Ринок цінних паперів: його сутність та проблеми становлення в Україні, Детальна інформація

Ринок цінних паперів: його сутність та проблеми становлення в Україні
Тип документу: Курсова
Сторінок: 19
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 43.9
Скачувань: 1280
Оцінку прибутковості діяльності виробництва у вибраний момент часу дає ефективна вартість, значення якої дорівнює розміру чистого прибутку, віднесеного до його норми. За норму прибутку, як правило, береться ставка процента фінансового ринку для активів, які подібні за надійністю до тих, якими б були або являли б собою акції даного підприємства. Прибуток розглядається, виходячи із реальних, а не номінальних показників, із відкоригованих показників балансів і звітів про фінансові результати. Для адекватності порівняння ефективної і реальної вартості необхідно, щоб методика перерахунку номінальних показників фінансової звітності була однаковою в обох випадках.

Потенційна вартість — це ефективна вартість, якою вона могла б бути при оптимальному використанні ресурсів підприємства або при його переоснащенні, тобто-майбутня ефективна вартість.

Маючи в розпорядженні чотири визначення вартостей, розрахованих відповідно до їх економічного змісту, можна не тільки у грошовому виразі оцінити привабливість пайової участі в підприємстві, а й одночасно в загальних рисах вивчити поточний стан підприємства і шляхи поліпшення його діяльності.

Для однозначності тлумачення і розуміння проблеми формування інвестиційного портфеля корпоративних цінних паперів наведемо основні напрями формування ресурсів банку на основі цінних паперів.

Вкладення акцій підприємств — генераторів доходів, Метою таких вкладень є отримання доходів у вигляді дивідендів або зростання курсової вартості акцій. Портфель цих вкладень повинен переглядатися щомісячно, з метою отримання максимальних доходів.

Вкладення в акції підприємств — елементів фінансової або політичної інфраструктури.

Метою тут є отримання банком можливості використання у власних потребах основної продукції цих підприємств — фінансові послуги, лобіювання і т. ін. Портфель таких вкладень треба переглядати один — два рази на рік, при цьому маючи на меті можливе отримання банком максимуму послуг при високій якості й мінімальних затратах. До таких вкладень можна віднести всі вкладення в банки, страхові компанії, біржі, асоціації, інвестиційні інститути.

Вкладення а підприємства — емітенти дочірньої інфраструктури банку. Мета вкладень у цьому випадку — надання клієнтам або партнерам банку послуг, які внаслідок законодавчих обмежень банк не може надати самостійно. До такій підприємств належать усі підприємства, де банк має контрольний пакет участі, портфель цих вкладень переглядається щоквартально, при цьому акцент робиться на надання максимуму послуг клієнтам і партнерам банку. До них можна віднести вкладення у лізингові та брокерські компанії, обчислювальний центр і т. п.

Криза ринку корпоративних цінних паперів у попередні роки засвідчила, що цей ринок є не тільки одним із найприбутковіших, а й одним із найризикованіших. Це змушує комерційні банки ретельніше підходити до формування власних фондових портфелів.

Нині банківська частина ринку цінних паперів відіграє провідну роль у його становленні й розвитку. По-перше, банки в Україні — могутні інвестори на внутрішньому фінансовому ринку. Через дочірні компанії вони мають можливість брати участь у капіталах нефінансових підприємств, створювати свої фінансово-промислові групи, опосередковано брати участь у приватизації. Таким чином, банки вкладають досить велику кількість власних і залучених коштів у цінні папери. Банки — також могутні брокери і дилери фондового ринку, за обсягом своїх операцій на ньому вони набагато переважають небанківські фінансові інститути. По-друге, банки є частиною інфраструктури українського ринку цінних паперів. Вони здійснюють розрахункове і депозитарне обслуговування клієнтів, найактивніше беруть участь у становленні спеціалізованих організацій — бірж, депозитаріїв, розрахункових і клірингових центрів,

Повернути втрачену довіру до банків після попередніх криз дуже важко, для цього потрібні час та їхня стабільна робота на ринку цінних паперів.

3.3. Вплив монетизації на розвиток фондового ринку.

Розвиток вітчизняного фінансового ринку упродовж останніх восьми років відбувався на тлі зростаючих макроекономічних проблем: падіння ВВП, Інфляції, кризи неплатежів, бюджетного дефіциту, безробіття тощо. Фондовий ринок, який об'єднує рух значної і дуже "мобільної частки вітчизняного та закордонного капіталу, чутливо реагує на зміни в макроекономічному середовищі.

Головною метою розвитку фондового ринку є фінансування економічного зростання інновацій. Ринок цінних паперів повинен стати механізмом залучення інвестицій до реального сектору економіки замість спекулятивного ринку 90-х років, який обслуговував переважно інтереси держави і короткострокові іноземні інвестиції.

За умов фінансової кризи провідна роль у стимулюванні економічного зростання належить монетарним факторам. Найважливішим монетарним фактором економічного зростання та інвестиційної активності підприємств є емісія або пропозиція грошової маси.

Як доводить світова практика функціонування фінансових ринків, між рівнем монетизації економіки, тобто насиченості господарського обігу грошовими засобами, та рівнем капіталізації ринку цінних паперів існує позитивна кореляційна залежність. Аналіз 19 розвинутих ринків акцій та 50 ринків корпоративних цінних паперів, що тільки формуються (emerging markets), засвідчив, що чим більше насичена економіка грошовими ресурсами, тим більше значення в господарському обігу має фондова складова. Так, у групі emerging markets середнім показникам монетизації в 30—40% ВВП відповідають і зовсім незначні обсяги біржових ринків акцій (до 20% ВНП). Подальше зростання насиченості грішми призводить до швидкого збільшення капіталізації біржових ринків (понад 100% ВНП при середніх значеннях монетизації понад 70%). Такий самий характер мають спостереження за розвинутими біржовими ринками акцій,

Проаналізуймо динаміку монетарних агрегатів та ринку корпоративних цінних паперів в Україні за період 1998—1999 років. Після галопуючої інфляції 1992—1993 років НБУ за майже шість років (до вересня 1999 року) "проголосив" стримуючу монетарну політику з надто жорсткими показниками грошової маси. Внаслідок цього рівень монетизації ВВП в Україні різко зменшився (див. табл. 4.).

Таблиця 4. Показники темпів зростання грошової маси та монетизації економіки в Україні

Рік

Номінальний ВВП (млн. грн.)

Готівка в

обігу

Грошовий агрегат у національній валюті





темпи зростання (разів на рік)

% від ВВП

темпи зростання (разів на рік)

% від ВВП



The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes