даній книзі — це значення всіх видів інформаційного обслуговування груп споживачів. Бібліотеки існують, щоб обслуговувати споживачів та активно використовувати свій потенціал. Майкл Бакленд ясно вказує шляхи розширення сфери обслуговування, наданого бібліотеками, а також можливі вимоги бібліотечного користувача в майбутньому. Автор не тільки привів переконливий аналіз минулого, сучасного і можливого майбутнього бібліотек, але і вказав практичні наслідки змін.

Таким чином, можна зробити висновок, що описані вище теоретико-практичні підходи у налагодженні інформаційної служби в масових бібліотеках, які активно інформують конкретні групи споживачів інформації (на прикладі інформаційного забезпечення бібліотекознавців в Росії) підвищують фаховий рівень спеціалістів усіх галузей; дозволяють відповісти на будь-який запит, документально забезпечити проект, програму будь-якого споживача інформації. Основним завданням такої служби є постійне вивчення інформаційних потреб певних фахівців (в конкретному випадку — фахівців бібліотечної справи); забезпечити різні тематичні напрямки необхідними актуальними виданнями та ін.

3. ДІС-ВЧИТЕЛІВ.

У зв'язку з розробкою регіональних програм розвитку освіти, уточненням регіонального компонента його змісту, диференційоване бібліографічне обслуговування вчителів здобуває особливе значення. Разом з тим, традиція підготовки бібліографічних посібників для працівників на педагогічній ниві багато в чому втрачена. Так, в Омську літературу по педагогічних науках і народній освіті за 1968-1973 р. можна знайти в підготовленому ОУНБ у 1974 р. "Покажчику літератури на допомогу школі" (разом з обласним Інститутом удосконалення вчителів). На початку 80-х рр. припинилося видання цього поточного бібліографічного покажчика Багато хто в ОУНБ перестали видавати бібліографічні посібники для педагогів, а центри методичного забезпечення виявилися не готові виконувати цю роботу в повному обсязі.

На початку 90-х рр. на грані руйнування виявилася система поточних бібліографічних посібників загальпедагогічного і галузевого напрямку; щоквартальний покажчик ДНПБ ім. К.Д.Ушинского "Література по педагогічних науках і народній освіті" виходить із запізненням більш ніж на 2 роки. Як показує аналіз "Книжкового літопису", у загальному потоці ретроспективних посібників по педагогіці й освті помітно переважають видання для загальноосвітньої школи. Однак і тут немає системи: якщо в 1990 р. вони склали 21%, а в 1991 р. - 47% від загального потоку видань для вчителів, то в 1992 р. їхня частка знизилася до 17, у 1993 -до 9 і в 1994 - до 6%. Та й потенціал ретроспективних науково-допоміжних бібліографічних посібників, що представляють інтерес для вчителя загальноосвітньої школи, невеликий, тому що їх ціль, в першу чергу, — забезпечення науки. Дослідники ж відзначають, що інформаційні потреби педагогів шкіл нічим не відрізняються від потреб викладачів вузів. Згодом це, можливо, приведе до зміни сформованої системи бібліографічних посібників для педагогів.

Сьогодні основну частину бібліографічних видань для педагогів загальноосвітніх закладів складають рекомендаційні покажчики.

Тому утворення спеціального ДІС вчителів-предметників є необхідною умовою на сучасному етапі. Функціону дана система обслуговування по таких темах: "Російська мова і література в сучасній школі", "На допомогу вчителю фізики", "Вчителю початкових класів", "Образотворче мистецтво в школі". У середньому видано по одному бібліографічному посібнику для основних категорій учителей-предметников (крім учителів хімії, географії й іноземних мов).

Проблемно-тематичне інформування висвітлює позакласну виховну роботу, міжпредметні зв'язки в навчанні, формування мотивації навчання школярів, пізнавальної діяльності учнів. Для них характерна недостатня тематична гнучкість у реагуванні на зміни в сфері середньої освіти. Так, проблеми, зв'язані з інноваційними процесами в освітніх закладах, викладання нових навчальних предметів, слабко забезпечені бібліографічною інформацією.

У 1984 р. у дисертації "Становлення і розвиток рекомендаційної бібліографії по педагогіці" С.Е.Шматова відзначила, що склалося коло закладів, які займаються складанням рекомендаційних бібліографічних посібників по педагогіці. Лідер у цій області - ДНПБ ім. К.Д.Ушинского, більше десяти років бібліотека видає серію "Актуальні проблеми педагогіки і народної освіти", підготовка якої постійно вдосконалюється.

Значно вдосконалена і структура призначених вчителям-предметникам бібліографічних видань, що включають зведення про наукову, науково-популярну літературу, пов'язану із методикою викладання певних предметів, дитячій літературі в допомогу вивченню предмету і додаткового читання, про підручники, навчальні посібники, програми, бібліографічних посібники. Можна сподіватися, що електронний каталог видань і розробка електронного покажчика будуть сприяти вдосконаленню наданої педагогам інформації як у традиційній, так і в електронній формі, а також — і забезпеченню більш високого рівня освіти. Професійний інтерес для вчителя представляють і посібники, призначені дітям, а також забезпечення інформацією різні науки (хімію, фізику і т.д.).

Результати вивчення бібліотечних фондів Омська показали, що поточними бібліографічними посібниками вчитель може скористатися в бібліотеках державного і педагогічного університетів, ОУНБ, Центральній міській бібліотеці. Ретроспективні видання є тільки в ОУНБ (6%). Парадоксально, але спеціалізовані бібліотеки для вчителів не мають у своєму розпорядженні бібліографічні видання останніх років. І якщо раніш у роботах, присвячених бібліотечно-бібліографічному забезпеченню викладачів шкіл, відзначалася непопулярність бібліографічних посібників, то сьогодні, щоб продовжити подібні дослідження, необхідно перш за все визанчити, наскільки вони взагалі доступні вчителям.

В умовах невеликих міст і сіл, значно віддалених від обласного центру, нерідко єдине джерело одержання бібліографічної інформації — внутрішньо-журнальна бібліографія.

На жаль, рубрика "Критика і бібліографія" у журналі "Педагогіка" до 1994 р. є присутнім лише в кожному другому номері, а в "Народній освіті" розділ "Література для вас" з'являється ще рідше. У науково-методичних періодичних виданнях бібліографія представлена значно ширше. Поряд з рецензіями є в різних обсягах поточна, ретроспективна і перспективна інформація. На 1990-1991 р. припадає основна частина ретроспективних бібліографічних списків: "Методика вирішення задач" ("Фізика в школі"), "Бібліографія статей, надрукованих у журналі "Іноземні мови в школі" у 1983 -1987 р.", "Систематизований покажчик статей, опублікованих у журналі "Хімія в школі" у 1986 -1989 р.", "Покажчик статей, опублікованих у журналі "Викладання історії в школі" у 1986-1990 р.". Для вчителів української мови Київський педагогічний університет підготував посібник "Українська мова в школі", що відбиває публікації з однойменного журналу за 1986 -1995 р.р.

З огляду на періодичність виходу журналів, необхідно віддати перевага рубрикам "Нові книги", "Вийшли у світ", "Новинки книжкового ринку". Відсутність для більшості категорій вчителів поточних спеціальних бібліографічних випусків та налагодження інформування під певні теми, що їх цікавлять значно погіршують професійну підготовку самих вчителів.

Слід зазначити, що з метою сприяння забезпеченню вчителів необхідною бібліографічною інформацією, інформпрацівникам Росії, які інформують вчителів виплачується 10 % посадового окладу на рік.

Серед науково-методичних журналів, які коритуються популярністю серед вчителів виділяється "Біологія в школі": це і рецензії, і інформація про нові книги, і огляди книг для позакласного читання учнів ("Перегортаючи сторінки книг про тварин", "Екологічний сполох", "Ввійти в ліс іншому") і вчителів ("Книжкова полиця вчителя біології"). У рубриці "По сторінках наукових журналів" висвітлюється зміст "Ботанічного журналу". В таких та подібних джерелах повідомляється про цікаві матеріали з непрофільних періодичних видань. Наприклад, "Може, Дарвіна і не було?". У науково-методичних журналах для вчителів-гуманітаріїв містяться великі післястатейні списки і т.д.

Починаючи з 1992 р. зі сторінок журналів поступово зникають зведення про захищення дисертації, ретроспективні бібліографічні списки, зменшується кількість бібліографічної інформації і наповнюваність рубрик. Сьогодні, у порівнянні з 1990 р., у два рази скоротилася кількість педагогічних журналів, що мають постійні бібліографічні рубрики.

Редакції науково-методичних педагогічних видань працюють для визначеної професійної аудиторії, але разом з тим не вироблена єдина концепція діяльності, не визначене місце загальпедагогічних і науково-методичних журналів у системі інформаційного забезпечення педагогів.

Найчастіше вчителя не мають відомості про реальний документ, що може бути використаний. Це наслідок комплексу невирішених проблем, у числі яких – некомпетентність вчителів.

Одна з причин незадовільного бібліографічного забезпечення професійної діяльності педагогів — нестабільність фінансування вітчизняної освіти, оскільки послуги ДІС-педагогів є платними. Та разом з тим, необхідність існування такого виду ДІС є дуже актуальним на сучасному етапі.

Уточнення функцій та поліпшення координаційних процесів ДІС дозволять багатоаспектно представляти документний потік вчителю без дублювання, з найменшими фізичними і матеріальними витратами. Необхідно заповнити відсутність обласної ланки ДІС в обслуговуванні педагогів, адже видавані на місцях описи нових надходжень із певної теми, що цікавлять спеціаліста, мають ряд суттєвих переваг: оперативність, доступність, можливість враховувати інформаційні потреби окремих педагогічних колективів, надійність і т.д.

4. Iнформаційне забезпечення банківської діяльності.

Інформаційне забезпечення — один із найважливіших важелів адміністрування як на мікро-, так і на макрорівні. Адже успіх будь-якої справи залежить насамперед від того, чи правильним було прийняте рішення, чи оптимальним є його виконання. А прийняти правильне рішення неможливо, не володіючи необхідною інформацією.

Ось чому НБУ з перших років існування в Україні дворівневої банківської системи розпочав роботу щодо створення інформаційної системи, яка б забезпечувала його власні потреби, пов'язані з виконанням регулюючих та наглядових функцій, а також потреби органів законодавчої і виконавчої влади держави, міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна (Міжнародного валютного фонду. Світового банку. Європейського банку реконструкції та розвитку), посольств, центральних банків інших країн, комерційних банків, фінансових установ, науково-дослідних організацій, засобів масової інформації, фізичних осіб, для яких грошово-кредитна та валютна політика НБУ, стан банківської системи країни є важливими передумовами діяльності.

Слід зауважити, що дві з чотирьох макроекономічних систем даних, які є основою прогнозування та аналізу економічного розвитку країни, а саме — грошово-кредитна і банківська статистика та статистика платіжного балансу — розробляються, підтримуються в актуалізованому стані і розповсюджуються Національним банком України. Інформація, яка базується на зазначених системах даних, необхідна НБУ як центральному банку держави для розробки і здійснення грошово-кредитної та валютної політики, а також для контролю за діяльністю комерційних банків.

Оскільки Україна стала на шлях побудови демократичного суспільства з ринковою економікою відкритого типу, створення передумов для оцінки ситуації в країні, зіставлення її економіки з економіками інших країн світу є нині вкрай необхідним.

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУ: РЕАЛЬНИЙ СТАН

На сьогодні головним нашим здобутком є створення статистики двох макроекономічних систем даних — монетарної та банківської статистики і статистики платіжного балансу. Важливою передумовою цього було освоєння методології МВФ, створення національної платіжної системи з використанням передових комп'ютерних технологій та запровадження електронної пошти, що забезпечило збір та обробку необхідної фінансової і статистичної інформації.

Оскільки Україна стала членом Міжнародного валютного фонду і взяла на себе певні зобов'язання, Національний банк України, починаючи з грудня 1992 року, щомісяця надає МВФ зведені балансові звіти НБУ і комерційних банків, агреговані за методологією МВФ, інформацію щодо процентних ставок і валютних курсів, а з 1994 р. — також статистику платіжного балансу України.