Аудит основних засобів та інших необоротних активів, Детальна інформація

Реферат на тему:

Аудит основних засобів та інших необоротних активівЗміст

Планування аудиту 3

Аудит основних засобів та інших необоротних активів 14

Список використаної літератури 20

1. Планування аудиту

Аудиторський процес складається з трьох основних етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності, написання звіту (висновку). Обов’язковою умовою для успішної аудиторської діяльності є планування. Це стосується не тільки роботи аудиторських фірм, а й окремих аудиторів, що зареєстровані в державних органах влади та в податковій службі як підприємці без статусу юридичної особи.

Планування є одним із найважливіших етапів аудиту. Аудитор зобов’язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

Планування – це процес здійснення рішень аудиторської стратегії. Воно здійснюється на початковій стадії аудиторської перевірки, і його основною метою є надання аудиторами (аудиторськими фірмами) підприємствам і організаціям різних форм власності ефективних аудиторських послуг у встановлений договором термін. Це означає належне виконання аудиторами функціональних обов’язків на високому рівні фахових стандартів. Планування забезпечує формування відповідної думки аудитора про фінансову звітність суб’єкта перевірки з мінімальними затратами, виділивши найважливіші та суттєві частини і виключивши зайвий час, який міг би бути витрачений на питання аудиту з низьким рівнем ризику [2, с. 135].

За допомогою ефективного планування розв’язуються наступні завдання [10, с. 50]:

ознайомлення з бізнесом клієнта і його обліковою системою;

оцінка ризику, пов’язаного з бізнесом, обліковою системою та внутрішнім контролем;

визначення стратегії аудиту відповідно до оцінки ступеня аудиторського ризику;

координування роботи аудитора так, щоб він міг виконати її на високому професійному рівні і у визначений термін;

розподіл бюджету часу, виділеного на аудиторську перевірку;

визначення матеріально-технічного забезпечення аудиту тощо.

Основні вимоги до процесу планування:

набуття знань про облікову систему клієнта, політику і процедури внутрішнього контролю;

визначення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю суб’єкта перевірки;

визначення і прогнозування змісту, часу проведення й обсягу аудиторських процедур;

координація роботи молодших аудиторів, експертів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки. Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 № 73 затверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 „Планування аудиту” визначає основні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об’єкта аудиту [5, с. 21].

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб’єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов’язань, формування портфеля замовлень.

Аудиторська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, виконуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом. З цією метою проводять її планування і регулювання.

Програма аудиторської перевірки – це основа детального планування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

Якщо клієнт використовує комп’ютери, аудиторській групі, можливо, будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп’ютерній сфері.

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.