Амортизація в податковому та бухгалтерському обліку, Детальна інформація

2-й рік: 60,0 тис. км;

3-й рік: 40,0 тис. км.

Так виходячи з фактичного обсягу нараховується амортизація. Щоправда, цей фактичний обсяг повинен встановлюватися щомісяця, оскільки нам потрібно нараховувати амортизацію щомісяця. Вважаю, що для прикладу було б занадто розписувати стовпчик розрахунків аж на тридцять шість рядків, тому обмежимося трьома (за кількістю років):

1-й рік: 70,0 х 0,147 = 10,29;

2-й рік: 60,0 х 0,147 = 8,82;

3-й рік: 40,0 х 0,147 = 5,88.

Разом: 24,99, тобто майже 25,0 тис. грн, що дорівнює вартості, яка амортизується.

Передбачаю запитання: а що як фактичні обсяги виявляться нижчими або вищими, ніж заплановані?

Цілком можливо. Але на те й розрахований виробничий метод, щоб придбані об'єкти якомога скоріше відпрацьовували свій потенціал, і в результаті підприємства мали можливість частіше оновлювати свій парк виробничого обладнання. Виробничий метод - це метод, який змушує керівництво підприємства дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися, "заробляючи" на свою амортизацію, оскільки зношення цих засобів прямо залежить від фізичних одиниць роботи або використання.

Загалом, як бачимо, метод чудовий. Однак застосування його можливе лише у тому разі, коли виробничу віддачу того чи іншого об'єкта основних засобів можна вірогідно визначити. Стосовно експлуатації транспортних засобів, мабуть, кращого методу нарахування амортизації і не придумати, оскільки кожен автомобіль має спідометр. Що стосується верстатів, які працюють у цехах, - то тут у кожному окремому випадку можливі різні рішення, бо кількість виготовленої продукції, як правило, не може відноситися до якогось конкретного верстата. Отже, можливі випадки, коли на вартість виробничого обладнання, що стоїть у цехах, краще нараховувати таку амортизацію, яка залежить від часу експлуатації, а не від обсягів виробництва. Втім, вибір за підприємствами. І дуже добре, що з виходом ПБО 7 це стало можливим.



ВИСНОВКИ

За три роки дії ст. 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" бухгалтери зіткнулися з такими парадоксами, як утворення від'ємного (дебетового) сальдо по рахунку зношення основних засобів, а також утворення в обліку груп основних фондів, в яких не міститься жодного об'єкта, бо витрати на ремонт орендованих основних засобів утворюють групу. І це далеко не всі розбіжності.

Відтепер уся робота з нарахування податкової амортизації зводиться до підбиття один раз на квартал підсумків залишкової вартості груп основних фондів (а точніше, груп капітальних інвестицій), збільшення і зменшення за якими, звісно, записується протягом кварталу відповідно до вимог ст. 8 Закону, і множення цих підсумків на відповідну норму амортизації.

У деяких коментарях з приводу запровадження ПБО 7 висловлюється абсолютно безпідставна думка, ніби відтепер бухгалтер, крім економічної і фінансової відповідальності, повинен нести ще й інженерну, оскільки, згідно з ПБО 7, підприємство самостійно визначає термін експлуатації основних засобів, а для цього, як відомо, потрібно як мінімум розбиратися в експлуатаційних властивостях об'єктів основних засобів.

Прямолінійний метод не є методом, з яким ми стикаємося вперше. Метод нарахування амортизації, що діяв до 01.07.97 р., був, по суті, прямолінійним. З тією лише різницею, що вартістю, яка амортизується, вважалася вся первісна вартість об'єкта без вирахування ліквідаційної.

Кому потрібно, щоб левова частка амортизації придбаного об'єкта припала саме на перші роки експлуатації, - запроваджуйте цей метод, не пошкодуєте.

Кумулятивний метод, так само як і метод зменшення залишку, належить до прискорених методів нарахування амортизації. Отже, можна вважати, що всі особливості цього методу ми розглянули, і головна з них у тому, що цей метод дозволяє накопичити левову частку амортизаційних відрахувань протягом перших років експлуатації

Найбільша цінність ПБО 7 - надання підприємствам права самостійно провадити амортизаційну політику, що дасть змогу визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами.

Список використаної літератури:

1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999р. №996-XIV;

2 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993р. №250, зі змінами та доповненнями;

3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39;

4 Астахов В.П. Теория бухгалтерского учета: Учебник.-М.: Экспертное бюро.-1997.- 351 с.;

5 Кузьмінський А.М., Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу: Підручник.-К.: Вища школа.-1993.-223 с.;

6 Любушин Н.П., Жариков В.В., Бородина Н.В. Теория бухгалтерского учета: Учебное пособие для вузов.-М.: ЮНИТИ-ДАНА.-2000.-294 с.;

7 "Новий" бухгалтерський облік в Україні: побудова і застосування: Навчально-методичний посібник.-Тернопіль: Карт-бланш.-2000.-288 с.;

8 Голов С., Пархоменко В. Новий план рахунків: побудова і застосування // К.: журнал Бухгалтерський облік і аудит.-2000.- № 1;