Проблема ефективності використання іноземних кредитів у економіці України, Детальна інформація

Щодо співвідношення обслуговування зовнішнього боргу до експорту, яке називають нормою обслуговування боргу, то протягом 1995 р. на обслуговування зовнішнього державного боргу України було перераховано із Держбюджету суму, еквівалентну 1,4 млрд. дол. США (Щорічна доповідь Президента України. 1995 рік. — К., 1996, с. 187). Тому зазначене співвідношення становило близько 9%. Ситуація ж стає критичною (як це має місце в багатьох країнах, що розвиваються), коли воно досягає 20—25%. Проте, як свідчить досвід країн, що розвиваються, неодмінно настає час, коли обслуговування зовнішнього боргу починає систематично перевищувати нові надходження зовнішніх фінансових ресурсів у країну (тим більше, що борги робилися переважно не на виробничі потреби з одержанням прибутку). Така картина з 1997 р. з'являється і в Україні, що тільки-но почала робити свої зовнішні борги ("Голос України", 17.10.96 р.). Тому слід особливо обережно, розсудливо, з необхідними попередніми розрахунками ефективності залучати і використовувати іноземні кредити, особливо значні кредити МВФ та СБ.

Залучення зовнішніх фінансових ресурсів в Україну мас свою етапність, де кожний з етапів характеризується основними джерелами й умовами залучення іноземних кредитів, головними цільовими функціями їх використання, масштабами залучення та погашення. Цілком закономірним є те, що першим етапом залучення в незалежну Україну іноземних кредитів стало надання їх нашому урядові під його гарантії. Це початковий етап входження України у світовий кредитний простір, домінування характеристик якого має бути короткотерміновим — щонайбільше 5 років. Наступним етапом, який уже починає намічатися, переплітаючись із першим, має стати широке залучення іноземних кредитів на приватній не гарантованій державою основі. Становлення і розвиток цього етапу пов'язані з формуванням ринкової економіки в Україні, на що й має бути націленим виконання завдань першого етапу.

Фінанси України". 3'9"

Станом на 1 січня 1996 р. Україні було надано кредитів МФО за міжнародними договорами на понад 3 млрд. дол. США, в тому числі (в млн. дол. США) від МБРР - 673, МВФ - 2136, ЄБРР - 198,7, що становить відповідно 22,4%, 71% та 66% усіх кредитів МФО. Зазначимо, що строки, на які надано кредити, становлять віл 4 до 7 років під нормальні за світовим рівнем зовнішньоресурсних кредитів проценти. Хоч переговори з МФО було почато ще в 1992 р. після вступу України в МБРР і МВФ, проте активне надання кредитів припадає на період, починаючи з другої половини 1994 р., тобто з часу активізації ринкових реформ.

Центральним питанням ефективності усіх цих кредитів є їхнє цільове призначення. Щодо МБРР, то його кредити Україні мають інституційний і реабілітаційний характер. При цьому 74,3% усіх кредитів МБРР на зазначений час відведено на підтримку критичного імпорту, погашення дефіциту Державного бюджету, платежів по зовнішньому боргу (повністю використано в 1994—1995 роках). Це означає, що ці зовнішні фінансові ресурси не слугують безпосередньо національному виробництву, а створюють можливість для виживання існуючих урядів. Ясна річ, що вони можуть ефективно з точки зору загальних національно-державних інтересів залучатися тільки на самому початку ринкових перетворень і входження України у світовий ринковий, у тому числі кредитний простір. Наголосимо, що для розв'язання загальних національно-державних інтересів необхідно шукати й знаходити заміну зовнішніх джерел із внутрішніх. Наприклад, тільки втрати Держбюджету України від контрабандної торгівлі цигарками становили понад 2 млрд. дол. США на рік ("Голос України", 02.08.96 р.). Подібна ж картина і з продажем спиртних виробів. Не випадково, що завдяки вжитим новим заходам (зниження контрабанди та ін.) у проекті бюджету-97 заплановано отримати 1,07 млрд. грн. за рахунок акцизного збору на алкогольні й тютюнові вироби ("Голос України", 10.10.96 р.). Зовнішні кредити мають надходити переважно на виробничі процеси, що є нормальною світовою практикою розвинутих країн.

Водночас звернемо увагу на те, що наданий МБРР інституційний кредит на реформування державного управління економікою, зокрема фінансами країни (на кінець 1995 р. використано на 11,5%. - Щорічна доповідь Президента України. К., 1996, с. 188), має надзвичайно велике значення для цивілізованого переходу до ринкових відносин, чим і визначається його загальна економічна ефективність. Чітко визначене призначення для розвитку національного виробництва з одержанням комерційних прибутків, за рахунок яких і можливе вчасне погашення кредитів, мають реабілітаційні позики МБРР на розвиток ГЕС як альтернативи атомній енергетиці та на розвиток насінництва в Україні, що має особливе значення для розвитку сільськогосподарського виробництва в країні і виходу її на світові ринки

У 1996 р. МБРР двома траншами виділив кредит у 300 млн. дол. США на експериментальний проект — реконструкцію вугільної промисловості Донбасу і закриття нерентабельних шахт ("Голос України", 17.07.96 р.). Тривала боротьба за втілення проекту, який не давав гарантій працевлаштування ратів — 16,?% (5 угод); виробництва домобудівних конструкцій — 0,4% (1 угода); меблевої промисловості — 0,5% (3 утоди); текстильної промисловості — 5,4% (2 утоди); транспорту і зв'язку — 1,7% (4 утоди).

На закупівлю за кордоном обладнання для виробництва засобів виробництва виділено 18,3% сум усіх кредитів (8 конкретних угод). В тому числі на виробництво устаткування — 2,5% (1 угода); виплавлення та обробку металів — 14,6% (5 угод); хімічну промисловість — 1,2% (2 угоди).

Нарешті на закупівлю за кордоном (в Італії) обладнання для виготовлення українських грошей виділено 4,7% усіх кредитів (3 конкретні угоди).

Таким чином, незважаючи на виробничу спрямованість кредитів іноземних держав та ЄС, ще досить значна частка їх іде на закупівлю за кордоном продуктів харчування і предметів особистого споживання. Саме собою це нормальне явище, але за умов нестачі відповідних аналогів в Україні. Кредити передусім треба брати під розвиток національного виробництва. А ще з точки зору ефективного використання таких кредитів для економіки України конче необхідно, щоб на певну їх частину купувалися товари і у національного товаровиробника. Для цього під час переговорів про угоди із зовнішнього фінансування слід домагатися від іншої сторони і ставити обов'язком для української сторони, щоб не весь наданий кредит ішов на закупівлю товарів у іноземних товаровиробників, як це має місце. Отже, на даній стадії розвитку України виникає потреба жорсткого державного регулювання, диригування процесом зовнішнього фінансування підприємств, тим більше під державні гарантії перед заимодавцем.

Так, кредити, надані підприємствам за умови погашення за рахунок бюджету України, становили на 1 січня 1996 р. 71,5% усіх кредитних коштів. По окремих суб'єктах іноземного кредитування цей процент коливався від 100% за кредити, надані Німеччиною та США за іншими базовими угодами, ЄС, Італією та Швейцарією до 52,2 — 53,7% за першою базовою угодою з Німеччиною та угодою з Францією.

Найповніше принцип надання кредитів за умовами валютної самоокупності витримано щодо кредитів першої базової угоди з консорціумом банків Німеччини (46,3% від суми кредит)'). Це був найбільший за сумою коштів кредит українським підприємствам — 53,6% коштів усіх кредитів та 97,7% коштів кредитів, шо надходять із Німеччини.

Іноземними гарантами кредитів під гарантії уряду України та НБУ стали банківські й страхові концерни і фірми Німеччини, Італії. Франції і Швейцарії, державні установи США (Мінсільгосп та Ексімбанк) і керівні органи ЄС із зовнішніх відносин.

Постіііно ведуться довгострокові влжкі переговори з багатьма країнами про надання Україні нових кредитів. Так. у [996 р. отримано кредит Ексім-банку Японії у розмірі, еквівалентному 200 мли. дол. США.

Попри те. іію так важко отримати іноземні кредити на вигідних умовах. застосування їх часто-густо затягується (це стосується кредитів Ексімбанку Японії. ЄБРР — на розвиток насінництва, ЄБРР — на реконструкцію плодоовочевого ринку в Києві тошо). Ба більше, маємо невикористання наданих кредитів ("Голос України", 28.03.96 р.)

Залучення зовнішніх кредитно-фінансових ресурсів під гарантії уряду України та НБУ є початковим етапом, коли прямі зв'язки між зарубіжними та національними бізнесовими організаціями не мають об'єктивних умов для широкого розвитку. Прямі зарубіжні кредитні лінії для національного бізнесу повинні тісно переплітатися з прямими іноземними інвестиціями і технічною допомогою.

Специфічною формою міжнародного фінансового кредитування України стала реструктуризація боргів за енергоносії з Росією і Туркменистаном. З останнім вона була проведена ще в 1994 р. Щодо Росії, то від такої реструктуризації Україна в 1995 р. отримала 2531 млн. дол. США (див. Щорічну доповідь Президента України, 1995, с. 187). У 1996 р. на 450 млн. дол. США було зменшено борг Росії внаслідок перерахування цієї суми як компенсації за вивезену ядерну зброю ("Голос України", 24.03.96 р.).

У 1997 р. уряд сподівається на одержання зовнішніх кредитів у сумі близько 900 млн. дол. США від СБ та 1 млрд. дол. США інших кредитів на погашення дефіциту бюджету ("Голос України", 22.10.96 р.).

Загалом можна виділити п'ять основних організаційно-економічних напрямків підвищення ефективності іноземних кредитів в Україні:

І. Підвищення ефективності організаційно-правового поля, законодавчо-нормативної бази.

2. Уточнення визначених постановою Кабміну № 234 пріоритетів використання іноземних кредитів, звівши їх від понад 10 до 2—3 (АПК, паливно-енергетичний комплекс, новітні технології).

3. Вдосконалення організації залучення, використання і погашення іноземних кредитів.

4. Розвиток досліджень ефективності іноземних кредитів.

5. Підвищення економічної ефективності шляхом:

а) спрямування іноземних кредитів на інвестиції в імпортозамінюючі та експортоспроможні виробництва:

б) обмеження й поступові відмови від отримання іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли він не за рахунок розпитку інвестицій;

в) своєчасної підготовки обгрунтованих бізнес-планів під отримання іноземних кредитів:

г) домагання незв'язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони слугували національному виробникові, а не експорту товарів країн-постачальниць.

Щодо іноземних кредитів по недержавній, приватній лінії, то їх ефективність має програмуватися на основі спеціальних розробок

Інвестиції