Здійснення іноземних інвестицій у вільних економічних зонах, Детальна інформація

Строки дії преференційних прав у більшості зон складає - від 10 до 20 років.

6) Наукові парки.

Наукові парки - це райони з великою концентрацією високотехнологічних підприємств , які розташовані біля великих наукових установ. До необхідних передумов створення наукових парків (НП) відносяться :

- велика кількість інноваційних ідей,

- доступ до джерел венчурного капіталу,

- інфраструктура НДОКР і промисловості;

- відповідні умови життя та відпочинку тощо.

Еволюційною особливістю розвитку НП у США було те, що спочатку вони виникли спонтанно, як наслідки вдалого поєднання низки факторів -географічних, економічних, соціальних і т.і "Спонтанні" в результаті були найбільш ефективними. Це: Кремнієва долина (розташована біля Стендфорського університету (штат Каліфорнія); Дорога № 128 - біля Массачусетського інституту і Гарвардського університету; Дослідницький парк "Трикутник" у Північній Кароліні.

7) Технополіси Японії.

Японська програма "Технополіс" - концепція розвитку міст. Технополіс - це місто і територія, яка примикає до нього, де в органічній єдності розташовуються підприємства, високотехнологічні галузі промисловості, наукові установи, учбові заклади, які готують для технополіса наукові та інженерні кадри, а також житловий сектор з відповідною сучасною виробничою і соціальною інфраструктурою.

Програма "Технополіс" переслідувала такі цілі:

- перерозподіл промисловості з центру на периферію;

переорієнтація промисловості на розвиток науковоємких та енергозберігаючих технологій:

- інтенсифікація наукових досліджень на території всієї країни за рахунок активізації діяльності університетів;

- прискорення інноваційних процесів тощо

З метою залучення приватних корпорацій до технополісів на їхній території передбачались різні заходи кредитного та податкового стимулювання. Наприклад, фірмам, які відносились до галузей "високих технологій" дозволялось списувати в перший рік 30% вартості обладнання і 15% вартості будівель та споруд тощо

§ 3. Юридичні питання створення вільної економічної зони.

Права, привілеї та обов'язки фірм, розташованих у вільних економічних зонах, з одного боку і адміністративна структура зони - з другого, визначаються компетентними органами (парламент, уряд) в кожній із країн.

Як правило, процедура встановлення вільної зони водночас порушує такі аспекти:

митні процедури;

різновидності керування;

системи фінансування і процедури позики;

умови доступу Іноземних фірм;

фіскальні суми заходи заохочення.

Вільні економічні зони, як правило, керуються і очолюються "автономними" або "напівавтономними агентствами", дирекція яких визначається державою. Однак бувають випадки, коли держава довіряє керівництво зоною приватному сектору. Виходячи з цього, можна апріорі припустити, що, сформований з політиків, рівно як і з промисловців комітет, може схвалювати потенційних кандидатів на розташування у вільній економічній зоні.

Також, можливо, що керування зоною буде залежати безпосередньо від міністерства.

В цілому, найбільшого успіху досягли ті зони, де, в більшості випадків, автономія дорадчого керування була найбільш широкою Це стосується зокрема Південної Кореї, в якій влада у зоні щодо прийняття інвестиційних запитів, видачі імпортних та експортних ліцензій, дозволу на будівництво, повернення

фондів і дозволу на перебування для іноземних фізичних осіб належала делегаціям від різних адміністрацій.

Така концентрація влади у руках єдиного і автономного керівництва відповідає теорії , що зветься "єдине бюро" - згідно з якою існує лише один орган для виконання регламентаційних зобов'язань і строк отримання будь-яких дозволів в такому органі значно скорочується.

Існування такої системи єдиного бюро має важливе значення для зарубіжних інвесторів при вирішенні ними питання іх розташування, тому що промисловець не змушений відвідувати значну кількість інстанцій (Міністерство фінансів, праці, планування, торгівлі і навіть у ряді випадків - охорони здоров'я, енергетики, транспорту тощо).