Здійснення іноземних інвестицій у вільних економічних зонах, Детальна інформація

Існують також знижки для податків з суми дивідендів, що розподіляються серед акціонерів. Якщо частка іноземного партнера у спільному підприємстві становить принаймні 30%, і він діє у сферах, що є особливо важливими для народного господарства, а також реінвестує всі свої прибутки або їх частину, компанія звільняється від сплати цього податку.

Устаткування, яке становить натуральний внесок іноземного партнера, може імпортуватися без стягнення мита. (Це положення стосується також всіх спільних підприємств як у межах зони, так і поза нею).

Адміністративні працівники, директори, члени контрольних рад по нагляду та службовці-іноземці можуть вільно переказувати за кордон 50% своїх доходів після сплати податків у валюті країни їх постійного проживання.

У зоні можуть створюватися компанії, які цілком або частково належать іноземним власником. Інші іноземні особи можуть купувати частку акцій у таких компаніях. Закон XXIV про прямі інвестиції регулює заснування компаній у вільних економічних зонах, придбання частини акцій та діяльність таких компаній.

Для створення компанії потрібен спільний дозвіл з боку Міністерства фінансів та Міністерства торгівлі, який включає в себе також дозвіл від органів валютного контролю. Якщо заяву не відхилено протягом 90 днів з дня подачі, можна вважати, що дозвіл надано. Якщо іноземна частка акцій становить менше 50%, то не вимагається жодного дозволу з боку органів валютного контролю та інших установ.

Митні процедури для вільних економічних зон є значно простішими, ніж порядок, встановлений для інших видів імпорту. Національне управління митного та акцизного контролю (НУМАК), що діє у співробітництві з міністерствами торгівлі, внутрішніх справ та будівництва, а також зв'язку та поштової служби, може на прохання підприємців оголосити територію об'єктом володіння, користування та розпорядження місцевої юридичної особи у вигляді вільної економічної зони. У цьому випадку підприємець буде зобов'язаний звести огорожу по периметру зони висотою принаймні три метри. (*

Ніякого мита не сплачуються за імпортовані до зони з-за кордону товари, призначені для складування або переробки. Так само, оборотний капітал, необхідний для функціонування спільного підприємства в зоні, не обкладається митом. Проте компетентні органи місцевого управління можуть зажадати від підприємця у зоні скасування дозволу на складування або розриву угод на оренду з наймачами, які нехтують митними правилами, встановленими для вільних економічних зон.

Відповідно до пункту 5 Спільного наказу Nо. 62/1982 (XI.16.) РМ-КкМ Міністра фінансів та Міністра зовнішньої торгівлі про економічні об'єднання за участю іноземного капіталу, створені у безмитних зонах на прохання або за вибором іноземного партнера об'єднання вільної зони, Національний банк Угорщини або Угорський зовнішньоторговельний банк із обмеженою відповідальністю може видавати гарантії (на звичайних банківських умовах) про те, що прибуток та інші грошові суми, які належать іноземному партнеру, після вирахування податків та інших державних зборів будуть переказуватися на закордонну адресу іноземного інвестора. Те ж саме стосується частини власності, що залишається після ліквідації об'єднання. Однак у будь-якому випадку максимальна величина переказу не повинна перевищувати суму, сплачену банкові, - гаранту в конвертованій валюті.

Підприємства у вільних економічних зонах тісно пов'язані з економікою Угорщини, але не справляють на неї істотного впливу. Більше переваг національній економіці дають комплексні вільні економічні зони (де поєднується декілька взаємозв'язаних виробничих одиниць), ніж окремі безмитні території

3.6. Вільні економічні зони у Франції .

Поняття вільної зони на даний момент переживає у Франції своє відродження. Якщо раніше такі зони існували у численних районах, то тепер, залишилася лише так звана прикордонна вільна зона, у департаментах Жекс і Верхня Савойя.

Проте, французькі митниці, починаючи з 1969 р. мають у своєму розпорядженні весь набір режимів з відстрочкою платежів для розташування підприємств.

Так, у рамках "спеціальних" економічних режимів можна імпортувати з відстрочкою мита та податків, потім реекспортувати без сплати податків готові товари, розміщувати на складі зарубіжні товари і поступово їх розмитню вати (оплачувати мито і митні процедури та одержувати вантаж).

Крім того, поміщення на склад, виробництво або переробка можуть здійснюватися у приміщеннях підприємств, які таким чином можуть користуватися в рамках індивідуального контракту здійсненням митного оформлення за місцем знаходження. Це те, що французькі митниці називають "вільна зона на домівці". Все це не виходить за межі зупиняючих режимів, які можна поділити на 3 категорії:

(і). Режими зберігання під митним контролем при імпорті. Вони дозволяють після здійснення контролю уповноваженими особами митних органів - поміщення на склад товарів, які надійшли із-за кордону. Такі товари користуються відстроченням мита, сільськогосподарських обкладень та податків, аж до їх надходження на ринок. Існує декілька видів митних складів цього типу:

- суспільні склади, відкриті для всіх осіб і для будь-яких товарів, які можна віднести до колективного господарства. Товари на таких складах можуть зберігатися на протязі 3-х років. Тут допускається проведення різних операцій, пов'язаних із зберіганням;

- приватні склади, що визначаються як "звичайні". Ці склади знаходяться у власності самого підприємця і товари на них можуть зберігатися на протязі 2-х років.

(іі). Режими зберігання під митним контролем при експорті: товари з внутрішнього ринку і поміщені на склад під митним контролем, користуються привілеями при експорті, хоч фізично вони не залишають національну територію. Існують дві категорії складів такого типу: склади, що звуться "експортними без зміни властивостей товарів" і склади "експортні для переробки".

(ііі). Режими безмитного ввезення товарів або промисловий склад: сюди можуть імпортуватися товари, призначені для тимчасового реекспорту, без сплати мита та податків після виробництва або переробки.

Під тиском великих французьких портів, заінтересованих в одержанні частини транзитних перевезень морським шляхом, митні органи пішли на створення нових умов поміщення на склад і переробки товарів під митним контролем через "вільні магазини".

Вільний магазин - це місце, географічне розмежоване, яке здобуває вигоду із переваг, пов'язаних із юридичним режимом поміщення на склад. Частково такий магазин має особливості приватного складу, але на відміну від нього, власник такого складу не сплачує заставу за товари. Ця застава вноситься портом. Товари, які імпортуються, а потім реекспортуються, звільняються від портових податків.

Ці магазини, відкриті для осіб будь-якої національності, можуть служити для поміщення на склад як імпортучих , так і експортуючих товарів на період до 5 років. Власники можуть виконувати тут крім простих операцій з товарами, роботи по перепакуванню.

1986 р. відзначився зміною загальної позиції публічної влади по відношенню до концепції вільної зони у Франції.

Закон 86-793 від 2 липня 1986 р. дозволив уряду з метою створення зайнятості:

"На обмежений період надати підприємствам, розташованим у ряді регіонів, в яких стан зайнятості носить найбільш серйозний характер, звільнення або зменшення державних податків або соціальних внесків, або змінити правила нарахування суми державних податків, які ці підприємства повинні сплачувати".

Так французька влада відкрила шлях для створення підприємницьких зон, для підняття економіки у найбільш потерпілих регіонах країни.

Розташовані в такій зоні підприємства користуються пільговим фіскальним статутом, зокрема:

- звільнення фірм від податків строком до 10 років з моменту створення підприємства;

- звільнення від щорічного податку, яким обкладаються підприємства, що не мають доходів.

В рамках цієї нової політики, було також запроваджено щось подібне на зразок "єдиного бюро", куди підприємства могли б звертатися за будь-якими адміністративними дозволами, необхідними для початку та продовження їх діяльності. Було проведено ряд заходів, які б дозволили у найкоротші строки одержати дозвіл, необхідний для їх розташування, і, зокрема, для будівництва. 5.7. Вільні економічні зони у Китаї.