Леся Українка – геніальна донька українського народу, Детальна інформація

Я колишу на руках:

А як заснеш, моя ясная зоренько, —

Сяду в тебе в головах.

Ласка ж та пильная, чула, прихильная

Буде твій сон стерегти,

Мати глядить тебе, квітко похильная, —

Щиро впевняйся їй ти.

І все життя твоє буду, дитя моє,

Серцем тебе пильнувать,

І спочування повік таке самеє Буду тобі уділять.

Як не вграватиме, світлом сіятиме,

Радістю серце моє, —

Горе голубки його розбиватиме,

Радість журбою пов'є!...

Вгляджу в очах твоїх щастя блискучеє,

З любкою я обіймусь,

І задавлю в собі горе пекучеє,

І до тебе усміхнусь!...

Спи ж, моя доненько! Спи, моя зоренько!

Спи, моє щастя ясне!

Хай обмина тебе лихо і горенько,

Ти на грудях у мене!

Вчитель. Чи ці дві поезії такі вже однакові?

— Знайдіть відмінності і прокоментуйте їх. Відповіді учнів.

Так, були в дочки й матері деякі розходження в поглядах. Це неважко пояснити: великі письменниці належали до різних поколінь. Але Ольга Петрівна була не лише надзвичайно вимогливим учителем доньки, а й безмежно люблячою матір'ю. Вона була поруч зі своєю геніальною дочкою в найсвітліші і в найтяжчі моменті її життя. А останніх було дуже багато...

Оксана Старицька-Стешенко. Леся ж була надзвичайно терпляча і до фізичних страждань. Пригадую, як колись прийшла до неї., і випадково натрапила саме в той час, коли професор Сапежко зробив Лесі укол е ногу. Це надзвичайно болюча операція. Але Леся без анестезії переносила її стоїчно. Сапежко говорив, що такого витривалого пацієнта він у своїй практиці не зустрічав:

— У мене при такій операції пацієнти-мужчини ведмедем ревуть, а тут тендітна жінка зціпила зуби і мовчить.

Вчитель. Через хворобу вона була змушена покинути навчання у школі, але самоосвіта, великий інтерес до науки допомогли їй стати однією з найосвіченіших жінок світу.

Оксана Старицька-Стешенко. Яскраво постає в пам'яті 1893 рік... Цю зиму Леся прожила у Києві, і ми з нею часто бачились... Леся саме в той час студіювала англійську мову. Вона була надзвичайно здібна до вивчення іноземних мов. Тоді Леся вже володіла німецькою і французькою мовами, непогано знала латинь та грецьку. Між іншим, вона робила підрядковий переклад Гомера для матері, коли та бралася .перекладати його.

Вчитель. У Києві, куди особливо часто наїжджали Косачі в 90-х роках, молодь збиралася вечорами в гуртку «Плеяда». Леся ніколи не цуралася товариства, а охоче брала участь у всіх молодіжних зібраннях. Там звучали й обговорювалися власні твори, проводилися літературні конкурси, народжувалися творчі ідеї.