Розвиток рекламних агентств на Україні, Детальна інформація

2.9 Аналіз бюджету рекламних агентств на Україні.

Якщо говорити про рекламний бюджет, то практично його можна позначити в такий спосіб: 100% - весь рекламний бюджет; до 3% рекламного бюджету - маркетингові дослідження в плині всієї рекламної кампанії і після неї; від 2,5% до 5% - створення рекламної уяви ( із використанням телебачення - до 15%); до 15% - рекламний супровід у місцях продажів (упаковування, оформлення вітрин, сувенірна продукція); від 5% до 17% - гонорар рекламного агентства (у залежності від форми розрахунку); 60 - 70% - закупівля інформаційного простору і виготовлення рекламоносителей.

У Україні працює більше 1000 рекламних агентств. Ємкість ринку реклами оцінюється по-різному: Leo Burnett, McCANN-ERICKSON - у $ 70-75 млн. Ark/JWT - $ 100-120 млн, Bates Adell Saatchi & Saatchi Advertising - у $ 100-150 млн. Велика частина цих засобів (біля 80%) - рекламні бюджети міжнародних компаній, вышедших на наш ринок. Приблизно 85%-90% усіх грошей «спожила» пряма реклама (ATL): телебачення. радіо, друкарські видання і зовнішня реклама. На непряму рекламу (BTL) пішло 10%-15%.

По кожному з вище перерахованих рекламних носіїв можна простежити визначені тенденції.

Телебачення. У 1997 році остаточно визначилися два лідери: загальнонаціональні канали «Інтер» і «1+1». Вони одержали 70-80% всього обсягу телереклами. Можна впевнено говорити про те, що торік попит на їхній ефірний час перевищував пропозиції про що свідчить повільний, але упевнений ріст цін - у середньому на 80%.

Незважаючи на це, продовжував збільшуватися обсяг рекламних блоків. Доходило до того, що в прайм-тайм блоки складалися з 26-28 роликів. Це знижувало їхню ефективність, тому що глядач міг на якийсь час переключитися на інший канал, не побоюючись пропустити початок (продовження) фільму або передачи. По деяким даним, рейтинг рекламного блока може бути в два рази нижче рейтингу програми або фільму, у якому він розміщався. Крім цього, якщо в одному блоці "зштовхуються" ролики брендов конкурентів, їхній вплив на аудиторію відчутно падає.

Причому, в одному із мережних агентств підтверджують: аналіз ціновий і «ефірної» політики каналів-лідерів наштовхує па висновок, що між ними існує негласна угода, і дії координуються. Про можливе співробітництво говорить і синхронність підвищення цін. Як слідство - рівень ВРТ (вартість демонстрацій 30 - секундного ролика тисячі глядачів). Він теж підвищився. Це пов'язано з тим, що ріст цін випереджає розширення аудиторії. Зараз ВРТ для масової аудиторії (у залежності від якості медіа-планування) від $ 0,22 до 0,38. У рейтингових програмах цей рівень може досягати 0,5 - 0,6. На думку представників Leo Burnett, McCANN-ERICKSON, схожість політики каналів пояснюється тим, що їхній маркетинг - відділи старанно вивчає й аналізує діяльність один одного.

Восени різке підвищення цін сильно вдарило по значних рекламодавцях, що не зробили передоплату на весь рік. Коли бюджети на найближчі місяці були вже розподілені і затверджені, їм повідомили, що ціни на рекламний час підняті, і усе прийдеться перерахувати, У результаті, агентства виявилися перед вибором: або переконати клієнтів у необхідності вкладення додаткових засобів, або скоротити кількість виходів. Зрозуміло, такі міри дуже неприємні, і - захватів із приводу сформованої ситуації не спостерігалося.

Ще одною характерною рисою 1997 року став майже нульовий рейтинг УТ-1. Правда восени почалася підйом популярності. Зараз темп росту складає приблизно 1%-2% "глядочевих симпатій" на місяць. За даними агентства Ark/JWT, у грудні кращим програмам УТ-1 віддавало перевагу 12%-13% аудиторії.

Період, коли багато хто посміювалися над телеканалами, чиї витрати підвищували прибуток у декілька разів закінчився. По неофіційним даним, тепер вони одержують сотні тисяч, а те і мільйони доларів на місяць. З іншого боку, їм дотепер доводиться інвестувати значні суми у власний розвиток. Тому говорити про прибутковість каналів у даний час ще дуже рано.

Телебачення однозначно залишається найдешевшим рекламним носієм для цільової масової аудиторії. Оскільки найбільше значними бюджетами зараз володіють компанії, що подають продукцію масового попиту (Fast Moving Consumer Goods), то найближчим часом ємкість рекламного телеринка збільшиться. Виходячи з цього, можна припустити, що знайдуться структури, що будуть претендувати на частину обсягу телереклами. А виходить, у 1998 році цілком можливо виникнення нових рейтингових телеканалів.

Друкарські видання. Тут справа декілька інша. Деякі з видань переслідують не комерційні, а політичні цілі. І нецікаві для рекламодавців. Велика частина грошей на рекламу в пресі потрапляє в спеціалізовані і ділові видання.

Прогноз: поява товстих і барвистих журналів, у першу чергу жіночих, до кінця 1998 року.

Радіо. Його найбільше активно використовують рекламодавці місцевого значення. Західні компанії рекламуються по радіо рідше. Деякі FM-станції є псевдокоммерційними. Їх створювали для політичної реклами. У 1998 році передбачається поява великої кількості FM-станцій в обласних центрах. А також можливе охоплення всіх значних міст України одною комерційною радіостанцією. Якщо такий проект удасться, ця станція зможе привернути увагу "західників", поки надающих перевагу телебаченню.

Зовнішня реклама. У 1997 році значну частину грошей, виділених на цей вид реклами, "з'їв" Київ. (За даними PA Bates Adelt Saatchi & Saatchi Advertising - до 50%.)

Проте, якщо в 1996 році на ринку працювало усього декілька компаній, то в минулу кількість "операторів ринку" стрімко збільшувалося. Ускладнювалися і самі носії, стали застосовуватися нові технічні рішення. У Києві зараз конкуренція найжорстокіша. Ринок перенасичений.

Очевидний прогноз на 1998 рік, оператори кинуться в регіони, основна конкурентна боротьба буде відбуватися там.

Непряма реклама (BTL). В 1997 році вже в повну силу заробив "Закон про рекламу", що остаточно витиснула з теле- і радіо ефіру "табачников" і "алкогольщиків". Бюджети, як перших, так і других здебільшого кинулися в пресу. До 40% їхніх грошей витрачається на BTL. Свій хід "по лезу бритви" продовжує "Реємтсма", зокрема, брэнд West. Hесмотря на те, що безкоштовна роздача сигарет законодавчо заборонена, представники компанії на вулицях пропонують курящим спробувати сиrapeтy West. І якщо сподобається, обміняють стару, неповну пачку сигарет, на повну West.

3. Проблеми розвитку рекламних агентств на Україні.

1. Вітчизняний ринок реклами не можна порівнювати з ринками інших країн. Особливо це стосується його медіального сегмента - він зародковий, незавершений, навіть у порівнянні з найближчими сусідами: Польщею або Росією.

Про широку рекламу масових товарів у пресі говорити ще дуже рано. Розсудливий рекламодавець може порівняти кількість платоспроможного населення і тираж кожного з видань.

У журнали потрапляють західні брэнди, що по тим або іншим причинам не можуть використовувати телебачення. Або ті, для кого немає спеціалізованих видань (наприклад, дорога парфумерія).

Позиціонировання - головне для будь-якого видання. На даний момент на ринку найбільше чітко спозиционірованні: НАТАЛІ, БІЗНЕС. Motor News, "Бурда". Але багатьох видань просто немає. Наприклад, ексклюзивних журналів для добре забезпечених читачів, журналів для чоловіків, дітей.

маса

Існує поняття цільової аудиторії. Це потенційні споживачі. Саме на них орієнтована реклама замовника. Коли ринок розвитий і існує маса спеціалізованих видань, то ніхто не зможе розміщати рекламу, призначену спеціалістам, у журналі, наприклад, загального читання.

2. Творчість цінується в нас дуже негідно, а авторські права майже не захищені. $50 за ідею оригіналу-макета або $30 за сценарій аудиоролика - це навіть не смішно. Зато виробництво коштує від $300 до $600. Західних гігантів, що є клієнтами верхівки українського медіа-байєрства наші реалії не смущають. Адже практично всю рекламну продукцію вони привозить із собою (від буклету до відео), іноді разом із методиками розміщення.

3. Саморегулювання реклами - це процес, при якому - у країні можуть відсутні закони, що прямо регламентують рішення правових питань, що виникають у процесі виробництва і поширення реклами, але існують визначені самообмеження, що беруть на себе рекламодавці і розповсюджувачі реклами. Характерним прикладом можуть служити США, де немає «Закону про рекламу», а існують різноманітні асоціації і суспільні ради, що мають високий авторитет і рішення яких є обов'язковими до виконання. У Росії це питання починають вирішувати, створений Суспільна Рада по рекламі, що безпосередньо займається цим. Питання саморегулювання реклами для України є поки далекою перспективою.

4. Відсутність фахових досліджень по пресі і зовнішній рекламі. Це один із факторів, що впливають на те, що рекламні бюджети з більшою впевненістю направляються на телебачення. Після телекомпанії можна оцінювати її ефективність. У дослідженнях по пресі вибірка сама по собі невелика (ми використовуємо дослідження Socis GALLUP, 1200 респондентів), а коли вичленяєшь відтіля цільову аудиторію, то семпл (частина опитаних), із яких ти можеш працювати, утворюється і зовсім невеличким. Припадати працювати з точністю плюс мінус 6%. Притім, що рейтинг більшості видань не перевищує 5%. Тому про можливість оцінки ефективності реклами в процесі говорити поки ще рано.

Пускаючи бюджет у часописи, починають збирати різноманітні «непрямі» дослідження, так чи пристрасть наших споживачів, що описують інакше, в області друкарських видань. Можна взяти настановні дослідження Соціса (Socis GALLUP): «Що і як часто ви читаєте?» або купити питання в омнібусі (щомісячне кількісне дослідження, проведене Socis GALLUP), що буде заданий 1200 респондентам. Крім того, серйозні клієнти, зокрема «тобачники», проводять свої власні дослідження. У них споживачів запитують про усім на світі, у тому числі з'ясовують, яка преса в них на столі, довіряють вони їй або ні.

По спортивних залах, салонам красоти оцінити ефективність кампанії елементарно. Вони дали одну подачу - до них прийшло сто чоловік. А по Fast Moving Consumer Goods одержати таку інформацію поки неможливо.