Політико - соціологічни аналіз олігархії в Україні, Детальна інформація

Спроба типологізації вітчизняних олігархічних груп

в соціальному контексті

Методологічні засади. В сучасній вітчизняній літературі, в силу недовгого існування української політичної науки, як такої, існує небагато напрацювань в галузі “теорії олігархії”. Як правило, дослідження винесеної в заголовок проблеми проводиться в публіцистичному вигляді вітчизняними журналістами. Проте наявність таких дослідників, як Микола Томенко (Інситут політики, Київ), Вячеслав Піховшек (Комітет “Рівність можливостей”, Київ), Інна Підлуська (Український незалежний центр політичних досліджень, Київ) Євген Лапін (Лабораторія F-4, Київ), Кость Бондаренко (Центр політичних досліджень “Нова хвиля”, Львів) інші та дискусія між ними з приводу впливу вітчизняних олігархічних угрупувань на український політичний процес, про що ми писали раніше призвело до існування кількох підходів до визначення суті та типів олігархічних утворень. Наведемо кілька класифікацій:

За способом утворення:

формалізовані (узаконені): утворені на основі чинного законодавства. Такий спосіб організації притаманний розвинутим суспільствам з високим рівнем громадянської (політичної) культури;

неформальні (неявні): утворені на основі неформалізованих домовленостей, в обхід законодавства, але не всупереч йому. Діє на основі відсутності законодавчого вирішення питання: “дозволено все, що прямо не заборонено законом…”

За способом функціонування:

легально-діючі, “системні”: у своїй діяльності не виходять за межі правового поля, функціонують в “рамках системи”;

кримінальні (злочинні): базуються на кримінальних, заборонених законом діях.

За метою діяльності:

Схема 4

Політичний холдинг (Схема 4): об’єднання політичних олігархів для реалізації певних “спільних проектів”, як правило, короткотермінового характеру;

Схема 5

Політичний синдикат (Схема 5): об’єднання політичних олігархів та холдингів для для досягнення мети і завдань стратегічного характеру.

Суттєвою відмінністю холдингу та синдикату є те, що концентрація зусиль ресурсів та інститутів у першому випадку спрямована, здебільшого, на вирішення бізнесових завдань, в той час, як об’єднання в синдикаті – для досягнення політичних, інколи – геополітичних завдань.

0

2

6

H

N

P

T

\x0152

’

–

\x02DC

¤

¦

’

”