Правове регулювання банківськоїдіяльності в Європейському Союзі, Детальна інформація

Такі повноваження можуть використовуватися з метою:

Імплементації зобов’язань країни по відношенню до Співтовариства;

Забезпечення можливості імплементації таких зобов’язань;

Забезпечення прав країни-члена, які надані чи повинні бути надані у відповідності чи у зв’язку з виконанням договорів ЄС;

Рішення з питань, що виникають з обов’язків чи прав чи у зв’язку з ними.

Поняття “Зобов’язання Співтовариства” означає зобов’язання, “створене чи таке, що виникає з договорів чи у зв’язку з ними”.

Відповідно, якщо країна використає свої повноваження з імплементації положень Співтовариства і при цьому розтлумачить його таким чином, що імплементаційна міра виходить за межі, ця імплементаційна міра може бути визнана судами країни ultra vires. Звичайно, у випадку якщо положення Співтовариства визнається недійсним, зобов’язання по його імплементації буде неіснуючим.

Говорячи про процеси гармонізації банківського законодавства в країнах-членах ЄС, треба виходити з того, що на цю процедуру

поширюються усі загальні правила гармонізації, тобто приведення національного банківського законодавства у відповідність до стандартів, висунутих у директивах інституцій ЄС.

Відповідно до статті 108 Договору про ЄС кожна держава-член ЄС повинна забезпечити відповідність її законодавства положенням Договору стосовно створення та повноважень ЄСЦБ та ЄЦБ, а також відповідність законодавства Статуту ЄСЦБ. Остаточний строк такої гармонізації встановлено моментом створення ЄСЦБ, а це 1998 рік.

Таким чином, можна зробити висновок, що поглиблення інтеграції в ЄС як наслідок призводить до збільшення законодавчого масиву Співтовариства. Це, в свою чергу, вимагає підвищеної інтенсивності у діяльності по гармонвізації законодавств держав-членів з правом ЄС. Однак зафіксована у Договорі ЄС процедура, дає ефктивні результати у сфері правового регулювання, оскільки вона виявляється дієвою як у країнах романо-германської правової системи, так використовується і у Великобританії, що належить до англо-саксонської правової сім’ї. Позитивними наслідками гармонізації банківського законодавства в ЄС стало функціонування бенківської ситеми, здатної забезпечити ствворення Європейського економічного і валютного союзу.

ВИСНОВКИ

Метою даної магістерської роботи було з’ясування складових елементів правового регулювання банківської діяльності Європейського Союзу. Визначення цих елементів, тобто правових засобів здійснення регулювання, дасть змогу зробити аналіз їх дієвості та визначити їх ефективність, оскільки видання правових приписів, які є інструментами у механізмі правового регулювання, спрямоване на досягнення необхідного суспільно корисного результату. Тому суспільство завжди зацікавлене, щоб юридичні норми досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз таких питань якраз і стосується визначення ефективності правового регулювання.

Критерієм ефективності правового регулювання є досягнення цілей, поставлених перед ним. Основними цілями правового регулювання в ЄС можна визначити такі:

закріплення особливого статусу інституцій ЄС та їх юридичних актів;

стимулювання існуючих відносин, які відповідають загальним інтересам;

створення умов для існування та розвитку нових суспільних та міждержавних стосунків;

вилучення соціально небезпечних відносин.

Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм та цілей, які ставилися при їх виданні, виявляє ефективність правового регулювання.

Дослідивши весь процес правового регулювання в ЄС, починаючи від моменту передачі державами-членами частини своїх повноважень інституціям ЄС, аж до створення Європейського Економічного і Валютного союзу як результатудії вдалого механізму правового регулювання, можна зробити ряд висновків.

Зокрема, держави-члени створили Співтовариство, яке має власні інститути, окрему правосуб’єктність та правоздатність, яке має право на представництво у міжнародних відносинах. З особливостей створення та діяльності ЄС випливають і особливості його права, які дозволяють говорити про право ЄС як про нову особливу правову систему.

Суттєвими особливостями права ЄС є:

комплексний характер права, яке поєднує в собі міжнародні та національні риси;

динамічні зміни права, наслідком яких є зміна природи, структури, сфери і механізму дії;

незавершенясть формування, а тому можна відмітити його дію на межі міжнародного та національного права.

Як бачимо з викладеного вище, право ЄС є сукупністю норм, приписів, інститутів та принципів, які покликані закріплювати волю та інтереси Союзу як інтреси транснаціональні.

Розглянувши положення Договору про Європейське Економічне Співтовариство та положення Договору про Європейський Союз, можна стверджувати, що європейське співробітництво в області правового регулювання банківської діяльності мало за основу свого розвитку Римський договір 1957 року про створення Європейського Економічного Співтоваристваі. Правове регулювання співпраці в сфері банківської діяльності отримало продовження в наступних Договорах держав-членів, які відносяться до установчих, оскільки формування спільного внутрішнього ринку в банківському секторі економіки було тісно пов’язане із необхідністю завершення створення такого ринку в рамках Європейського Союзу в цілому.

Наступним етапом стало введення в Договір ЄС положень про створення та визначення повноважень Європейського центрального банку. Загалом європейське співробітництво в області банківського регулювання розвивалося шляхом прийняття нормативних актів, які мають юридичну силу, тобто обов’язковий характер. Тому важливим у механізмі правового регулювання банківської діяльності в ЄС є те, що Договір про ЄС наділив і ЄЦБ правом приймати юридичні акти на рівні з іншими інституціями ЄС.

Директива, як один з головних інструментів правового регулювання, виявилася досить ефективним засобом правового регулювання банківської діяльності в ЄС. Головним чином директиви висувають мінімальні стандарти, яких повинні дотримуватися у своїй діяльності національні банківські структури. Оскільки введення цих стандартів у використання здійснюється державами, то при цьому можна врахувати національні правові особливості і використати методи впровадження директиви, які дадуть змогу найбільш ефективно її виконати.

Із особливості природи права ЄС випливають особливості співвідношення права ЄС в сері банківської діяльності і національного права держав-членів. З однієї сторони право ЄС походить від національного права в тому розумінні, що держави добровільно відмовилися від частини державного суверенітету на користь ЄС. Держави делегували інституціям ЄС частину своїх повноважень. З другої сторони, право ЄС має обов’язкову силу та пряму, у більшості випадків, дію щодо національних систем права.