Євген Фомін як дитячий письменник, Детальна інформація

Контрастністю образів та барв, подібністю ритмічного малюнку (використанням чотирьохстопного ямба з чергуванням жіночих і чоловічих рим у рядках), поезія “Море” Є.Фоміна мимоволі викликає в пам’яті ще один шедевр мариністики, що став хрестоматійним і добре знайомий юному читачеві, - “Парус” М.Лермонтова.

Ідея єдності людини і природи лягла в основу класично вишуканого твору “Асканія-Нова”, написаного граціозними октавами. Автор поглядає на свій рідний степовий край і крізь призму сучасності, і через спомини про минуле:

Зринають спогади, і я од втіхи плачу…

Дитинство тут пройшло, тут перші птиці мрій

Родились і жили в уяві молодій. (5, 55)

Від споглядання любих серцю краєвидів героєва душа “незнаним трепетом горить”. Твір насичений красномовними деталями, що символізують малу батьківщину Є.Фоміна – Таврію (“південний тихий степ, широкий, неоглядний”, “принадний Чебрець між травами”, “ромашок дим”, “встають десь марева і гаснуть вдалині”, “могили зводяться, мов серед моря скелі”, “лункі сади, такі рясні і пишні”). Дитину-читача в поезії привабить як розмаїтий світ флори південноукраїнського степу і його перлини заповідника Асканія-Нова, так і місцева фауна. З тонким естетичним смаком автор живописує картини рідної землі, водночас дбаючи і про розширення розумового виднокола свого адресата, пересипаючи текст багатим пізнавальним матеріалом.

Окремі замальовки плантативного, анімалістичного, мариністичного характеру, якими помережані твори Є.Фоміна, можуть успішно використовуватись у дитячому читанні. Вони пробуджують відчуття краси, спонукають до спостережень над природними явищами, поглиблюють знання про світ. Ось лише деякі малюнки, скажімо, рослинної тематики:

Зацвітають абрикоси,

І в ласкавому цвіту

Власним дзвоном вкриті оси

Пломеніють на льоту.

(“Зацвітають абрикоси”);

Ти верхів’ями шумиш,

Кипарис пірамідальний!

Молодий, могутній ти,

Непоборно променистий,

Весь, немов стремління чисте,

В досяганні висоти.

(“Кипарис”);

От пейзаж: струнка сосонка

В піднебессі дзвонить тонко…

(“Пейзаж”);

У небі, у водах, у далях – прозоро,

Зелені обійми розкрила діброва,

І тихо, і ясно… Це ж ластівки скоро

Прилинуть, жадані, мов дружня розмова.

(”Весняне”);

Набігли од хмарок лякливії тіні,

І квіти схмурніли в їх бистрім тумані.

Пролинули тіні, і квіти весняні