Здійснення іноземних інвестицій у вільних економічних зонах, Детальна інформація

експортна

переробна зона Промислово-переробна

зона Зона спільного

підприємництва





Експортний

промисловий

режим Промислова

вільна зона

Міжнародні зони

послуг





Для того, щоб перейти до висвітлення теоретичних питань створення та функціонування вільних економічних зон, необхідно визначитись, що ж таке вільна економічна зона:

Вільна економічна зона - територіальне обмежений простір, в якому промислова та/або комерційна діяльність користується особливим режимом оподаткування, який повинен бути пільговим або зовсім відсутнім. Сукупність особливостей, які звичайно перешкоджають економічному розвитку таким чином усуваються завдяки механізму стягнення податків та мита. Це також стосується адміністративних регламентацій та процедур ввезення товарів до даної країни та вивезення товарів з неї, умов розміщення іноземних інвесторів та механізму оподаткування щодо інвесторів і вигоди одержаної виконавцями.

Вільні економічні зони є політичними інструментами, які призначені для сприяння розвитку міжнародної торгівлі і промисловості. Тому, напевно, логічно чекати, що вільні економічні зони розвиваються і є певні позитивні результати від їх діяльності, коли йде процес розширення світової торгівлі і коли вільні економічні зони розміщуються у портах, аеропортах, залізничних вузлах, або на міжнародних торгівельних маршрутах.

Також необхідно відмітити, що при збереженні у доцільних межах експортної орієнтованості для країн з економікою перехідного періоду, вони в той же час призвані:

- працювати на внутрішній ринок країни, що сприяє насиченню його новітньою технологією і високоякісними товарами;

- бути центрами освоєння та розповсюдження закордонного управлінського досвіду, полігоном для перевірки нових форм господарювання;

- повинні створюватися не анклавно, а як її невід'ємна частина і передбачати благоприємний режим не тільки для іноземних, але й для національних підприємств.

БЕЗ можуть розміщуватися не тільки у прикордонних, але і у внутрішніх районах країни і іноді сягати значних територіальних розмірів. Їхня конфігурація і кордони визначаються виходячи з економічної доцільності, а територія залишається частиною суверенної території країни. В зоні діє національне законодавство, вилучення і зміни до нього можуть стосуватися тільки господарських і соціальних питань, які фіксуються в законодавчому акті щодо створення БЕЗ.

.Якщо порівнювати регіони, де вільні економічні регіони найбільш розповсюджені та така форма успішно працює, то необхідно перш за все назвати Азіатсько-тихоокеанський регіон. Також розповсюдження концепції вільних економічних зон характерно для Африканського регіону. Кількість країн Європейського регіону, які мають вільні економічні зони мала.

Відлік світової практики створення особливих економічних зон починається ще з часів фінікійців, коли країни, які зацікавлені у розширенні світової торгівлі ( ці зони почали створюватися у сфері зовнішніх для країни зв'язків), почали "огороджувати" території, вільні від традиційних податків та мит. Американські економісти М. Фраз'є та Р Рей розрізнюють три основні стадії в еволюції ВЕЗ :

1) складські і транзитні зони;

2) промислові вільні (експортно-виробничі) зони;

3) комплексні зони вільного підприємництва (вільні порти, спеціальні економічні зони і зони обробки інформації).

Зони спочатку відрізнялися своєрідною комерційною "екстериторіальністю" : безмитним ввезенням та вивезенням (крім товарів, призначених для вживання в тій же країні), полегшенням у використанні різного виду зручностей - для складування, упакування тощо.

Розвиток концепції сучасних експортно-орієнтованих зон за останні 20 років являється ілюстрацією того, як під впливом різних факторів початкова концепція була перетворена у різних країнах, в зв'язку з пристосуванням її до умов національних економік різних країн. В зв'язку з цим необхідно відмітити деякі нові аспекти:

1. Привілеї та переваги зон, замість того, щоб бути сконцентрованими на чітко визначеному просторі, були розповсюджені на інші підприємства (місцеві та ті, що належать іноземцям), які діють у різних частинах країни. Передбачалось, що привілеї та переваги (наприклад валютний режим, податкові пільги тощо) будуть мати такий ж позитивний вплив на експорт та імпорт по всій країні, як це мало місце в рамках спочатку створеної зони.