Компенсація моральної шкоди, Детальна інформація

Мета роботи полягає в теоретичному дослідженні нового правового інституту на базі аналізу українського цивільного законодавства та судової практики. В результаті розгляду основних проблем обґрунтовуються пропозиції, які спрямовані на вдосконалення правового регулювання найбільш доцільної форми захисту суб’єктивних прав громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до мети роботи визначені наступні основні завдання дослідження:

1) проведення аналізу українського законодавства, яке регулює відшкодування моральної (немайнової) шкоди, з метою виявлення його недоліків та їх усунення;

2) аналіз дискусійних питань проблеми відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також теоретичне визначення її змісту для фізичних і юридичних осіб;

3) дослідження умов настання відповідальності за завдану моральну (немайнову) шкоду;

4) визначення загальних та спеціальних критеріїв оцінки обсягу моральної (немайнової) шкоди і визначення розміру її відшкодування ;

5) на основі проведеного дослідження сформулювати основні положення нового для України правового інституту відшкодування моральної (немайнової) шкоди та пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, яке регулює ці правовідносини.

Об’єктом дослідження дипломної роботи виступає:

- зміст та поняття моральної (немайнової) шкоди, завданої фізичним і юридичним особам;

- підстави деліктної відповідальності за її вчинення – наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправна поведінка, причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина;

- критерії оцінки обсягу моральної (немайнової) шкоди і визначення розміру її відшкодування.

Предметом дослідження даної роботи є чинне законодавство і судова практика України, які передбачають відшкодування зазначеного виду шкоди та проблемні питання, що висвітлюються в зв’язку з цим на сторінках періодичних видань.

Теоретичну основу висновків, викладених у дослідженні, складають праці та публікації відомих вчених у різних галузях права: С.С. Алєксєєва, С.А. Бєляцкіна, Д.В. Бобрової, С.М. Братуся, Ю.М. Грошового, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе, Ю.Х. Калмикова, О.С. Комарова, В.В. Комарова, М.С. Малєїна, Г.К. Матвєєва, Д.І. Мейєра, О.О. Підопригори, П.М. Рабіновича, З.В. Ромовської, В.І. Шершеневича, М.Й. Штефана, та ін.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на базі чинного законодавства України та судової практики, а також з урахуванням законодавства зарубіжних країн проведено дослідження проблем, пов’язаних із відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди.

У роботі аналізується зміст моральної (немайнової) шкоди, уточнюється визначення цього поняття стосовно всіх суб’єктів правовідносин. Розглядаються умови відповідальності за завдану шкоду на основі генерального і сингулярного деліктів. В цій роботі зроблено спробу знайти оптимальний діапазон критеріїв, за якими визначається обсяг моральної (немайнової) шкоди та розмір її компенсації в грошовій формі.

Розділ 1. Поняття та зміст моральної (немайнової) шкоди.

Практично кожне правопорушення має своїм результатом певні негативні наслідки такі як зменшення наявних майнових, особистих благ. Відповідно шкода може бути майновою (заподіяною майну особи) та такою, що завдається самій особі (особистості). Якщо майнова (матеріальна) шкода має економічний зміст і підлягає грошовій, вартісній оцінці, то шкода, заподіяна особі, далеко не завжди може бути виміряна грошима, бо носить зовсім інший (неекономічний) характер. Мова йде про немайнову, або моральну шкоду.

З відшкодуванням майнової шкоди не виникає особливих проблем, так як майно має грошову оцінку, а сума відшкодування відповідає розміру збитків, завданих майну. Інакше виглядають справи з моральною шкодою: грошима вона не вимірюється в принципі, але, водночас, особа, якій заподіяно немайнову шкоду, потребує захисту. Тому постає необхідність покласти цивільно-правову відповідальність на заподіювача моральної шкоди, яка має полягати у відшкодуванні цієї шкоди.

Питання, пов’язані з відшкодуванням майнової шкоди, достатньо законодавчо регламентовані, глибоко досліджені доктриною цивільного права і відображені в судовій практиці. Цього не можна сказати про питання моральної шкоди та її компенсацію.

У теорії і практиці нерозв’язаними або дискусійними залишаються ряд важливих питань, пов’язаних з цим цивільно-правовим інститутом, зокрема, щодо самого поняття моральної (немайнової) шкоди, кола осіб, які мають право на її компенсацію, а також стосовно самої можливості майнового відшкодування моральної шкоди у майновій формі.

Глава 1. Проблема компенсації моральної (немайнової) шкоди в теорії цивільного права

Категорія моральної шкоди заявилась у вітчизняному законодавстві порівняно недавно. Це пояснюється тим, що протягом тривалого часу нашою доктриною цивільного права заперечувалась можливість та необхідність компенсації моральної шкоди. Проти юридичного визнання моральної шкоди як правового факту, що породжує відносини відповідальності між потерпілим і заподіювачем шкоди, висувались два основні аргументи. Перший зводився до того, що немайнова шкода не підлягає грошовій оцінці і не може бути відшкодована шляхом присудження потерпілому якої-небудь грошової суми. Другий аргумент полягає в тому, що особистість радянської людини знаходиться на високому рівні, її гідність чи страждання грошима не вимірюються, а відшкодування моральної шкоди є чужим соціалістичній правосвідомості та праву, оскільки принижує людську гідність.

В радянській цивільно-правовій літературі зазвичай підкреслюється, що моральна шкода не тільки не відшкодовується за радянським законодавством, а й не повинна відшкодовуватись, бо таке відшкодування характерне для права буржуазного суспільства, в якому все, в тому числі духовні і моральні цінності, оцінюються грошима.

Така позиція базувалась не тільки на ідеологічних догмах, але й мала певне теоретичне підґрунтя. У теорії цивільного права досі дискусійним є питання про можливість визначення обсягу моральної (немайнової шкоди) шкоди у певній (матеріальній) формі, яка б дозволяла об’єктивно оцінити цей обсяг з метою встановлення відповідного розміру компенсації.

Досить часто обстоюється думка про те, що моральна шкода не може бути оцінена і компенсована у грошовій або іншій матеріальній формі, оскільки за своєю природою така шкода належить до нематеріальної (духовної) сфери людського життя. Зокрема, видатний російський правознавець початку ХХ століття Г.Ф. Шершеневич зазначав: “Треба настільки зневажати людину як особистість, щоб переконувати її, що гроші здатні задовольнити всі моральні страждання. Переведення моральної шкоди в гроші – результат буржуазного духу, який вимірює все грошима і вважає все продажним.” Такий погляд протягом довгого часу панував в радянській цивілістичній літературі.

Щоправда, ще в 20-ті – 30-ті роки деякі радянські цивілісти висловлювались на користь норми про відшкодування (але в обмежених випадках) не лише майнової, а й моральної шкоди. Починаючи з 60-х років проблему моральної шкоди піднімає М. С. Малеїн, який в своїх працях вказав на недостатню переконливість аргументації противників компенсації немайнової шкоди, зазначивши, що відшкодування такої шкоди не є чужим соціалістичному праву, але моральну шкоду (яка виявляється в заподіянні потерпілому моральних або фізичних страждань), на його думку, слід відшкодовувати лише в деяких випадках. Малеїн Н.С. стверджував, що “у випадках виникнення моральної шкоди мова повинна йти не про вимірювання її грошима (що, звичайно, неможливо) і, як наслідок, не про її відшкодування, а про “згладжування”, тобто зняття певною мірою ступеня переживань, страждань потерпілого, про допомогу йому відновити своє моральне становище, забезпечити йому можливість встановити контакт з оточуючими, який був втрачений внаслідок, наприклад, тяжкого каліцтва, з урахуванням конкретних обставин справи у кожному випадку.”

Згодом підхід до проблеми моральної шкоди почав поступово змінюватись. В кінці 80-х років все більше і більше науковців почали схилятись до думки про необхідність відшкодування немайнової шкоди. Зрештою, моральна шкода відшкодовувалася в багатьох зарубіжних країнах, і навіть деяких соціалістичних. Цікавим є той факт, що СРСР пред’являв позови про відшкодування моральної шкоди в тих випадках, коли, наприклад, ушкодження здоров’я чи заподіяння смерті радянському громадянину відбулось в капіталістичній державі і справа розглядалась судом за законодавством місця вчинення правопорушення (“принцип” приносився в жертву в ім’я отримання валюти).

Звісно, ніхто не стане заперечувати, що у грошовій або іншій матеріальній формі не можна точно визначити обсяг втрат немайнового характеру, таких, як фізичні або душевні страждання, втрата або зниження репутації, престижу, приниження честі, гідності, втрата нормальних життєвих зв’язків. Ніхто не буде стверджувати, що грошима або іншим майном можна у повній мірі відшкодувати, відновити такі втрати, адже, скажімо, наслідки перенесеного душевного або фізичного болю не можна безслідно викинути з свідомості людини, примусити її забути про них. Якщо майнова шкода у вигляді збитків традиційно визначається в цивілістиці як така, що виникає в майновій сфері потерпілого, немайнова шкода виникає в іншій площині – сфері людської психіки, що й визначає суттєві особливості цього виду шкоди.

Проте це не означає, що моральна шкода не повинна і не може бути відшкодована, адже іноді посягання на деякі особисті блага є набагато відчутніші для особи, ніж зменшення її майна.

Подібної думки ще на початку ХХ ст. дотримався видатний юрист С.А. Беляцкін, який в одній із своїх праць зазначав: “Нічого дивного в тому немає, що людина, в якої через чужу провину відібрано життєві радощі, задоволення, душевні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень… Цілком справедливо. що законодавець, забезпечуючи відшкодування такому потерпілому за рахунок правопорушника, зосереджує свою увагу на потерпілому і повністю ігнорує, наскільки це вигідно для правопорушника…”