Психологічні аспекти взаємовідносин у подружжя, Детальна інформація

Марія була негарна на вроду, соромлива, товстенька, незграбна і короткозора. Стаючи все гладшою і гладшою, дівчина ненави-діла шкоду, подруг і всіх людей узагалі. Але вона любила співати. Закінчивши вокальну студію і консерваторію в Афінах, Марія почала виступати в Афінському оперному театрі. За свій перший тріумфальний успіх на відкритому повітрі молода співачка одержала 63 долари гонорару. Це була сміховинна сума порівняно з подальшими доходами - до 10 тисяч доларів за вечір.

Познайомившись із багатим італійським промисловцем Джо- ванні Батістою Менегіні, який дуже любив оперу, двадцятичоти- рирічна Марія 1947 року виходить за нього заміж. А Менегіні, повіривши в її талант, віддав все своє багатство, щоб зробити її першим сопрано світу. В той часДжованні мав сорок чотири роки. Спочатку для своєї молодої дружини він нанняв найкращих перукарів, кравчинь і лікаря-дієтолога. А відомий режисер Лукіно Вісконті навчав молоду примадонну основ гри на сцені. Тоді вона важила 105 кілограмів. Пройшовши курс лікування в одній із кращих клінік Нью-Йорка, Марія схудла на 40 кілограмів. Звільнившись від зайвої ваги, Каллас позбулась і нестерпного та болісного комплексу. Таким чином, поганенька качечка перетворилася на гарну лебідку, яка невдовзі показала, на що вона здатна. Удача на сцені - одна за одною («Тоска», «Лючія ді Ламер-мур», «Трубадур»...). Марія стає однією з ведучих оперних примадонн.

Вона диктувала нечувані гонорари, не дозволяла ангажувати дублерів. Зброєю її поля бою був голос. Співачка стає некороно-ваною королевою міланського оперного театру «Ла Скала».

Минуло десять років після весілля з Менегіні. Шлюб цей вважався вдалим. Та в житті Марії з'явився Арістотель Онасіс. Зустрівшись із нею на бенкеті у Венеції, а відтак після опери «Медея» в Лондоні, мільярдер вирішив завоювати прекрасну гречанку. Він запросив подружжя Менегіні в подорож на своїй яхті «Христина». Одночасно з ними було подружжя Черчіллів. Для цієї прогулянки Марія спеціально замовила двадцять нових суконь. Здійнявся шторм, усі пасажири почували себе погано і лежали. Тільки Каллас і Онасіс залишилися в салоні. Це було найсильніше з любовних переживань Марії. Арі вдихнув у неї життя, пристрасть, фривольність і ніжність. Коли Марія покидала яхту, Онасіс одягнув на її руку золотий браслет із написом: «Марії - з любов'ю». Вона повіріша в це і покохала Онасіса. Менегіні переконував її, що зв'язок з цим чоловіком - кінець її кар'єри.

Онасіс розлучився зі своєю дружиною, а Марія покинула чо-ловіка. Почалася ідилія, яка тривала дев'яті» років, але так і не за-

вершилася весіллям. Менегіні мав слушність - Каллас співала дуже рідко і тільки тоді, коли це не заважало планам Онасіса. Усе рідше вона на сцені й частіше разом з Онасісом у нічних клубах. Єдине, чого вона хотіла - це бути дружиною Онасіса і його коханкою, йому ж подобалася роль покровителя великої артистки. А з Марією він поводиться грубо, нахабно, зухвало. Чим більше потурала йому актриса, тим дужче зухвалішав Онасіс. У сорок три роки вона завагітніла. Марія дуже хотіла родити, розуміючи, що цс останній у її житті шанс стати матір'ю, але Онасіс пригрозив, що коли вона не перерве вагітності, то він від неї відійде. Марія поступилася.

Але найтяжчі випробовування Марії Каллас були попереду. Онасіса вабила жінка, яка дужче, ніж Каллас тішила його амбіції— прекрасна вдова президента США. Він повторив старий трюк із золотим браслетом і невдовзі одружився з Жаклін Ксннеді. Та незабаром Онасіс з'явився в паризькій квартирі Каллас. Вони були разом чотири дні. Після його від'їзду Марія наковталася снотворного. Її врятували. Ще кілька разів вони зустрічалися з Онасісом, навіть тоді, коли вона жила з тенором Джузеппе ді Стесано. Шанувальники таланту Каллас з відчаєм спостерігали за повільною агонією її як співачки й артистки. Деяке задоволення вона мала тільки від невдалого шлюбу Онасіса з Жакліп Кеннеді. «Справжнього чоловіка» доля покарала за зраду. Але Марія й далі його кохала. Вона переїхала до Парижа, все рідше з'являлась у товаристві, відмовлялася брати участь в офіційних прнйняттях. Слухала власний голос, записаний на платівках, часто у спогадах поверталася до тих чудових днів, коли весь світ захоплювався її мистецтвом.

У 1975 році Онасіс помер, і Марія сказала: «Тепер я вдова». Вона пережила його лише на два роки. Її прах розвіяли над Егсйським морем. Так заповіла примадонна століття.

Наше здоров'я - привілей такий же тимчасовий, як і молодість. Інколи надто пізно починаємо переглядати стосунки з близькими

людьми. Сьогодні ми здорові й кохані. Що буде з коханням, якщо завтра набудемо нового статусу - «хворого?»

Інколи жінки скаржаться на лінощі своїх чоловіків. Жодному почуттю так легко не віддаємося, до того ж природно, вільно і невимушене, як лінощам. Достатньо тільки подумати про них, як лінощі непомітно підкрадаються, обволікуючи солодкою зне-могою, насолодою і млістю. Є лінюхи, які все своє життя залишаються в щасливому невіданні про цю свою рису характеру. Бездіяльність не обтяжує їх, піднятися з улюбленого дивана може змусити хіба що землетрус. Виправдання, яке ми знаходимо для власних лінощів, як правило, пов'язане зі здоров'ям. Але інколи лінощі набирають таких масштабів, що буває важко визначити, чим вони є – наслідком чи причиною недуги. Психологи вважають, що деяким людям за певних обставин потрібні періоди повної бездіяльності, не захмареної турботами про хліб насущний ні тривогою про завтрашній день. Інколи такий стан стає свого роду терапією. Важливо тільки не перевищити розумно допустимої дози.

Статистика свідчить, що чоловіки і жінки лінуються приблиз-но однаково. Тільки у чоловіків лінощі, як правило, виявляються в тому, що стосується домашніх справ, а представниці прекрасної статі віддаються цій ваді у службовий час. Шкоди і збитків суспільства від лінивих жінок, напевно, ніхто не підраховував. А ось через лінощі у сім'ї виникають різні сварки, суперечки і незадоволення, що потім переходять у глибокі сімейні негаразди. Лінощами людина рятується від того, що їй не до душі, що вириває її зі стану душевного комфорту. Суспільство інколи навіть користало з чоловічих лінощів. Уперте небажання брати участь у господарських справах вилилося в тс, що чоловіки зайнялися винахідництвом під солідним приводом «полегшити життя коханій дружині». Пральна машина, м'ясорубка, пилосос, овочерізка... Автори всієї домашньої автоматики - теж із числа талановитих ледарів-чоловіків. Тож лінощі -це тільки маленька слабкість, яка має епізодичний характер.

Чоловіки живуть по годинах і мислять, в основному, в межах коротких проміжків часу. Жінкам ближчий місячний цикл, за яким вони планують свою поведінку і навіть розвиток стосунків з чоловіками. Про це потурбувалася фізіологія. В коханні ніколи не може все відбуватися гладко. Не можна уникнути хвилювань і страждань, підводних рифів, страхів, побоювань і нервових зривів. Мудра французька приказка каже, що жінка може з нічого зробити три речі: зачіску, салат й істерику. Салат - це смачно, зачіска гарно. А істерика?

Чим розумніша людина, тим більше зусиль вона докладає, щоб приборкати свою злість. Будь-яку істерику можна чимсь ком-пенсувати. Фізична праця, професія вимагають постійного пере-бування у центрі уваги. Ними можна замінити істерику. Правда, тут важливо реально оцінити власні можливості.

А ревнощі? Нерідко можна почути: «Ти моя (мій) і тільки моя (мій)». В кращу пору стосунків між чоловіком і дружиною рев-нощі – це справді ознака любові. Слова: «Де ти була?» означають, що ревнощі набирають власницького характеру. І нарешті: «Я тебе вб'ю!» Ревнивець «виходить з берегів» - ним, єдиним і неповторним, знехтували. Чоловічі, як і жіночі, ревнощі здаються збоку чимсь досить приємним, легким і не особливо обтяжливим. Чоловічі ревнощі інколи бувають страшні. Вони відбирають свободу. Прагнучи догодити ревнивцеві, партнер перестає бути самим собою, життя заганяється в суворі рамки: не можна чинити так, як дотепер. Те, що раніше здавалося природним, нині недопустиме. Навіть життя в «рамках» не влаштовує ревнивої людини. Їй погано з вами, як і погано без вас. Нестерпно страждають обоє. Але якщо жінка хоче залишитися з чоловіком надовго, вона ніколи не повинна давати йому підстав для ревнощів.

Кожна людина має фізіологічні й духовні потреби. Секс десь поміж ними. Індивідуальні особливості, темпераменти можуть зробити пріоритетною одну з цих сторін: для когось кохання – це винятково фізіологічна розрядка «без емоцій», а хтось усе максимально одухотворює, романтизує. В принципі, і те, і те – норма. Але чим тонша, складніша особистість, тим важливіший для неї «емоційний супровід».

У житті гармонійно розвиненої людини повинно бути все. Основне - не мучити себе почуттям вини, що відчуваєш потяг до кохання, але й не слід вкладати в нього весь свій особистий потенціал. Не робити вигляду, що цього немає, але і не вважати його головним і єдиним. У житті дуже багато гідного нашої уваги.

У кожного з нас бувають особисті інтимні переживання, які тільки ми можемо оцінити. Маємо право на минуле і ні перед ким не зобов'язані про нього звітувати. Навіть перед закоханою в нас людиною. Чоловік дуже ревниво ставиться до минулого своєї дружини. Він часто ревнує її навіть до тих, хто колись був у її житті. Навіть якщо для неї вони уже нічого не значать. Його все одно інколи муляє, що вона колись належала іншому. Тут найрозумніше – дати чоловікові впевненість, що він для неї найкращий і найголовніший.

У подружніх стосунках не повинна зникати сексуальність, її треба підтримувати все життя. Банально, але справедливо, що ко-

хання - ватра, до якої потрібно постійно підкидати дров.

Як відомо, поведінка і самопочуття людини змінюються. Пояснюється це її фізіологією. Що стосується сексуальних аспектів здоров'я, то зміни особливо помітні у чоловіків, коли вони досягають сорокарічного віку, оскільки вже з двадцяти п'яти років вміст гормонів у їхній крові починає поступово знижуватися. Так задумано природою, позаяк своє біологічне призначення чоловік, в основному, повинен виконати до цього віку. Але це не означає, що кожен чоловік в цьому віці помітить у своєму організмі якісь відхилення, а тим більше ослаблення потенції. Є така приказка: «Жінці стільки років, на скільки вона схожа, а чоловікові – на скільки він себе почуває». Адже сексуально чоловік більш привабливий тоді, коли вступає у зрілість: до нього приходять досвід, уміння себе контролювати, знання таємниць жіночої чутливості. Особливо здібні чоловіки в основу своїх сексуальних стосунків кладуть здатність у першу чергу принести радість партнерші, а вже потім – собі. Такий підхід до сексу неможливий у юності, коли гормони пригнічують психіку.

Мабуть, ви звернули увагу, що в книжках, кінофільмах го- ловним персонажем стає розумний, активниіі, елегантний, шля-хетний красень «після сорока років». До речі, чоловіки в цьому віці стають «героями» і в реальному житті, оскільки до 40 вони вже реалізували свої соціальні претензії: займають відповідне або близьке до бажаного соціальне становище, достатньо забезпечені матеріально, респектабельні, впевнені й урівноважені, а сивина тільки прикрашає. І це перша причина, чому юна дівчина закохується в чоловіка, старшого за неї у два рази, а то й більше.

Але дивно, що чоловіки в сорокарічному віці переживають і свою першу кризу. Статистика свідчить, що якраз на сорокаріч- них навалюються неочікувані інфаркти міокарда, які часто важко

пояснити. У цьому віці в них стаються і перші невдачі в сексі. А це нерідко стає причиною численних зрад, причому з партнерами на один раз. Деякі чоловіки навіть покидають сім'ю, залишаючи дружину, з якою до того часу прожили не один рік, і дітей, що нічого не розуміють, але дуже страждають. І йдуть до жінок на двадцять років молодших за них. Річ тут не в самому чоловікові. Це наслідок другої причини, з приводу якої утворюється зв'язок між чоловіком після 40 і дівчиною до 20 років.

Якщо чоловік почуває послаблення потенції (тимчасові чи постійне), що в цьому віці не рідкісність, він починає неспокоїтися. Цю в'ялість чоловіки пояснюють втомою від постійної партнерші, що їм потрібні нові враження. І тоді вони починають задивлятися на молодих дівчат, сподіваючись, що свіже дихання юності поверне їм попередню силу. І до якоїсь міри це справджується: зрілому чоловікові всі молоді дівчата здаються надзвичайно вродливими, а це його емоційно і сексуально збуджує, особливо, коди за юну красуню треба поборотися.

Опріч того, у сексі з молодою партнеркою у зрілого чоловіка справді може настати гармонія, бо секс суто біологічно має недуже велике значення в житті юнки, позаяк справжній сексуальний темперамент жінки здебільшого виявляється близько 35-річного віку, а значить, юна красуня в ліжку буде делікатна і слухняна, оскільки авторитет досвідченого в сексуальній сфері партнера, знавця жіночої душі, великий.

Сексуальні проблеми чоловіків після 40 - це ті ж проблеми жінок, але з протилежним «знаком»: дами «бальзакового» віку перебувають у розквіті своїх сексуальних можливостей, а значить, і вимоги в них великі. Але це не означає, що інтимні стосунки між партнерами одного віку приречені через різні їхні темпераменти і зріла жінка, якщо вона сексуально активна, рано чи пізно, внаслідок своїх фізіологічних особливостей, сама Того не бажаючи, «штовхне» чоловіка в обійми молодості.

Якщо жінка щиро бажає зберегти сім'ю і для цього вона готова з розумінням поставитися до деякої дисгармонії у відно-

синах зі своїм чоловіком, то, щоб утримати його від бажання поправити свої «справи» з молодою дівчиною і в той же час спробувати налагодити своє інтимне життя, їй доведеться стати «артисткою».

Перш за все дружина не повинна показувати чоловікові, що він у ліжку «не орел». Щоб дістати задоволення і в той же час до-