А вони невмирущі, як фенікси

солдат Росії і фашистів.

З життям прийшлось їй розпрощатись

в час другого приходу “освободітєлєй” —

енкаведистів і чекістів.

Фронт наближався.

Біля смереки в хаті днів чотири

квартирував німецький штаб,

підсолював нашу смереку

вже не один сатрап.

Фашисти як прийшли,

так і пішли.

Фабрики й заводи

не зазнали ні руйнувань ні шкоди,

та й стрілянини було мало.

За всю війну на Коломию

німецьких чотири бомби впало.

Фронт у Товмачику,

у Черемхові і за Прутом.

Із тих фронтів

як день так ніч

нам було чути

і гул, і стрілянину,

неначе всі чорти гуляли

в пеклі без упину.

А главлюципер весну

й ціле літо в котлі варився…

Сніг не зійшов ще із землі,

як в хаті біля смереки

штаб “наших” розмістився,

а на подвір’я була завезена