Паралізовані підприємства, Детальна інформація

1995



Зняття продукції з 1 грн. фондів 3,35 2,98 0,38

Рентабельність реалізованої продукції

17%

20%

-2%

Рентабельність обігових коштів (балансовий прибуток)

17%

19%

18%

Рентабельність обігових коштів (прибуток від реалізації)

29%

31%

6%

Рентабельність активів 15% 20% 8%

Жирним шрифтом виділено достовірні дані (P-value<10)

Таке співвідношення пояснює той факт, що в 1996 році було приватизовано багато слабких підприємств. Проте дослідження виявило таку закономірність: хоча в цей період цілі галузі державного сектору стають нерентабельними, колективних підприємств від’ємні показники стосуються рідше.

У 1997 році процес приватизації тривав далі, проте характеризувався набагато меншою активністю. У промисловості частка приватизованих підприємств за кількістю зросла на 5%, але за часткою основних фондів — лише на 2%. В інших секторах ці показники виявилися ще меншими. Суттєво збільшилася лише кількість працівників, зайнятих на підприємствах колективного сектору. Найбільше зростання — на 9% — відбулося в промисловості. Фактично в 1997 році було приватизовано не найкращі підприємства, проте показники роботи колективного сектору почали поліпшуватися, а серед державних підприємств відбувався дедалі більше помітний поділ на високоприбуткові (нафтогазові, лікеро-горілчані, електроенергетичні) та збиткові (частка яких особливо велика у вугільній промисловості).

Чому в 1997 році колективний сектор помітно випередив за ефективністю державний, тоді як у попередні роки різниця між ними була майже непомітною?

Такий факт пояснюють насамперед абсолютно різні економічні правила, якими змушені керуватися ці сектори економіки. Державний сектор повністю розраховує на підтримку держави. Саме тому в галузях, де держава є монополістом та встановлює ціни, держпідприємства мають високу рентабельність. Натомість у тих галузях, де державне регулювання цін відсутнє, рентабельність підприємств держсектору нижча, ніж на аналогічних підприємствах колективного сектору. Загалом проведений аналіз засвідчив: головним фактором, що впливає на рентабельність продукції, є державне регулювання цін. Рівняння множинної регресії для рентабельності реалізації виглядає так:

y = 0,04 + 1,93x1 + 0,91x2 – 0,4x3,

де х1 — державне регулювання цін, х2 — структура капіталу (відношення обігових коштів до основних), х3 — співвідношення між сальдо заборгованостей та обіговими коштами.

Отже, саме через регулювання цін на продукцію державних підприємств ці виробничі об’єкти на початковому етапі мали вищу рентабельність порівняно з колективним сектором. Проте після консолідації пакетів акцій ефективність управління на приватизованих підприємствах почала зростати, а на державних залишилася на старому рівні. У рівнянні регресії другим за значущістю фактором, що впливає на рентабельність, є структура капіталу, тобто співвідношення між основними та обіговими коштами. Істотно кращий показник має колективний сектор, якому до того ж властива в середньому в 7 разів вища рентабельність обігових коштів. Високої рентабельності колективні підприємства досягають за рахунок набагато ефективнішої, порівняно з державними підприємствами, реалізації продукції. Співвідношення між собівартістю реалізованої та виробленої продукції в колективному секторі не спадало нижче від 1, натомість у держсекторі таке спадання можна було спостерігати в багатьох галузях.

Ефективніший збут продукції в колективному секторі зумовлюють такі чинники:

підприємства колективного сектору головну мету своєї діяльності вбачають у реалізації продукції, тому активніше йдуть на зниження договірних цін. Не випадково на графіку ми бачимо більше рівномірний розподіл рентабельності продукції колективного сектору порівняно з державним. Отже, у колективному секторі вже діє ринковий закон вирівнювання норми прибутку, натомість у державному — не діє;

колективні підприємства активніше відмовляються від нерентабельних видів продукції та освоюють випуск більше рентабельних. Чимало прикладів таких фактів стосуються різних галузей економіки, насамперед сфери зв’язку, будівництва та харчової промисловості;

неконкурентоздатні колективні підприємства, на відміну від державних, ліквідуються. Підтвердженням таких фактів є статистичні дані про динаміку чисельності підприємств різних форм власності у різних галузях економіки, особливо показову для підприємств громадського харчування.

Але головним фактором, що забезпечує підприємствам колективного сектору вищу рентабельність, безумовно, є вища продуктивність праці та капіталу. Ці показники щодо підприємств колективного сектору були кращими й у 1995—1996 роках. Проте саме під час аналізу результатів 1997 року t-тест та метод регресії зафіксували пряму залежність таких показників від форми власності в різних секторах економіки. До того ж достовірність показників продуктивності праці та капіталу не викликає сумнівів: на відміну від прибутковості, ці показники ми розрахували на підставі даних про чисельність працівників, склад основних фондів, обсяг реалізації, які викривлені не настільки, як показники прибутковості.

Висновки на користь недержавного сектору