Леся Українка – геніальна донька українського народу, Детальна інформація

Полювать ходила.

А тепер мені в неділю

Треба відпочити,

Свою хатку гарнесенько

Треба прикрасити.

А щоб краща, щоб краща

Була моя хатка,

Піти треба у гайочок

Квіточок нарвати.

Кладе віник і біжить веселенько до лісу по квіти.

Другою стежкою вискакує несамовита Коза, перелякана, облуплена, озирається на всі боки.

Коза (плаче).

Горе мені, горе!

Що маю робити?!

Як дожене старий дід,

Буде знов лупити.

Куди ж мені, бідній,

Куди заховатись?!

Бо так сором

І людям добрим показатись.

Побачивши лисиччину нору, радіє.

А тепер я нікого не боюсь,

Я в цю нору схоронюсь, схоронюсь.

Ховається в лисиччину нору, товчеться й тупоче.

Тим часом Лисичка прибігає з квітками з лісу і чує, що хтось товчеться у неї в хатці.

Лисичка (хитро питає).

Ой, хто, хто

В лисиччиній хатці?

Ой, хто, хто

Прийшов сюди в гості?