"Вдосконалення корпоративного управління (на прикладі підприємства ВАТ ВТО "Надзбруччя")", Детальна інформація

>» Див Пинзеник В. Украйна мифьі й реальность макрозкономической ста-билнзации. «Зк.нсмика й жизнь» .\t 47, 1994.

Для того, щоб виконати такі розрахунки, розроблено економіко-математичну модель, що імітує виробничо-господарську діяльність підприємства і дає змогу перевірити висунуті гіпотези про ефективні способи реалізації дивідендної політики за умови досягнення найбільшого значення цільової функції — доходності акцій протягом відрізку часу, що є об'єктом планування:

D==(d, * k^- d ^Л+ї d, * ^.—^max. (1)

де ^,—дивіденди, виплачувані акціонерам у <-му році прийнятого в моделі часового періоду Г; d^i d^— дивіденди, які виплачуються акціонерам, відповідно, в останньому t-uy і початковому Ь-му році періоду Т, k. і k, —коефіцієнти дисконтування, відповідно, в гму і ^-му (останньому) році розглядуваного періоду; r—банківська ставка процента.

Обгрунтування дивідендної політики промислового акціонерного товариства здійснюється шляхом виконання розрахунків у послідовності, представленій на рис, 1.



Рис. 1. Принципова схема розрахунків, які моделюють діяльність промислового акціонерного підприємства (без емісії акцій)

Як видно з рисунка, модель імітує діяльність підприємства: маючи вихідний обсяг матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, воно виробляє продукцію, реалізує її на ринку, отримує і розподіляє прибуток, здійснює витрати на придбання нової порції необхідних для виробництва ресурсів, які виступають як вихідні дані для обчислень у наступному відрізку розрахункового періоду і т. д. Як відрізки можуть виступати часові інтервали, які є звичними при розрахунку фінансових результатів діяльності суб'єктів господарювання і складання бухгалтерської звітності: це — квартал і рік.

Модель діяльності промислового акціонерного підприємства передбачає два режими розрахунків: перший — без емісії звичайних акцій, коли розвиток виробництва здійснюється тільки за рахунок внутрішніх нагромаджень, і другий — коли поряд з використанням власних коштів для розвитку виробництва випускаються і реалізуються акції, що дає змогу залучити додаткові фінансові ресурси Ірис. 2). І в першому, і в другому випадку є можливість визначити розрахункове обгрунтовані траєкторії кращих варіантів дивідендної політики, які відповідають максимальному або близьким до нього значенням цільової функції.

Розрахунок емісії акцій грунтується на тому, що підприємство, яке має намір залучити додаткові фінансові ресурси за допомогою випуску акцій, виходить на ринок цінних паперів, де його акції, як і всякий інший товар, котируються у відповідності із законами попиту і пропозиції. Інвестиційна привабливість для покупців цього го-



Рис. 2. Принципова схема розрахунку емісії акцій

вару, який знову надійшов н<а ринок, визначається цілим комплексом факторів. Однак найважливішим з них слід визнати два. Перший — це розмір виплачуваних дивідендів по відношенню до ціни акції, оскільки він визначає їх курсову вартість, і другий — відношення пропонованої емісії акцій до власного капіталу підприємства, оскільки цим визначається, яке реальне покриття мають цінні папери, які випускаються.

У розробленій моделі прийнято, що лінія попиту на нововипушені акції визначається рівнянням:

^.=(-1) a^N ,-bb, , (2)

де 5.—ціна однієї акції, N ^—кількість акцій, що пропонуються на продаж.

Як видно з рівняння (2). при заданому розмірі емісії, ціна акцій визначається значеннями а. і Ь ^, які можна інтерпретувати таким чином.

Значення Ь .тим вище. чим більші дивіденди виплачувало підприємство в період. що передував додатковій емісії цінних паперів (рис. 3).



Рис. 3. Залежність попиту на емітовані акції підприємства від величини дивідендів, що припадає на одиницю ринкової вартості акції

Однак, очевидно, що хоч залежність між Ь^\ коефіцієнтом доходу від акцій пряма, але її не можна вважати пропорціональною.

Справа в тому. Що коли підприємство виплачує дивіденди, які набагато вищі. ніж середня доходність ринку цінних паперів вбо банківська ставка процента, то це означає зростання ступеня ризикованості даного активу. Тому значення коефіцієнта Ь^. рівняння (2) пропонується визначати за значенням функції:

^sin (л .^/2^г). (3)

де d.—дивіденди в розрахунку на 1 крб. ринкової ціни акції; г—банківська сгавка процента; k — коефіцієнт кратності.

Геометрична інтерпретація формули (3) представлена на рис. 4.



Рис* 4. Графік функції довіри до дивідендної політики акціонерного підприємства

З рисунка випливає, що значення коефіцієнта Ь^ поступово збільшується в міру того. як процент доходу від акцій півищуеться, однак лише до того моменту, доки не буде пройдена критична точка k, в якій оцінка ризику цінного паперу починає негативно позначатися на його вартості.

Величина коефіцієнта а, перебуває в обернено пропорціональній залежності від розміру власного капіталу (Ко ^ ), який має підприємство на момент емісії: чим вищим є Ко, тим менше значення а^ і більша ціна попиту на акції (рис. 5).