Оптимізація роботи "Львівміськбуд", Детальна інформація

При відзивному акредитиві всі розпорядження про зміну умов заявник може видати бенефіціару тільки через банк-емітент; той повідомляє виконуючий банк, аж після цього повідомляється бенефіціару.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним бенефіціаром. Умови акредитиву мають задовольняти обидві сторони. Акредитив має бути так складений, щоб банки могли його проконтролювати документально.

Для відкриття акредитиву платник подає заяву у 4-х екземплярах (один – повертається як розписка банку про відкриття акредитиву, два – залишається в банку, один – інформується виконуючий банк про умови акредитива). Про відкриття акредитиву бенефіціара повідомляє виконуючий банк.

Після відвантаження продукції бенефіціар надає передбачені умовами акредитиву документи виконуючому банкові в 4-х екземплярах. Виконуючий банк детально перевіряє ці документи і у випадку порушення хоча б однієї з умов акредитиву, виплата по акредитиву не здійснюється, про що повідомляється бенефіціара. До банку-емітента направляється повідомлення про отримання згоди на виконання акредитиву.

У випадку отримання негативної відповіді чи її непоступлення, банк-виконавець повертає бенефіціару реєстр документів з надписом на першому екземплярі про причини їх повернення за підписом головного бухгалтера та виконавця, завіреного відбитком печатки банку.

У випадку виконання акредитиву банк-емітент компенсує виконуючому банку затрати пов'язані з даним розрахунком.

Банки повинні слідкувати за терміном дії акредитивів. Строк дії акредитиву відкритого в банку – 15 днів з дня його відкриття. Керівник банку–емітента має право продовжити термін дії акредитиву на 10 днів, коли це викликано зміною умов постачання.

1.4. Порядок безспірного стягнення грошових коштів з рахунків

Після прийняття Інструкції №7, у пункти, котрі стосуються безспірного стягнення, було внесено чимало поправок. Кінцевий варіант врегулювання цієї проблеми вдалося визначити після прийняття змін до Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 28.01.98 р. №26.

За цією Постановою при безспірному стягненні коштів з рахунку має зазначатися відповідна стаття закону, за котрою здійснюється дана операція.

Згідно із ст. 38 Цивільного кодексу України, без згоди юридичних осіб – суб'єктів господарської діяльності списання коштів, що знаходяться на їх рахунках в банку не допускається, за винятком випадків, встановлених законами України, та рішеннями суду, арбітражного суду та виконавчими написами нотаріусів.

Залежно від конкретного випадку безспірного списання коштів, у рядку "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач має зазначити назву і статтю закону, якою передбачені стягнення; у разі необхідності – вид платежу і період часу за який здійснюється стягнення; акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється стягнення (постанова, рішення, наказ). Коли із Закону випливає необхідність послання на інші документи (договір, митну декларацію, вексель, тощо), то у платіжній вимозі мають вказуватися реквізити відповідного документа.

Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банками негайно після отримання ухвали суду чи постанови прокурора, слідчого про накладення арешту на рахунок. У випадку, коли ця постанова поступила після закінчення операційного дня в банку, то вона підлягає виконанню на початку наступного операційного дня.

Слід сказати, що дану Постанову НБУ готував орієнтуючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання коштів з рахунків юридичних і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності в банках" від 18 листопада 1997 року, прийнятий і підписаний Президентом України.

Цей закон прийнятий з метою обмеження застосування органами державної влади права безспірного списання коштів з рахунків юридичних і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності в банках, а також у зв'язку із внесенням змін до статті 24 Закону України "Про підприємства в Україні".

Дана стаття Закону України "Про підприємства" визначає право підприємства самостійно встановлювати черговість платежів, крім випадків, встановлених Законами України.

Прийнятий закон скасовує право більшості уповноважених органів державної влади на позасудове списання коштів з банківських рахунків. Внесено зміни до 13 законів. Позбавилися права безспірного стягнення коштів інспекції по цінах, НБУ, Антимонопольний комітет, підприємства житлово-комунального господарства, підприємства транспорту, Державний комітет захисту прав споживачів, Державна комісія по цінних паперах і фондового ринку, Державний комітет по матеріальних резервах. Тепер стягнення за порушення будуть проводитися тільки на підставі рішень суду за позовами цих органів.

В статті 381 Цивільного Кодексу зазначається, що виняткове право стягнення коштів мають:

податкова адміністрація;

митна служба;

учасники торгового мореплавства.

Найбільші повноваження по безспірному списанню має ДПА. Відповідно до Закону України "Про Державну Податкову службу в Україні" ДПА має право стягувати з підприємств до держбюджету і державних цільових фондів донараховані за результатами перевірки суми податків, інших платежів, суми недоїмок, суми штрафів та інших санкцій (п. 8 статті 11).

Статтею 55 вищезазначеного кодексу передбачено, що у разі, якщо судновласник не може організувати репатріації членів екіпажу і витрати, пов’язані з нею, ці обов’язки виконують органи уповноважені КМУ, з наступним стягненням ними із судновласника понесених витрат.

У статті 8 Арбітражно-процесуального Кодексу України передбачається безспірне списання за результатами розгляду претензії по доарбітражному врегулюванню господарських спорів – у разі, якщо боржник визнав претензію. Якщо у відповіді про визнання претензій не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії після закінчення 20 днів після отримання відповіді має право подати до банку розпорядження про списання в безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження про списання додається відповідь боржника, а коли в ньому не зазначений розмір визнаної суми, то додається копія претензії.

Особливо широкі повноваження щодо коштів на розрахунковому рахунку надані ДПА, котра крім того, що може безакцептно стягувати кошти з рахунку суб’єкта підприємницької діяльності, ще має право, згідно з п. 5 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, зупиняти операції підприємств, установ, організацій та громадян за розрахунковими, валютними, іншими рахунками в установах НБУ, комерційних банках, інших фінансово-кредитних установах.

Це було доведено до ДПА різних рівнів листом від 12.01.98 р. № 245/11/19-0216 “Про зупинення податковими органами операцій за банківськими рахунками”.

В цьому документі даються рекомендації юридичного оформлення щодо зупинення операцій на розрахунковому рахунку. Для цього треба подати в установу банку та підприємства – власника рахунку, операції за яким припиняються, “Розпорядження про припинення операцій у фінансово-кредитних установах”. Цим розпорядженням повністю зупиняється виконання доручень підприємств, організацій та установ усіх форм власності по видатках, за винятком операцій по надходженнях, сплаті сум податків, зборів, обов’язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, стягнення коштів за рішенням судів і арбітражних судів.

Повернення помилково зарахованих сум проводиться згідно пп. 149, 158 Інструкції № 7 за письмовим дозволом органу, що наклав арешт.

1.5. Державний борг

Внутрішній державний борг, існування якого визнавалося, відігравав у рамках традиційної економіки з централізованим плануванням дуже незначну роль. Вважалося, що за відсутності надзвичайних обставин державний бюджет повинен бути зведений з нульовим або ж позитивним сальдо, а реєстровані дефіцити, як правило, фінансувалися за рахунок сум перевищення доходів над видатками в бюджетах минулих років, які зберігалися на вкладах у монобанку.