Політико - соціологічни аналіз олігархії в Україні, Детальна інформація

На основі проведеного дослідженя можемо зробити ряд наступних висновків:

Проблема олігархії має давню історію дослідження: ПЛАТОН, АРІСТОТЕЛЬ, Тома АКВІНСЬКИЙ, Ніколо МАКІАВЕЛІ, Томас ГОБС, Шарль Луї МОНТЕСК’Є, інші мислителі, як стародавні, так і сучасні, теоретично осмислювали вплив олігархії на політичний процес, взаємодію влади та грошей тощо.

За низьку компетентність правителів та інші недоліки олігархія практично у всіх дослідженнях піддавалась критиці.

В українській політичній науці (в силу її короткого існування) проблема олігархії, клановості та клієнтелізму почала опрацьовуватися не так давно: такі терміни, як “політичний холдинг”, “політичний синдикат”, “політичний олігарх” тощо в науковий оббіг у 1996 році ввів директор Інституту політики Микола ТОМЕНКО.

Олігархія – це влада вузького кола осіб в державі, отримана не за видатні можливості, а на основі їх походження, багатстсва чи приналежності до правлячої чи фінансової еліти.

Клановість – специфічна форма організації фінансово-економічних та політичних взаємозв’язків певною групою осіб з метою посилення їх впливу на політичний процес, що є необхідною умовою для створення сприятливого законодавчого поля для подальшого збагачення.

На сьогодні в Україні можна виділити три типи утворень кланово-олігархічного характеру:

економічні;

медіальні;

політичні;

Типи олігархічних утворень в Україні можна класифікувати також наступним чином:

За способом утворення:

формалізовані;

неформальні.

За способом функціонування:

легально-діючі;

кримінальні.

За метою діяльності:

політичний холдинг;

політичний синдикат.

Окремою схемою функціонування олігархії можна виділити клієнтелу – форму соціальної, персональної чи колективної залежності котра витікає з нерівномірного розподілу владних ресурсів.

На даному етапі в Україні існує суперечливість між конситуційною та реально існуючою системами політичних відносин, що лише поглиблює соціальну кризу та сприяє росту неформальних адміністративно-економічних утворень.

В Україні найважливішим після держави елементом політичної системи є адміністративно-економічні клани, або кланово-олігархічні угрупування. Партії та громадські організації (які в західних суспільствах займають місце вітчизняних кланів) відіграють в Україні підпорядковану роль щодо кланів. Очевидно, що це і є однією з найважливіших специфічних ознак сучасної української політичної та соціальної систем.

Кланово-олігархічні угрупування в Україні є чи не єдиними незалежними добре організованими групами в суспільстві, здатними ефективно захищати свої інтереси. Саме клани - а не партії чи громадські організації сьогодні найефективніше висловлюють та захищають інтереси певних соціальних груп.

На основі власного дослідження вітчизняні олігархічні утворення з точки зору їх функціональної поведінки можна розділити на:

абсолютно провладні;

частково провладні;

мінімально провладні, лише в стратегічному вимірі.

Незважаючи на поодинокі спроби монополізувати за собою сфери впливу конкурентів, вітчизняні олігархічні групи продовжують функціонувати в чітко закріплених за ними владою межах, і різняться лише “відтінками” провладної орієнтації.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ