А вони невмирущі, як фенікси

вам дошкуляє правда

про ОУН, УПА,

що визнана у всьому світі.

Негідні ви признати тих,

хто віддавав життя

за України волю.

Зачерствіла, зчорніла

у вас душа, бо збайдужіла

до людських страждань і болю.

Невже не знаєте,

що вам прийде кінець,

не ймете цьому віри…

Ви з жиру біситесь,

як бісились колись,

вилазячи з диявольської шкіри,

опікаючи в обіймах Україну

комуно-сатанинським фашизмом,

смакуючи соціологічні факти,

засіяні ще у роки тридцяті

штучно створеного канібалізму.

Та в пам’яті прийдешніх поколінь,

як і в серцях сучасників,

історія ознаменує все належне.

Ні, не забудемо про те,

як наш знедолений народ

у перші роки незалежності

від нечестивих, від лукавих

витримував все протилежне.

За знищені мільйони люду

в Гулагах, по Сибіру,