Диференційоване інформування споживачів інформації, Детальна інформація

V

X

e

e

i

th

ості, що існували до 1998 року. Тепер інформація у вигляді файлів, сформованих на основі нових форм звітності, подається та обробляється в автоматизованому режимі (див. схему 1).

Процес адаптації до нових форм звітності, нових Планів рахунків бухгалтерського обліку та до оновленого аналітичного обліку в банках триває.

У Національному банку України розпочато створення бази даних, використовуваної для аналізу загальноекономічної ситуації, стану грошово-кредитного ринку та зовнішньоекономічної діяльності держави. Вона є основою прогнозування показників монетарного характеру та параметрів розвитку зовнішнього сектора економіки у процесі розробки грошово-кредитної політики НБУ, державних програм економічного і соціального розвитку України, які опрацьовуються урядом разом із Національним банком.

Розробляються технічні умови передачі інформації Міжнародному валютному фонду електронною поштою, відпрацьовується схема захисту системи від зовнішнього втручання.

Ще одним виявом інтеграції банківської системи нашої держави в інформаційний простір міжнародного банківського співтовариства є підготовка Сторінки Національного банку України у міжнародну комп'ютерну мережу INTERNET.

Із цього приводу прийнято кілька рішень Правління НБУ, зокрема затверджено структуру та інформаційний зміст Сторінки Національного банку України в INTERNET.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ

У процесі створення надійної і якісної інформаційної бази виникає чимало проблем методологічного, методичного і технічного характеру. Окремо слід наголосити на проблемі повноти охоплення інформаційних масивів.

Створення досконалої монетарної і банківської статистики дещо уповільнилося, оскільки ми до цього часу не маємо Керівництва з методології монетарної статистики, яке нині доопрацьовується МВФ з метою приведення його у відповідність із новими версіями Системи національних рахунків (СНР) 1993 року, та Керівництва із методології складання платіжного балансу.

Необхідність доопрацювання Керівництва з методології монетарної статистики викликана не лише змінами в методології СНР і платіжного балансу, а й лібералізаційними процесами, як? відбулися останнім часом у багатьох країнах світу. Нині чимало операцій, які традиційно проводилися лише банками, виконують також інші фінансові установи. І навпаки, банки почали виконувати функції, за які раніше не бралися. Відсутність законодавчої бази для отримання Національним банком України відповідної звітності від інших фінансових установ, які не є банками, створює труднощі в повному обрахуванні агрегатів грошової маси.

Проблема повноти охоплення усіх фінансових посередників, які виконують операції з грошовими коштами та іншими платіжними засобами, виникла не сьогодні.

Згідно із чинним Законом України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк для виконання регулюючих та наглядових функцій (мається на увазі опосередковане регулювання процесів на грошово-кредитному ринку та здійснення банківського нагляду) отримує відповідну інформацію від комерційних банків, яка є основою розробки та підтримання актуалізації однієї з макроекономічних систем даних — грошово-кредитної та банківської статистики. Але ця інформація надходить лише від банків, тоді як в Україні нині функціонує велика кількість інших фінансових посередників, які, хоча й не є банками, але виконують операції з грішми та іншими платіжними засобами. Це, наприклад, кредитні спілки, яких нині більше, ніж діючих банків, фінансові та страхові компанії різних видів і форм власності, інші фінансові установи. Ясна річ, вони впливають на ринок капіталу, але тільки як індикатор, що не враховується сьогодні Національним банком України у прогнозуванні та проведенні грошово-кредитної політики. На жаль, центральний банк держави досі не має юридичного права на отримання будь-якої інформації від таких фінансових посередників.

Чинним законодавством, яким НБУ керується у сфері статистики ("Закон про статистику", Закон "Про банки і банківську діяльність"), не передбачено надання зазначеними установами звітності Національному банку, що унеможливлює повний фінансовий огляд по Україні.

Щоб виправити таке становище, НБУ в проекті Закону України "Про Національний банк України", прийнятому Верховною Радою 22 жовтня 1997 р. в першому читанні, передбачив надання йому відповідної інформації монетарного характеру всіма фінансовими посередниками, створеними на території країни. Узаконення цього положення дало б змогу розробляти грошово-кредитну статистику в повному обсязі.

Не менш важливим із точки зору ме-ітодології та якості статистичної інформації (як для України, так і для інших країн світу, причому не лише з перехідною економікою) є питання достовірності даних.

Результати вивчення причин кризових явищ у фінансових системах країн Південно-Східної Азії, проведеного Міжнародним валютним фондом, дають підстави для висновку, що якість інформації має надзвичайне значення. Особливо ж, коли йдеться про якість інформації з питань зовнішнього боргу, передусім довгострокового, офіційних валютних резервів держави та стану банківської і фінансової систем.

Як тепер уже відомо, зазначена вище офіційна інформація країн Південно-Східної Азії неадекватно відображала фактичний стан справ. Причому проблема полягала навіть не в тому, що ця інформація не публікувалася, а в тому, що керівництво цих держав не мало достовірних даних щодо наявних проблем, аби вжити відповідних упе-реджувальних заходів.

Ще одна нагальна проблема стосується оволодіння методологіями відображення похідних фінансових інструментів — деривативів (форвардних, ф'ючерсних операцій, операцій своп), застосування яких останнім часом дедалі більше поширюється. Потреба опанування методологій обліку деривативів пов'язана з необхідністю правильного відображення фактичного стану офіційних валютних резервів держави і своєчасного прийняття заходів, спрямованих на їх розумне використання. Нині Міжнародний валютний фонд розробляє окремий розділ Керівництва з методології монетарної та банківської статистики, присвячений цьому питанню.

Незважаючи на те, що основи грошово-кредитної статистики в Україні ще 1996 року були визнані МВФ як прийнятні і такі, що підлягають публікуванню у щомісячному збірнику "Міжнародна фінансова статистика", перехід вітчизняних банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності вимагає вдосконалення системи накопичення, збору та обробки інформації в статистичних цілях, усунення дублюючих даних, запровадження єдиних алгоритмів узагальнення статистичних показників. Сьогодні Національний банк України і вся банківська система мають за мету доопрацювання нових форм фінансової та статистичної звітності з урахуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і статистики в банках та необхідності запровадження раціонального режиму збору інформації, удосконалення системи монетарних показників, створення методологій аналізу та виконання інших заходів, передбачених Програмою реформування державної статистики на період до 2002 року, затвердженої Кабінетом Міністрів України 27.06.1998 р. Своєчасне і правдиве донесення до користувачів необхідної інформації монетарного та банківського характеру, проведення роз'яснювальної роботи щодо інструментів грошово-кредитної і валютної політики — прямий обов'язок НБУ.

До особливо важливих проблем (із точки зору повноти статистичної інформації, причому не лише тієї, яка розробляється Національним банком України) належить збір та опрацювання даних щодо так званої "тіньової економіки", обсяги якої в нашій країні досить значні. Брак цієї інформації призводить до викривлення статистичних даних різного напряму, в тому числі й монетарних показників. Неофіційне використання нелегальним сектором економіки іноземної валюти (передусім долара США) в розрахунках спотворює інформацію про створений валовий внутрішній продукт та справжні обсяги платіжних засобів в економіці держави і, звичайно, не може не впливати на потоки капіталу на території України та його відплив за межі держави. Це створює суттєві труднощі при аналізі питання щодо забезпечення економіки платіжними засобами.

ПЕРСПЕКТИВИ

Одним із важливих факторів, які в найближчій перспективі могли б позитивно вплинути на міжнародний імідж України як країни з повноцінною системою статистики, було б приєднання нашої держави до Спеціального стандарту розповсюдження даних, схваленого у березні 1996 року Радою директорів МВФ. Це керівний документ стосовно надання економічних і фінансових даних країнами — членами МВФ, які мають доступ до міжнародних ринків капіталів або прагнуть його отримати.

Порівняно із Загальним Спеціальний стандарт розповсюдження даних ставить вищі вимоги щодо таких параметрів як охоплення, періодичність, своєчасність, якість та достовірність даних, забезпечення доступу громадськості до інформації. Звісно, мовиться про поширення не лише статистики двох макроекономічних систем даних, які розробляються НБУ, а й статистики державних фінансів, реального сектора економіки, розроблюваних і розповсюджуваних відповідно Мінфіном та Держкомстатом України. Саме тому це важливе питання має вирішуватися на загальнодержавному рівні. Певна кількість країн — членів МВФ уже приєдналася до Спеціального стандарту розповсюдження даних. Хотілося б, щоб і Україна не зволікала з цим.

Звичайно, приєднання нашої країни до Спеціального стандарту вимагає від статистичних органів держави значних зусиль: потрібно створити метадані, підвищити якість і надійність інформації, налагодити потоки збору і поширення даних, подбати про відповідне програмне і технічне забезпечення, удосконалення звітності. Нагадаємо, що перехід на міжнародні стандарти бухобліку і звітності у нас лише розпочався. Принаймні поки що це зробила лише банківська система країни. Тож шлях до Спеціального стандарту для України буде нелегким. Але пройти його необхідно.