Євген Фомін як дитячий письменник, Детальна інформація

Чому птахи зазирають до майстерні, чому “стрункі дерева, мов живі, Скорившись невідомій силі, В вікно багряні віти хилять З росою-зерням на листві?”. Природа не приховує захоплення “перед видовищем краси”, радіє тому, що скульптор виліпив бюсти хлопчиків, а відтак пам’ять про них буде увічнена. У цьому витворі майстра відчувається “громний бурі струм”. На відкритому чолі у Павлика Морозова “відбивається доба” з її головною ознакою – класовою боротьбою. Отже, і в зображенні подій, і в показі героїв, і в змалюванні природи Є.Фомін буває і щирим та артистичним, і дещо штучним, надуманим.

Дітям молодшого шкільного віку митець присвятив віршовану п’єсу-казку “Івасик-Телесик”, написану в співавторстві з А.Шияном. Твір було завершено в 1940 р. й опубліковано окремою книгою 1941 року. Один з друзів Є.Фоміна поет і критик Терень Масенко проливає світло на особливості співпраці двох письменників над п’єсою. Він зазначає: “По характеру й стилю вірша, - а вся казка написана віршем, - зразу ж видно, що співавтору Є.Фоміна довелося, певно, попрацювати разом з поетом над драматургічним планом казки чи над сюжетними лініями її, але ясно, що вся казка від початку до кінця написана Фоміним” (1, 18).

Як відомо, до літературних інтерпретацій фольклорного сюжету про Івасика-Телесика зверталось чимало українських майстрів слова (М.Кропивницький, Дніпрова Чайка, Олександр Олесь, П.Тичина та ін.). Казка Є.Фоміна й А.Шияна насамперед суголосна добі її створення – порубіжжю тридцятих і сорокових років з їх традиційним пафосом викриття і знищення ворожих сил. Івасик-Телесик виступає як такий же послідовний борець проти зла, що й Павлик Морозов, але в фольклорному варіанті. Основний конфлікт виникає в п’єсі між юним героєм як носієм ідеї правди та Бабою Ягою-Костяною ногою як втіленням кривди й підступності. Ці головні супротивники мають своїх однодумців і прихильників, тож дійові особи полярно розмежовані на два антагоністичних табори. Одні з них чесні, відважні, благородні, а інші – лихі, віроломні, невиправні в своїй хижості й люті. Якогось компромісу чи порозуміння між ними годі й шукати. Ведеться боротьба не на життя, а на смерть, як і в знайомій авторам реальності, - між “радянськими людьми” і “ворогами народу”. Тому відзначення п’єси на Всесоюзному огляді в Москві 1941 року засвідчує не тільки художній рівень твору, а й його злободенність, суголосність самій атмосфері даного часу.

Центральний герой Івасик-Телесик, як і позитивні персонажі багатьох інших казок, без будь-яких вагань стає на захист скривджених, допомагає всім, хто потрапив у біду. Відтак у хвилі скрути йому та його рідним приходять на допомогу ті, кому хлопчик ставав у пригоді – зайчик, кізонька, ведмідь, які прагнуть віддячити за добро. Вони заспокоюють Івасикову матір, приносять гостинці. Крім звірів, діють у творі і птахи – зозуля, сова, лебідь. Але якщо лукава зозуля лишається байдужою до прохань Тетянки повідомити рідним про її біду й тільки на словах погоджується допомогти, то сміливий лебідь, що несе Івасика додому, кидається в бій із Ягою, що перевтілилась у хижого яструба.

Помітне місце в казці відведене й демонологічним постатям, між якими проходить чітке розмежування: русалка Майя співчуває Івасикові й Тетянці, допомагає їм, а Лісовий, Змій Горинич, чорти шкодять.

Вдача головного героя розкривається як через вчинки, ставлення до інших, так і завдяки словесним самовиявам, самохарактеристикам:

Не плачте, мамо, не ридайте,

На мене сміло покладайтесь,

Піду шукати я сестричку, -

Перепливу широку річку,

Пройду крізь зарослі колючі,

Через яри й ліси дрімучі,

Через чагарники проб’юся,

Назад з сестрою повернуся! (1, 200)

При цьому автори часто використовують і прийоми характеристики дійової особи іншими персонажами. Так, на адресу Телесика звучить і чимало позитивних чи й захоплених поцінувань з боку рідних, друзів, врятованих ним звірів, а поряд з ними й негативні висловлювання з вуст Баби-Яги та її однодумців і помічників. З любов’ю репрезентує героя дідусь Овсій (“Онукові Івасеві Стружу нове весло, Бо він рибальством славиться У нас на все село”, “Як сяде він у човника, Погляне навкруги, Поманять його далеччю Зелені береги”), а для ворогів супротивників це “хлопчак поганий”, “кляте хлоп’я”. Відважний і рішучий Телесик не лякається труднощів та небезпек, одчайдушно вступає в герці з лиходіями і перемагає.

Казка відзначається мальовничістю сцен і характерів, багатющою мовною палітрою, вмілим використанням фольклорних елементів.

У вірші “Дитинство” (1937) Є.Фомін відмітив:

Мені приснилося, що знову хлопчик я

І по дитинству йду, мов по ясному полю,

Стрічаю клен в цвіту, замріяну тополю,

І щастям повниться, горить душа моя. (5, 58)

Оцього зв’язку із світом фантазій і надій малечі поет ніколи не втрачав, подорослішавши. Звідси така світла й людяна тональність, властива його доробкові, зокрема творам про дітей і для дітей.

Видання творів Є.П.Фоміна

1. Вибране / Вступ.ст.Т.Масенка. – К.: Рад.письменник, 1956. – 271 с.: 1 л.портр.

ОУНБ

2. Вибране / Упоряд. Ф.М.Голубова-Фоміна; Вступ.ст. Т.Масенка. – К.: Держлітвидав України, 1958. – 295с.

ОУНБ, ОБД

3. Вибране / Вступ.ст. Т.Масенка. – К.: Рад.письменник, 1963. – 206 с.: 1 л.портр.

Літ.м

4. Вибране / Вступ.ст. Т.Масенка. – К.: Рад.письменник, 1976. – 62 с.: іл.