Інвестиційне проектування, Детальна інформація
Інвестиційне проектування
Таким чином, метою роботи є створення чітких рекомендацій щодо побудови бізнес-плану проекту розрахованого на залучення інвестицій, надання практичних рекомендацій та порад стосовно оцінки бізнес середовища та місця проекту в ньому. Відповідно до цього, завдання можна сформулювати наступним чином: скласти орієнтовний посібник по плануванню інвестиційного проекту та оцінці його ефективності.
Результати роботи можуть бути використані підприємцями, які бажають ефективно планувати свою діяльність або вирішили звернутися до інвестиційного фонду по фінансову підтримку та студентами, які цікавляться цією тематикою. Хронологічно результати отримані в ході роботи практично не обмежуються, оскільки сучасні міжнародні норми, на яких зроблено наголос, діятимуть ще тривалий проміжок часу, та із появою певних змін, їх буде неважко врахувати, орієнтуючись на нижче приведену інформацію.
Можна виділити три способи, які використовуватимуться для розв’язання поставлених завдань. Перший, це аналіз наукових матеріалів та матеріалів практичного характеру, які мають переважно закордонне походження. Одночасне їх співставлення із українською дійсністю. Другий полягає у дослідженні тих вимог, які висуваються до інвестиційних проектів з боку банків та інвестиційних установ. Таким чином робиться спроба якомога найбільше пристосуватися до реальності економічного середовища. Третій спосіб відноситься до спроби проведення експерименту, тобто подання конкретного бізнес-плану на розгляд до банківської установи для виявлення його недоліків та відповідності встановленим вимогам.
Отже, переходимо до розв’язання поставлених завдань. Маю сподівання, що отримані результати стануть у нагоді вищезазначеним категоріям потенційних користувачів.
Розділ I. Головні аспекти інвестування в сучасних умовах.
1.1 Важливість інвестиційної діяльності та інвестиційний клімат в Україні.
Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Але перед тим, як це довести, зробимо деякі зауваження.
По-перше, треба вточнити саме поняття “інвестиції”. Воно, зрозуміло має дуже багато значень, та може тлумачитися по-різному. Отже, в цій роботі ми будемо розглядати інвестиції у розумінні реальних капітальних вкладень, або, як їх ще прийнято називати в економічній літературі, прямих інвестицій.
По-друге, прямі інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. І хоча, головний наголос зроблено на зовнішніх джерелах фінансування, це не становить принципової різниці для дослідження зазначеної тематики.
Отже, нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки. Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні додаткові ін’єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором економічного розвитку.
Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна виділити наступні групи:
Міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР і т.д.);
Іноземні банки та інвестиційні фонди;
Транснаціональні корпорації та великі компанії;
Національні банки та фінансові установи;
Національні підприємства та приватні інвестори.
Кожне з цих джерел має, звичайно, певні переваги та недоліки. Скажімо, централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український уряд отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може призвести ні до чого доброго. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише відтягує той час, коли, врешті решт, комусь доведеться розраховуватися. Тому подібні вливання “зверху” не є, на мою думку, ефективними для відновлення української економіки. Це можна спробувати пояснити чи то невмінням розподіляти фінансові надходження, чи то відсутністю відповідних механізмів, проте ми не будемо зачіпати подібні питання.
У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має принципові відмінності. Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до теорії. Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння:
M*V=P*Q , де
M – обсяг грошової маси;
V – швидкість її обертання;
P – рівень цін;
Q – обсяг товарної продукції.
Застосуємо це співвідношення до нашого прикладу. Якщо всередину країни трапляються фінансові вливання, то M відповідним чином зростає. Це зростання повинно компенсуватися з іншого боку або зростанням обсягів продукції (Q), що виробляється всередині країни, або зростанням рівня цін (P).
Отже, можна зробити наступний висновок: якщо капітальні вкладення не відображаються відповідним чином на розвитку виробництва, його оновленні та реструктуризації – це неминуче призводить до негативних наслідків, які в першу чергу пов’язані із інфляційними процесами.
Така ситуація вимагає надзвичайної ефективності від органів, що здійснюють розподіл отриманих коштів. Якщо цього нема, то залишається єдиний можливий напрям розвитку – реалізація конкретних інвестиційних проектів. За умови, коли інвестиційний процес здійснюється на рівні окремих підприємств чи проектів, він регламентується суто економічними важелями, що забезпечує безумовний позитивний вплив на розвиток економіки.
Нажаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася стабільна практика кредитування підприємств, відсотки, за якими українські банки погоджуються надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто перевищують закладені у проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло, унеможливлює реалізацію економічно ефективних інвестиційних проектів.
У таких умовах, шляхи отримання грошей для реалізації певних задумів ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів. Не зважаючи на не досить привабливі умови, великі інституціональні західні інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди починають звертати увагу на український ринок. Мотиви для цього можуть бути різними. Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Для прикладу можна навести стислу характеристику, яку зробив Фонд підтримки підприємств у нових незалежних країнах (Western NIS Enterprise Fund) у своєму звіті за 1998 рік: “...хоча Україна й займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікувано потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у дію ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.”[1]
Отже, маємо зробити дещо оптимістичний висновок, що українська економіка знаходиться на шляху до повної реалізація свого потенціалу, та однією з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна організація планування та здійснення інвестиційних проектів.
1.2 Планування інвестиційного проекту та концепція “бізнес-плану”.
Результати роботи можуть бути використані підприємцями, які бажають ефективно планувати свою діяльність або вирішили звернутися до інвестиційного фонду по фінансову підтримку та студентами, які цікавляться цією тематикою. Хронологічно результати отримані в ході роботи практично не обмежуються, оскільки сучасні міжнародні норми, на яких зроблено наголос, діятимуть ще тривалий проміжок часу, та із появою певних змін, їх буде неважко врахувати, орієнтуючись на нижче приведену інформацію.
Можна виділити три способи, які використовуватимуться для розв’язання поставлених завдань. Перший, це аналіз наукових матеріалів та матеріалів практичного характеру, які мають переважно закордонне походження. Одночасне їх співставлення із українською дійсністю. Другий полягає у дослідженні тих вимог, які висуваються до інвестиційних проектів з боку банків та інвестиційних установ. Таким чином робиться спроба якомога найбільше пристосуватися до реальності економічного середовища. Третій спосіб відноситься до спроби проведення експерименту, тобто подання конкретного бізнес-плану на розгляд до банківської установи для виявлення його недоліків та відповідності встановленим вимогам.
Отже, переходимо до розв’язання поставлених завдань. Маю сподівання, що отримані результати стануть у нагоді вищезазначеним категоріям потенційних користувачів.
Розділ I. Головні аспекти інвестування в сучасних умовах.
1.1 Важливість інвестиційної діяльності та інвестиційний клімат в Україні.
Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Але перед тим, як це довести, зробимо деякі зауваження.
По-перше, треба вточнити саме поняття “інвестиції”. Воно, зрозуміло має дуже багато значень, та може тлумачитися по-різному. Отже, в цій роботі ми будемо розглядати інвестиції у розумінні реальних капітальних вкладень, або, як їх ще прийнято називати в економічній літературі, прямих інвестицій.
По-друге, прямі інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. І хоча, головний наголос зроблено на зовнішніх джерелах фінансування, це не становить принципової різниці для дослідження зазначеної тематики.
Отже, нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки. Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні додаткові ін’єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором економічного розвитку.
Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна виділити наступні групи:
Міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР і т.д.);
Іноземні банки та інвестиційні фонди;
Транснаціональні корпорації та великі компанії;
Національні банки та фінансові установи;
Національні підприємства та приватні інвестори.
Кожне з цих джерел має, звичайно, певні переваги та недоліки. Скажімо, централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український уряд отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може призвести ні до чого доброго. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише відтягує той час, коли, врешті решт, комусь доведеться розраховуватися. Тому подібні вливання “зверху” не є, на мою думку, ефективними для відновлення української економіки. Це можна спробувати пояснити чи то невмінням розподіляти фінансові надходження, чи то відсутністю відповідних механізмів, проте ми не будемо зачіпати подібні питання.
У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має принципові відмінності. Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до теорії. Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння:
M*V=P*Q , де
M – обсяг грошової маси;
V – швидкість її обертання;
P – рівень цін;
Q – обсяг товарної продукції.
Застосуємо це співвідношення до нашого прикладу. Якщо всередину країни трапляються фінансові вливання, то M відповідним чином зростає. Це зростання повинно компенсуватися з іншого боку або зростанням обсягів продукції (Q), що виробляється всередині країни, або зростанням рівня цін (P).
Отже, можна зробити наступний висновок: якщо капітальні вкладення не відображаються відповідним чином на розвитку виробництва, його оновленні та реструктуризації – це неминуче призводить до негативних наслідків, які в першу чергу пов’язані із інфляційними процесами.
Така ситуація вимагає надзвичайної ефективності від органів, що здійснюють розподіл отриманих коштів. Якщо цього нема, то залишається єдиний можливий напрям розвитку – реалізація конкретних інвестиційних проектів. За умови, коли інвестиційний процес здійснюється на рівні окремих підприємств чи проектів, він регламентується суто економічними важелями, що забезпечує безумовний позитивний вплив на розвиток економіки.
Нажаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася стабільна практика кредитування підприємств, відсотки, за якими українські банки погоджуються надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто перевищують закладені у проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло, унеможливлює реалізацію економічно ефективних інвестиційних проектів.
У таких умовах, шляхи отримання грошей для реалізації певних задумів ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів. Не зважаючи на не досить привабливі умови, великі інституціональні західні інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди починають звертати увагу на український ринок. Мотиви для цього можуть бути різними. Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Для прикладу можна навести стислу характеристику, яку зробив Фонд підтримки підприємств у нових незалежних країнах (Western NIS Enterprise Fund) у своєму звіті за 1998 рік: “...хоча Україна й займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікувано потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у дію ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.”[1]
Отже, маємо зробити дещо оптимістичний висновок, що українська економіка знаходиться на шляху до повної реалізація свого потенціалу, та однією з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна організація планування та здійснення інвестиційних проектів.
1.2 Планування інвестиційного проекту та концепція “бізнес-плану”.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021