Ринок цінних паперів: його сутність та проблеми становлення в Україні, Детальна інформація

1,5 5,1

1.39

9,4



1997

66952

1.5

7,1

1,47

12,4



1998

94509

1,17

7,6

1,13

12,9





На початку другого півріччя 1998 року значення ключових індексів українського фондового ринку становили лише 20—30% від рівня жовтня 1997 року, коли світова і насамперед російська фінансова криза зупинила зростання котирувань українських акцій, які знизилися на 70—80%. За період із листопада 1997 року до липня 1998 року ринок утратив понад І млрд. дол. своєї ринкової вартості, що негативно позначилося на валютному ринку та платіжному балансі України. Й без того дуже мала капіталізація ринку корпоративних цінних паперів (у своєму піковому 1997 році вона не перевищувала 5,5— б млрд. дол.) знизилася майже до нульової позначки. Капіталізація 20 найбільших компаній знизилася до 1,5 млрд. дол., з яких лише в шести емітентів вона перевищувала 100 млн. дол. Але якщо проаналізувати інший показник free float (вартість акцій, які вільно обертаються на ринку, тобто без урахування державної частки), то ситуація була ще гіршою, тому що free float двадцятки кращих українських компаній не перевищував 500 млн. дол. і лише у двох із них цей показник був вищий за 50 млн. чол.

Головна причина падіння фондового ринку полягала в тому, що ринок українських "блакитних фішок" на 90% був нерезидентським. Прихід інвесторів, здебільшого портфельних, ніяк не був підкріплений позитивними змінами в економіці, вдосконаленням акціонерного та інвестиційного законодавства, Криза державних фінансів, скандали у приватизації та порушення прав акціонерів, девальвація курсу гривні — усе це зумовило вихід нерезидентів з українського ринку, на відміну від сусідніх Польщі, Чехії, Угорщини, де національний капітал посідає значну частку рийку. Ось чому в Україні падіння фондового ринку стало обвальним.

Втім, падіння дало змогу повернутися на ринок національному капіталу, який раніше не міг конкурувати із західними інвесторами через високий загальний рівень вартості акцій на ринку. Крім того, ринок акцій не міг конкурувати з ринком державних облігацій за рівнем дохідності і, як тоді здавалося, надійності вкладень. Проте в кожному регіоні є привабливі підприємства і є вітчизняні інвестори, які хочуть вигідно вкласти гроші. Серед об'єктів інвестування, які приваблюють вітчизняних інвесторів, передусім харчова і легка промисловість, будівництво, сільське господарство. Для їхнього піднесення потрібні незначні кошти, які швидко повертаються. Ці підприємства орієнтуються на внутрішнього споживача, і девальвація гривні та зовнішня криза не відіграють для них значної ролі. Отже, можна припустити, що обвал ринку корпоративних цінних паперів у другій половині 1998 року був би не такий болісний, якби тоді розширення грошової бази відповідало рівню інфляції (11—12%). Тим часом за період із серпня 1997 до вересня 1998 року грошова база зросла лише на 3%.

Цей висновок підтверджують події, що сталися наступного, 1999 року. Широкі гроші (грошовий агрегат МЗ) зросли на 40%, грошова база — на 39%, а готівка в обігу — на 34%. У цілому грошова пропозиція в 1999 році

зросла на 40%, тоді як у 1998 році — тільки на 15%. Як же відреагував на це фондовий ринок?

Злам у динаміці фондового ринку в другій половині 1999 року (обсяг торгів на організованому ринку становив у 1996 році 48,185 мли. грн.; у 1997 році - 761,952 млн. грн.; у 1998 році - 522,92 млн. грн.; у 1999 році - 1545,44 млн. грн.), за оцінками фахівців, стався з таких причин. По-перше, через пожвавлення промисловості під впливом передвиборного наповнення економіки грішми (монетизація тільки за 9 місяців 1999 року зросла з 15,1% до 17,8% ВВП або майже в 2,4 разу порівняно з 1998 роком!). По-друге, сталося постдевальваційне пожвавлення російської економіки та російського фондового ринку, який тісно пов'язаний з українським, унаслідок чого обсяг торгів на організованому фондовому ринку в 1999 році у 3,6 разу перевищував . підсумки кризового 1998 року, а частка цінних паперів в обсязі ВВП України збільшилася з 14,5% в 1997 році до 25% у 1999 році без ОВДП.

На початок 2000 року загальний обсяг емісій акцій становив 31,3 млрд. грн., у тому числі в 1997 році - 9,97 млрд. грн., у 1998 році - 12,24 млрд. грн., у 1999 році - 7,157 млрд. грн.

Незначні обсяги випуску акцій як засобу залучення додаткових інвестиційних ресурсів, зокрема, пояснюються: загальним несприятливим інвестиційним кліматом у державі, що зумовлює високий ступінь ризику цього виду цінних паперів; незавершеністю процесів приватизації багатьох акціонерних товариств, що не дає змоги їм здійснювати додаткову емісію акцій; небажанням нових власників приватизованих підприємств використовувати саме цей фінансовий інструмент через побоювання втратити контроль над підприємством.

Отже, досліджуючи вплив монетизації економіки на розвиток фондового ринку, можна дійти таких висновків:

1. Рівень монетизації в Україні є фактором, який суттєво стримує розвиток фондового ринку.

2. Сила впливу монетизації на фондовий ринок залежить від його характеру, Якщо частка нерезидентів на ринку досить висока, а сам він має спекулятивний характер, то короткострокова динаміка розвитку ринку цінних паперів визначається можливостями формування швидких надприбутків навіть за умов дуже високих ризиків капіталовкладень.