Із спостереження над ротацизмом в українській мові, Детальна інформація

Із спостереження над ротацизмом в українській мові
Тип документу: Реферат
Сторінок: 7
Предмет: Мова, Лінгвістика
Автор: CoolOne
Розмір: 46.7
Скачувань: 1603
Бургaри ‘болгари’, бургaрин ‘болгарин’, бургaрка, бургaрочка ‘болгарка’, бургaрський ‘болгарський’ – говірки ряду сіл Василівського р-ну Зп. та Солонського р-ну Днп. [ЧСНН І, ІІ4]. Результат гармонійної асиміляції л – р > р - р. Звук у в першому складі, можливо, слід зіставити з с-х. Бугарин, Бугарка, Бугари а, бугарски (у цьому регіоні з 1762 р. існує Нова Сербія, першими (після звільнення краю від турків) осадниками якої були угорські серби).

Бурше, буршеи, бурш присл. ‘більше’ – вищий ступінь від богaто ‘багато’, бyрший ‘більший’, мaйбурший ‘найбільший’, мaйбурше, мaйбурш ‘найбільше’. Засвідчується суцільним ареалом у говірках Тячівщини, Хустщини, півд-сх. Рахівщини та півд-зах. Виноградівщини Зк. [ДЛАЗ рукопис]. Звук у<о у новозакритому складі /пор. у сусідніх говірках бyл’ше, бyлше). Ізоглосу продовжують гуцул. бiрше, бeирше ’більше’ [12], бuрше id. – говірки сс. Бабин, Яворів Косівського р-ну ІФ, Виженка Вижнецького р-ну Чрв, бiрше-менче ’у якійсь мірі, приблизно, більш-менш’ /Гуцульський календар на 1937, 1939 р. [СГГ І83], бiрший ’більший’ – с.Тюдів Косівського р-ну ІФ, біршіст ’більшість’ – с. Замагорів Верховинського р-ну ІФ, біршiти ’збільшуватися, більшати’, біршeнький пестл. до бірший – с. Гринява Верховинського р-ну ІФ [СГГ 197 – 198]. Переважно зах. буковинські б’iрше , бuыршеи id. [13] та півд. буковинське бирше id. [14]. Отже, ротацизм у бірше (бурше) та ін. має досить значний ареал, що займає і закарпатські марамороські, гуцульські та зах. буковинські говірки.

Постання р /<л) у бiрше, бeирше В.Кобилянський допускає можливістю аналогії до гiрше, гeирше, шiрше - шeирше, щiрше - щeирше [15]. У закарпатських пам’ятках ротацизм у бурше, бурший, буршій, майбурше засвідчується з ХVІ ст. Наприклад, у Нягівських повчаннях: Овунъ бурше ище кликавъ; Объмылъ насъ бурше выдъ снhгу и ухомъ нашимъ далъ радусть и веселые; И не грhши у перецh родителюмъ своимъ и каждому, кто естъ буршій; Люди май полюбили потемокъ, чомъ ся смhютъ и глумлятъ ся слову божому, май бурше тоты буршіи, владыци, судеве [16].

Вайбрик ’лейбик, чоловічий чи жіночий верхній одяг’ – говірка с. Бехерів на Східній Словаччині [ВхЗн II, 50]. З лайбик id.< нім. Leibchen [ЕСУМ Ш, 214].

Верблюд ’велика жуйна тварина, одно- або двогорба’ і його деривати верблюдиця, верблюдиня, верблюдячий, верблюжий, верблюжина, верблюдка [СУМ І, 326]. З велблюд, яке й досі відоме в говорах [Жел 60]; прсл. *velьbodъ *vъlъbodъ ст-сл. що є давнім запозиченням із готської мови [ЕСУМ І, 35І]. Дисиміляція л - л >р - л. З ротацизмом українськими пам’ятками верблюдъ, верблюдица, верблюжый відзначається з ХУІІ ст., верблюдовый - з ХVIII ст. [Тимченко 2І5], хоч у ХVІІ ст. нерідко вживалися ще й давніші структури велблюдъ, велблудъ, велбудъ [Тимченко 205]. Пор. рос. верблюд (з ХV ст.), біл. вярблюд (ХVІ ст.), пол. діал. і заст. wielbr\x0105d, wielbrunt [SW VП, 565], в останньому l – l >l – r).

Веретюрніца ’веретільниця, Anguis fragilis L’. – говірка с. Липник на Південній Лемківщині [ВхЗн П, 39], веретюрниця id. – с. Криниця на Північній Лемківщині [ВхЛ 79]. Дистактна прогресивна гармонійна асиміляція р – л > р –р.

Выкаркулювати < выкалькулювати [ВхЛ 78]. Асиміляція л - л > р - л; пор. фран. calkuler ’вираховувати, рахувати, розраховувати’.

Быкарюшити < выкалюшити ’выпотрошить, вычистить’; выкарюшитися < выкалюшитися ’выпотрошиться, испражниться’ – Гуцульщина [ГСУМ 445]. Выкалюшити, выкалюшитися етимологічно пов’язується з кал.

Вискирятися ’вискалюватися (про сонце, місяць, зорі)’ (ЧСНН Т, 165 з посиланням на твори 1.1. Манжури).

Віярня ’віялка’ – говірки Західної Волині [КСЗВГ 87]. З *війалн’а id. Ґoвр’а ’чорногуз, Сісопіа сісопіа L.’ – говірки зах. Хустщини Зк., у с.Березово Хустського р-ну Зк. ґoвр’а побутує поряд із бyз’ок [ДЛАЗ І28]. У рукописному словнику говорів Закарпатської області М.Грицак гoвр’а відзначається як ’висока жінка чи дівчина’ (с. Осій Іршавського р-ну Зк.), ’неповоротливий хлопець’ (с. Білки Тршавського р-ну Зк.), ’кличка курки’ (с. Кошелево Хустського р-ну Зк.). З діал. ґoвл’а id., що вживається в сусідніх селах (з угор. golyla id. ; в угорських говорах цього слова з ротацизмом не виявлено).

Гoмoр’а ’набита на голові ґуля’ – фіксується у ряді, говірок півд.-зах. Перечинщини Зк., зокрема, у сс. Перечин (факультативно з гuр’а id.), Ворочово (паралельно з гомыр’а), Вільшанки (факультативно з бoвдыр’а, гомыр’а) с.Новоселиця Перечинського р-ну Зк. (поряд з гoмoл’а), с. Смерекова Перечинського р-ну Зк. (поряд з бoвдыр’а), с.Сімерки Перечинського р-ну Зк. (паралельно з цiмр’а ж.р., цiмір’, цiмір ч.р., гoмбыр’а), с.Тур’ї Ремети Перечинського р-ну Зк. (факультативно з гoмoл’а, гoнд’р’а) [ДЛАЗ ЗЗО]. Очевидно, з уживаного в суміжних говірках гoмoл'а, гoмул’а а id., яке, вірогідно, пов’язується із зметатезованим діал. гомuла ’могила’, ’брила’, ’глиба’ чи діал. гомuла. ’висока незграбна людина’, ’висока довготелеса людина’ [ЕСУМ І, 558].

Гр’адило ’дзеркало’ – становить східну частину (схід. Ужгородщина, півд.-зах. Мукачівщина, схід. Перечинщина Зк.) широкого ареалу гл’адuло id. На окраїнах субареалу гр’адuло ця назва на південному заході виступає факультативно з гл’адuло id., а на південному сході - звеирeдло, дзвеирuдло [ДЛАЗ 28]. З гл’адuло ’дзеркало’.

Грuвый, гривeнький ’глывытй’ – у пісні із Закарпаття [ГСУМ 492].

Жорвa, журвa ’вид дятла (зелений дятел), Picus Sprecht.’ [ВхНз 19,20], ’вівсянка сіра, Emberiza calandra L.’ [Шарлемань Т9]. Укр. жoвна, діал. жонвa, жонa та ін., прсл. *\x017Eьlna.

Закопiрч’увать, закопiрчить ’закопилювати, закоп’iрчуваться, закопiрчиться ’закопилюватися’, закопiрч’еиний ’закопилений’: закоп’iрчив губу і сидит’ – говірки сс. Балки, Єлисаветівка, Приморське Василівського р-ну, Кушугум Запорізького р-ну Зп. [ЧСНН ТІ, 37-38]. Пов'язується з копилити ’напинати, надувати (губи)’ [ЕСУМ П, 567].

Зармутuти ’засмутити, зармyчений ’засмучений’, зармyток ’смуток’ [ВхЗн ІІ, 40]. Слова зармутитися, зармуток у такому ж значенні з посиланням на Я.Ф.Головацького відзначають у своїх словниках Є.Желехівський (с. 267 та Б.Грінченко [11, 90]. Я.Ф.Головацький у пісні з Угорської Русі (зокрема, Лемківщини) фіксує: Журилася попадонька та своёвъ бhдою, Же достала хлопа Попа съ длуговъ бородою... Зазвали на веселя, бы ’мь ся веселила, Что посмотрю на бороду, та ’мь ся зармутила /Нар. пhсни Галицкой й Угорской Руси, І, 190]; Ци на жалость, на жалость, Ци на вельки зармуток; Шкода, Боже, шкода, Сесь Кошутовъ вербунокъ! [11, 132]. Вважаються словакізмами, а ймовірніше, мабуть, слід було б кваліфікувати словакізмами чи чехізмами. Пов’язуються з давнім композитом * kala-mutiti (чес. kal- ’каламуть, осад’); пор. укр. каламутити, ст.чес.kolo-mutiti). Як в експресивному слові у компоненті kolo друге о занепало, а l>r. Структури з r
Звіздyр’а ’кличка кози, що має зірку на лобі’ – говірка с. Брід Іршавського р-ну Зк. Із звіздyл’а, що широко відоме в сусідніх селах.

Йaтеир’, йaтір’ ’дятел’ – завжди факультативно з йaтеил’, йaтеил, д’aтеил, д’aтеил’ відзначається в різних регіонах ареалу першого тому АУМ, зокрема, в сс. Свидовець Бобровицького р-ну Чрг., Великий Острожок Хмільницького р-ну, Люлинці Калинівського р-ну Вн., Мехедівка Драбівського р-ну Чрк., Козельщина Козельщинського р-ну Пл., Софіївка Первомайського р-ну Мк., ’йaтер, йaтер’ – Усівка Пирятинського р-ну Пл., йaтир с. Алтинівка Кролевецького р-ну См. (АУМ І, 1ІЗ і коментар), йaтір – сс. Накваша Бродівського р-ну Лв., Кудлаївка Шумського р-ну Тр., Давидківці Хмельницького р-ну, Суслівці Летичівського р-ну, Стара Гута Деражнянського р-ну Хм. (АУМ ІІ, 337, коментар), дятер [Шарлемань 18].

Йoроп лайл. ’дурень, телепень, йолоп’ – вживається зрідка в говірці с.Снячів Сторожницького р-ну Чрв [МСБГ III, 85], йоропuца ’дівчина, жінка-дурень ’ – там само.

Карвaрія<Калварія ’гора, де відбувалися муки Христа, євр. Голгофа’ – говірка с. Воля Нижня Яслинського повіту (тепер Польща) [ВхЛ 78]. З лат. calvaria, що з calva ’череп, черепна коробка’. Дистактна чи гармонійна регресивна асиміляція л - р>р - р.

Карганeц’ ’вид рослини’(?) – Поділля. Очевидно, пов’язується з калгaн <сер.лат. або сер. грец. galanga [ЕСУМ II, 349].

Карганка ’вид квасолі’ (СБН III з посиланням на Н.Анненкова "Ботанический словарь", СПб., І878). Див. попереднє слово.

Карімарь ’чорнильниця’ – говірка с. Липовець на Північній Лемківщині (тепер Польща) [ВхЛ 78]. З каламар, коломар, калімарь id. <пол. ka\x0142amarz < лат. calamarius (calamarium) ’шкатулка для приладів до писання’ [ЕСУМ II, 346]. Дистактна асиміляція л - р>р - р.

Карарaд ’колорадський картопляний жук, Leptinotarsa decemlinesta Say’ – говірки сс. Попівка, Прокопівка Новгород-Сіверського р-ну Чрг. [ДЗЛ 38, 39].З кадарaд, колорaд id., що широко відоме в навколішніх селах. Як недавнє іншомовне переймання у говорах зазнає й інших змін: королaд id. метатеза, караяд id. – [ДЗЛ 38, 44].

Козeрнік ’ситняг, Heleocharis R. Br.’ – говірка с. Лучанки Овруцького р-ну Жт. (ЛСПГ). Можливо, з *козелник, козелек, козелек, козелці та ін., що широко знані в ботанічній народній номенклатурі (СБН 224).

Кuчиериенок, кuш’иериенок, киш’иерuнок, кычірінок, кuч’иериник, кuч’иерник ’суглоб пальця руки’ займає суцільний арел західно- та середньоверховинсьих говірок [ДЛАЗ 309]. Ізоглосу продовжують бойк. кыч’еренок, кыч’еринок, к’uечеринок, мн. кыч’еринкыо ’пальцевий суглоб’, кuчиринка [Онишкевич І, 35І]. Постало з кычеилиенок id., що поширено в сусідніх говірках [ДЛАЗ 309]. Останнє, очевидно, є результатом метатези структури чuколонок ’кісточка, щиколотка’ і вторинного зближення її з челенок та дальшої деетимологізації [БСУМ ІІ, 440].

Ковaрн’а ’кузня’ – говірка с. Тросник (Шашвар) Виноградівського р-ну Зк., ковaрн’а поряд з ковaл’н’а, шмuтн’а id. у говірці с. Тур’ї Ремети Перечинського р-ну Зк [ДЛАЗ 248 коментар]. З ковал’н’а ’кузня’.

Кoрокіл ’дзвінок’ – деякі говірки Гуцульщини. З діал. колокіл id.

Кримінaр ’в’язниця’ – говірка с. Зеленів Кіцманського р-ну Чрв., кримінaрник ’арештант, в’язень’ – говірка с. Снячів Сторожинецького р-ну Чрв. [МСБГ ІV, 97]. З кримінал, кримінальник id. Дистактна прогресивна асиміляція р – л > р – р.

Крoнцaти < клонцати ’кусати, розгризати горіхи та ін.’ – деякі говірки Рахівщини (Грицак). Пор. клонцати, кланцати, клацати, кламцати ономапоетичного походження [ЕСУМ ІІ,453, 455-456].

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes