Право України-Гетьманщини і спроба його кодифікації, Детальна інформація

парлельно з державними органами формується своєрідна судова система, основою судочинства в якій був давній принцип – “де три козаки, два третього судять”.

Визвольна війна 1648-1654 рр. Закінчилась входженням України під протекторат Московської держави. Правове становище України в її стосунках з Москвою було регламентоване Березневими статтями 1654 р., в яких Україна презентуваль як незалежна самостійна держава.

Після преєднання до Московської держави Україна досить довго розвивається як самостійна, незалежна держава. В той час царизм розпочинає цілеспрямований наступ на “права та вольності” українського народу. Спочатку в українських містах запроваджується посада воєводи, створюється Малоросійський приказ, а згодом царські урядовці починають прямо втручатись у вибори гетьмана, полковника і сотників. На початку XVIII ст. цей наступ стає відкритим: зруйнування Запорізької Січі (1709 р.), утварення Малоросійської колегії (1722-1727 рр.), заборона обрання гетьмана.

У 70-80-х роках XVIII ст. в результаті політикі царського уряду, спрямованої на скасування будь-якого місцевого самоврядування, в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство (1774 р.), зруйнована Запорізька Січ (1775 р.), скасований полковий, військовий та адміністративно-тереторіальний устрій (1783 р.), закріпачено селянство (1783 р.).

У 90-х роках XVIII ст. до складу Російської імперії ввійшли Правобережна Україна (Київщина, Брацслав-щина, Волинь). Західноукраїнські ж землі, Північна Буковина і Закарпаття, залишились під владою Австро-Угорщини.

Але і у XVIII ст., в час, коли українські землі все більш підпадають під зверхність іноземних держав, не припинеється розвиток окремих елементів української державності. Опираючись на давні демократичні традиції, розвивається місцеве самоврядування. Продовжуються пошуки оптимальної правової системи. З цієї причини тільки в XVIII ст. були три спроби кодифікації права в Україні. У 1760-1763 роках проводиться дійова судова реформа.

Головними причинами втрати Україною своєї незалежності були чвари в середовищі панівної верстви і, особливо, підступність політики Московської держави (пізніше Російської імперії) щодо України. Укладаючи договір 1654 року, Україна була незалежною самостійною державою. Московська держава та її сподкоємиця – Російська імперія, порушуючи, ламаючи та знищуючи договір, почала розглядати Україну, як сукупність звичайних адміністративних одиниць.

Приклад договору1654 року доводить неможливість входження України в будь-чкі об`єднання з іншими державами без абсолютної гарантії відсутності імперських структур, хай і оновлених, а також вимагає беззастережного несприйняття умов, що обмежують державну самостійність України.



Список литератури:

Шевченко О.О. -К.: Вентурі, 1996.- 224 с.

Гончаренко В.Г. –К.: Вентурі, 1996.- 288 с.

Історія держави і права України. Петро Музиченко. –К.: Товариство “Знання”, Коо. 1999.- 662 с.- (Вищ.ос.хх.століття).

Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVIII ст. –К., 1996.

Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини. Навч. Посібник.- Львів, 2000.

Хрестоматія з історії держави і права України /За ред. В.Д. Гончаренка. Т.1. –К.: Ін Юре, 1997.



Див: Шевченко О.О. –К.: Вентурі,, 1996.-224с.

Див: Гончаренко В.Г.-К.: Вентурі., 1996.-288с.

Історія Держави і права України. П.Музиченко-К.: Товариство “Знання”,КОО,1999.-662с.

Див: Шевченко О.О.-К.: Ветурі,,1996.-224с.

Див. Історія держави та права України. П.Музиченко-К.: Товариство “Знання”,КОО,1999.-662с.

PAGE

PAGE 23