Білети з історії України за 11-й клас., Детальна інформація

6. Перший Всеукраїнський військовий з'їзд.

7. Проголошення І Універсалу Центральної Ради 10.06.1917 р.

8. Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради на чолі з В.Винниченком.

9. Прийняття II Універсалу Центральної Ради 3.07.1917 р.

10. Збройний виступ полуботкінців у Києві 4-6.07. 1917 р.

11. З'їзд поневолених народів у Києві 8-14.09.1917 р.

12. Формування "вільного козацтва".

13. Засудження Центральною Радою жовтневих подій в Петрограді.

14. Прийняття III Універсалу Центральної Ради. 7.11.1917 р.

15. Проголошення Української Народної Республіки.

16. Захист УНР національно-патріотичними силами від наступу військ Радянської Росії.

2.2 Проаналізуйте здійснення повоєнної відбудови в Україні та визначте її особливості порівняно із західноєвропейськими країнами

Потреба відбудови господарства України реально постала перед українським народом ще в ході звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників. Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу.

Модель відбудови господарства була копією індустріалізації з усіма її недоліками. Перевага надавалася кількісним показникам перед якісними. Неминучим було й використання репресивно-каральних методів - "закріпачення" колгоспників шляхом обмеження пересування. У 1948 р. Верховна Рада СРСР прийняла указ про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя.

"Холодна війна" робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги. Більше того, СРСР надавав матеріальну підтримку "народно-демократичним" режимам у країнах Східної Європи.

Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства УРСР було прийнято у серпні 1946 р. Передбачалося відновлення виробничих потужностей України, підвищення рівня валової продукції промисловості порівняно з довоєнним на 13%. Зверталась увага на відродження аграрного виробництва, легкої та харчової промисловості.

Протягом 1946-1950рр. обсяг капіталовкладень у господарство країни становив понад 65 млрд. крб. (у довоєнних цінах). Це перевищувало відповідні капіталовкладення за три довоєнні п'ятирічки, разом узяті. В сільське господарство спрямовувалося всього близько 7% капітальних вкладень. Селянство утискувалося великими податками, в тому числі навіть на фруктові дерева.

Результати відбудовного періоду неоднозначні. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість. Обсяг валової продукції промисловості України в 1946-1950рр. збільшився в 4,4 рази і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Були відбудовані шахти в Донбасі, Дніпрогес, заводи "Запоріжсталь" і "Азовсталь", машинобудівні підприємства Києва і Харкова та багато інших.

З іншого боку, соціальна ціна досягнутого була дуже високою. За Україною зберігалася висока енерго- і матеріалоємність продукції. Відбудова здійснювалася за рахунок соціальної сфери й тих галузей, які забезпечували споживання. Як наслідок, обсяг виробництва в легкій промисловості становив у 1950 р. лише 80% довоєнного; зберігався дефіцит промтоварів і продуктів харчування. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови характерні були для більшості населення. Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи у 1947 р. ще в більшій мірі переклали на плечі трудящих тягар відбудови.

Одним із наслідків антилюдської моделі відбудови народного господарства був голод 1946-1947 рр.

Об'єктивною передумовою продовольчих труднощів стала малосніжна зима й весняна посуха 1946 р. Урожайність зернових знизилася до 3,8 ц/га в колгоспах і 4,5 ц/га в радгоспах. Однак головна причина третього "радянського" голодомору полягала в політиці держави: практично повна реквізиція на селі продовольчих ресурсів, причому частину з них продавали за кордон, щоб одержати кошти для промисловості. Замість допомоги голодуючим поширювались репресії. Ситуація ускладнювалася розораністю підсобних господарств.

Голод лютував у 16 областях України. Померло близько 1 мли. осіб 3 млн. осіб тяжко хворіли. Отже, відбудова господарства відбувалася за рахунок страхітливого знущання над народом й надмірного напруження його зусиль.

2.3 Дайте порівняльну характеристику демократичним революціям 1989-1991 рр. у країнах Центральної та Східної Європи

На кінець 80-х років тоталітарні режими у Східній Європі вичерпали всі свої можливості для подальшого прогресу суспільства. Першими симптомами кризи, яка насувалась, стало погіршення економічної ситуації і, відповідно, поява нових соціальних проблем. З'явились такі суспільні риси, які не притаманні тоталітарному соціалізму, як безробіття, інфляція та падіння життєвого рівня. Таким чином, почали зникати ті риси суспільства, які асоціювались із "завоюванням соціалізму": стабільність, тверді ціни. Тоталітарна система вичерпала останні аргументи на свій захист. Замовчувати і приховувати масштаби кризи виявилось неможливим в силу більшої відкритості східноєвропейських країн, ніж СРСР, а також через відсутність значних стратегічних ресурсів, які могли б згладжувати негативні прояви кризи. Масове невдоволення існуючими порядками робили неефективною колишню систему контролю над суспільною свідомістю, без якої тоталітарне суспільство не може існувати.

Спроби придушити невдоволення силою були безперспективними, тому що саме по собі посилення репресивного характеру режиму не вирішило б економічних проблем, а тільки відтягувало процес падіння тоталітарної системи. Яскравим прикладом цього є введення воєнного стану в Польщі, жорстокість режиму в Румунії та Албанії.

Таким чином, криза тоталітарного режиму у Східній Європі виявилась загальною. Вона включала у себе економічну, соціальну, політичну й моральну кризи. Для переростання кількісних показників (накопичення невдоволення) в якісні (зміна суспільного устрою) потрібні носії нового суспільного ладу. В умовах тоталітарної системи носіями демократичних ідей може бути інтелігенція (це пов’язано зі специфікою її праці, соціальним статусом і т.д.) і студентська молодь, яка в силу своїх вікових особливостей схильна до сприйняття нових ідей і рішучих дій по їх втіленню. Але цим верствам суспільства, не маючи економічної основи для своїх дій і будучи залежаними від тієї ж тоталітарної держави, не під силу самостійно здійснити соціальну революцію.

Тому для початку соціальних революцій у країнах Східної Європи потрібен був зовнішній поштовх, який би ослабив тоталітарну державу. Таким поштовхом стала перебудова в СРСР.

Перебудова сприяла посиленню впливу реформаторських елементів у комуністичних партіях і, одночасно, дискредитації консервативного неосталінського керівництва у цих партіях.

Також вона позбавила народи Східної Європи страху перед можливістю радянської інтервенції (М.С.Горбачов у відносинах з країнами Східної Європи відмовився від "доктрини Брежнєва" і визнав право народів цих країн самостійно обирати шлях свого розвитку).

За своїм характером революції у Східній Європі були демократичними і антитоталітарними. Крім Румунії та Югославії, зміна влади відбулась мирним шляхом.