Білети з історії України за 11-й клас., Детальна інформація

Майже у всіх країнах події розгорталися з приходом до влади прихильників "оновлення соціалізму" в компартіях (Польща, Угорщина, Болгарія, Албанія). Прихильники "оновлення" на перших же демократичних виборах отримували більшість на хвилі критики тоталітаризму, комунізму і комуністичних партій і, прийшовши до влади, починали здійснювати реформи, які по суті приводили не до оновлення соціалізму, а до побудови капіталізму: проводилась приватизація державного сектора економіки, заохочувався бізнес і створювались ринкові структури. У політичній сфері проголошувався плюралізм і багатопартійність.

У зовнішній політиці був взятий курс на радикальну переорієнтацію на Захід, ліквідацію РЕВ і ОВД, виведення радянських військ.

Таким чином, спочатку відбувалась зміна влади, а потім під не підводилась відповідна політична (ліберальна демократія), соціальна та економічна база (створення соціально-орієнтованого господарства). За таким швидким переходом від тоталітаризму до демократії не встигали ні політична, ні соціальна, ні економічна структура східноєвропейських суспільств. До того ж. і морально значна частина населення не була підготовлена до життя у суспільстві, де кожен сам за себе і держава вже не гарантує відносно стабільний рівень життя.

Труднощі революцій значною мірою були викликані невідповідністю політичної системи принципам ліберальної демократії, а отриманий у спадщину важкий економічний стан робить перехід економіки на ринкові рейки найбільш болючим: спад виробництва інфляція, зниження соціального статусу у значної кількості громадян.

Зрештою, на певному етапі революції складається ситуація, коли невдоволення соціалізмом змінюється невдоволенням демократією, яка навіть не встигла проявити свої позитивні риси, і тим самим створюються умови для контрреволюції. Знову зростає авторитет лівих сил, які зуміли пристосуватися до нових умов. Вони роблять рішучі кроки для повернення до влади, що загрожує процесам демократизації, призводить до уповільнення ринкових реформ і, відповідно, до нового погіршення становища.

Таким чином, перехід від тоталітаризму до демократії потребує часу і компетентного керівництва.

Лібералізація режимів у деяких східноєвропейських країнах призвела до загострення міжетнічних протиріч і, як наслідок, стався розпад двох федерацій - Чехословаччини (мирним шляхом) і Югославії, яка стала ареною міжетнічних конфліктів, масових депортацій, етнічних чисток, жертвами яких стали понад 3 млн. осіб (біженці, поранені, убиті).

У будь-якому випадку сорокарічна історія тоталітаризму в Східній Європі завершилась. Тоталітаризм виявився явищем тимчасовим, хоча він певною мірою дозволив здійснити розвиток "навздогін", забезпечив ривок від відсталості до відносно розвинутої індустріальної економіки. Проте вирішити проблеми більш розвинутого суспільства він не зміг. Країни тоталітарного соціалізму набагато відстали від країн Заходу.

Падіння тоталітаризму в Східній Європі створило унікальну ситуацію в Європі - вся вона перетворюється на єдиний політико-правовий і цивілізаційний простір, заснований на соціально-орієнтованому ринковому господарстві, ліберальній демократії та європейській ідеї. Революції стали ще одним кроком до становлення цілісності світу,

Червень 1989 р. - Перемога демократичних сил Польщі на парламентських виборах

9 листопада 1989 р. - Зруйнування Берлінської стіни Листопад 1989 р. - "Оксамитова революція" в Чехословаччині Грудень 1989 р. - Перемога демократичної революції в Румунії Квітень 1990 р. - Перемога Демократичного форуму в Угорщині Серпень 1990 р. - Перемога Союзу демократичних сил в Болгарії З жовтня 1990р. - Об'єднання Західної та Східної Німеччини в єдиній державі - ФРН

Білет №3

3.1 Розкрийте процес формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців під час Першої світової війни

З ініціативи Головної Української Ради у 1914 р. було сформовано легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Запис проводився на цілком добровільних засадах. Основний контингент становили молоді вихованці воєнізованих українських організацій: громадянської "Сокіл", пожежної - "Січ", учнівсько-шкільної "Пласт". Бажаючих вступити в УСС виявилось 28 тис. осіб. Австрійський уряд, стурбований лояльністю такого великого національне свідомого військового формування, зарахував до УСС лише 2,5 тис. осіб, озброївши їх рушницями, знятими з озброєння у 1888 р. Січові стрільці виявились найбільш боєздатними солдатами Австро-Угорської імперії. Попередні плани австрійського командування поступово знищити УСС у боях з противником були змінені. Їм почали доручати ключові ділянки фронту. УСС відзначились у боях за гору Маківку, у звільненні Галичини від російської окупації. Але бій за гору Лисоня на Тернопільщині у 1916 р. став останнім для полку УСС. Залишки вояків УСС були переведені на Волинь, де їх зобов'язали допомагати австрійським окупаційним властям поповнювати австрійську армію рекрутами з місцевого населення. Користуючись цим, січові стрільці відразу зосередились на освітній роботі, організувавши 46 початкових шкіл, працюючи там вчителями.

3.2 Розкрийте внесок світового українства у становлення незалежної України

Під терміном українська "діаспора" розуміють концентровані і розпорошені поселення українців поза межами материкової України; це частина українського народу, яка назавжди залишила свою історичну батьківщину і поселилася в іноетнічному середовищі.

Під східною діаспорою розуміють поселення українців у республіках колишнього Радянського Союзу, під західною - поселення українців у Європі, Америці, Австралії.

За межами нашої держави нині мешкають від 10 до 13 млн. українців, з них за межами колишнього СРСР близько 2,5-5 млн. осіб. Найбільша українська діаспора в Росії (4,5 млн. чол.). Значна частина українців проживає у Казахстані - 900 тис. чол. та Молдові 650 тис. чол. Найорганізованіші та найактивніші громади західної діаспори зосереджені в Канаді (понад 950 тис. чол.), США (понад 7.) тис. українців), Польщі (понад 250 тис. чол.).

Характер зв'язків зарубіжних українців із батьківською землею залежав від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, насамперед від суспільно-політичної ситуації в країнах поселення і в Україні, позицій різних поколінь української діаспори. Та, незважаючи на перипетії історії, українські поселенці в західному світі, зокрема за океаном, завжди прагнули до зріднення з землею, яку полишили перші емігранти і яку не бачила більшість їхніх нащадків. Це прагнення відбилося у рухах солідарності й допомоги українському народові. Вони були започатковані ще у перші десятиліття перебування в діаспорі.

Окрема сторінка в літописі українців у США і Канаді - підтримка Лютневої революції 1917 р. в Росії та Україні. Українські поселенці за океаном вірили, що перемога над царизмом відкриє широкі можли-вості для вільного розвитку українського народу. Цим пояснюється підтримка ними жовтневого перевороту 1917р. та соціалістичних ідей. Більшість зарубіжних українців щиро вірила в те, що соціалізм принесе жадану свободу, незалежність і щастя. Вітаючи визволення українського та інших народів Росії з-під ярма царського самодер-жавства, вони висловлювали надію, що вільний український народ допоможе трудящим Західної України об'єднатися в єдиній державі.

З новою силою рух солідарності проявився під час голоду в росії на початку 20-х років. Українські робітники і фермери Канади, до-помагаючи голодуючим Поволжя, одночасно збирали кошти і для голодуючих України. Для них було зібрано понад 10 тис. доларів. Таку ж суму зібрали й українці США.

З особливою силою міжнародна солідарність з народом нашої країни виявилася в роки Великої Вітчизняної війни. Вже 26 червня 1941 р. в Канаді було утворено Українське товариство допомоги Ба-тьківщині (УТДБ). В Канаді і США не було жодної акції солідарності, в якій би не брали участь українці, а в багатьох випадках вони висту-пили їхніми ініціаторами.

В повоєнний період в радянській пресі лише інколи цитувалися схвальні відгуки про Україну окремих осіб чи представників офіцій-них делегацій, які відвідували нашу республіку. Водночас замовчува-лося. що в цей період серед української діаспори існував рух солідар-ності іншого характеру: не з країною, а з тими людьми в Україні, які боролися проти тоталітарного режиму й постраждали від нього. Учасниками цього руху, як правило, були представники повоєнної еміграції, які критично ставилися до "побудови соціалізму" на укра-їнській землі й до "успіхів", досягнутих на цьому шляху.

Проголошення Акта про незалежність України 24 серпня 1991 р. викликало не тільки радісне піднесення в середовищі української

діаспори, але й зміцнило й надії на те, що цього разу справа побудо-ви самостійної демократичної Української держави буде доведена до

1. Це форма (спосіб) втілення в життя утопічної ідеї, які б вихідн цілі і принципи не були в ній закладені.

2. Нічим не обмежене насильство, диктатура і терор для досяг-нення цілей. Сила - головний аргумент, а мета виправдовує засоби.

3. Тоталітарний контроль над усім суспільним життям, його уні фікація відповідно до пануючої ідеології правлячої партії, яка воло-діє монопольним правом на політичну діяльність. Заборона полі-тичної й будь-якої іншої опозиції та вільнодумства.

4. Перетворення всієї власності в державну або у власність слух-няних підприємців: неможливість або надзвичайна складність вияв особистої ініціативи у господарській діяльності.

5. Тотальний контроль над особистістю, повне її підпорядкуван-ня і підкорення державі, чиновницьке свавілля від імені держави, Створення системи всебічного і постійного впливу на особистісті через школу, сім'ю, засоби масової інформації, державні й громадсь-кі організації, діяльність яких повністю контролюється партдержа-паратом.