Леся Українка – геніальна донька українського народу, Детальна інформація

Коза (стукотить ногами, стукотить рогами).

Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Хвостиком замету,

Ніжками затопчу,

Тут тобі й смерть.

Лисичка.

Ой лишенько, ой горенько!

Бідна моя голівонька!

(Утікає до лісу).

Коза (вискакує з нори, пританцьовує).

Я коза-дереза,

Хитра та лукава,

Я лисицю дурну

Добре налякала.

Остап Лисенко. Леся, наша Леся! Здається, зовсім недавно прибігала вона до нас, вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. Мила сусідка, перша царівна дитячих лірій і наш перший режисер.

Вчитель. Леся змалку була незвичайною дитиною.

Ольга Косач-Кривинюк. У 4 роки вона вже зовсім вправно читала... Найулюбленішими книжками .. були ... міфи стародавніх греків та ще книжка про подорожі різних славних мандрівників... Леся зовсім маленькою, в 6 років, навчилася шити й вишивати, а літом з трави робила прехороших зелених «мавок», убираючи їх в одежу з листя та пелюсточками квіток.

Вчитель. А ще ця білява дівчинка любила співати й танцювати, була від природи дуже музикальною, швидко освоїла фортепіано...

Олена Пчілка. Леся дуже здібна як до науки, так і до мистецтва. Вона дуже добре грає на фортепіано. І це ж тільки одну зиму бравши уроки музики.

Вчитель. Коли Леся захворіла, то не змогла більше грати. Тоді вона звертається до свого друга у вірші. Леся. (Читає поезію «До мого фортепіано»), Вчитель. Які почуття превалюють у поезії? Доведіть це словами тексту. Які художні засоби поетеса використовує для цього? (Відповіді учнів).

Ольга Косач-Кривинюк. ...Леся була подібна до батька ... вдачею... Вони обоє однаково були лагідні і добрі безмежно, однаково обоє бували здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чимось особливо для них дошкульним. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди...

Обоє вони... були однаково делікатні у відносинах з людьми, намагаючись нікого собою не затруднити... І... ще одна спільна ... риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини.

Вчитель. Мати ж не лише сприяла загальній та літературній освіті Лесі, а й була першим критиком її творів, плекала юний талант. Не дивно, що в них є твори на спільну тематику.

Леся та Олена Пчілка (читають кожна «свої» поезії «Колискова» і «Люлі, люлі»).

Люлі, люлі...

Спи, моя доненько, спи, моя доленько!