Методи соціально-педагогічної діяльності, Детальна інформація

Культурологією, то вводить у свій арсенал методи цих наук. Водночас необхідна адаптація цих методів до об’єкта, предмета педагогічної соціології.

До традиційних методів соціальних наук, які використовує і соціальна педагогіка, належать спостреження, опитування, вивчення документів, соціально-педагогічний експеримент, тестування, моделювання, соціометрична і референтометрична процедури, визначення рейтингу, та інші.



Метод спостереження.

Метод спостереження – один із випробуваних методів, яким користуються природничі та суспільні науки. Він може застосовуватися самостійно і в поєднанні з іншими методами.

Спостереження як метод передбачає цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом, фіксування таких явищ, які цікавлять дослідника практичної діяльності. На відміну від інтерв’ю та анкетування спостереження не залежить від уміння, знань чи готовності людини дати достовірні відповіді. Воно не потребує і активного співробітництва дослідника з собою, тому не зустрічає відмов. Нарешті, воно більш об’єктивно відображає дійсність, адже набагато важче незвично поводитися, аніж дати незвичну відповідь. Цей метод широко застосовується у дослідженях різних явищ суспільного життя, зокрема під час вивчення психологічного взаємовпливу людей у процесі колективного обговорення проблем на зборах у ході дискусій. За його допомогою можна також вивчати вплив на аудиторію лекції, бесіди, вистави. Спостреження дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру її поведінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкування.

При використанні спостереження як одного з головних емпіричних методів соціально-педадогогічних досліджень необхідно забезпечити:

чітке визначення мети спостереження та узгодження її з метою дослідження;

мотивовваний вибір об’єкта, предмета й ситуації;

вибір найдоцільніших сособів спостереження за певною схемою;

планомірне проведення спостереження за певною схемою;

перевірка результатів спостереження щодо їхньої обгрунтованості та надійності.

Завданнями спостереження можуть бути попереднє вивчення об’єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів. Об’єктами спостереження залежно від мети та завдання дослідження є окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільності.

Предметом спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи або кількох груп у певному соціальному середовищі та ситуації.

Аби полегшити процес спостереження, соціологи використовують контрольний список об’єктів і фактів соціальної ситуації, які слід мати на увазі.

Наприклад, під час вивчення навчально-виховного процесу такими контрольними об’єктами є:

Суб’єкти навчально- виховного процесу: учні і вчителі, їх коротка характеристика.

Форми взаємодії між об’єктами. Засоби впливу. Види соціальної діяльності дітей.

Взаємини між суб’єктами в кожній групі. Наслідки усталених стосунків.

Стимули і мотиви діяльності суб’єктів навчання і виховання.

Повторюваність тих чи інших явищ.

Відхилення від звичайної поведінки.

Протиріччя у словах і вчинках.

Індивідуальні особливості педагогів і дітей.

Місце дитини у колективі.

Суттєві помилки у навчально-виховному процесі.

Спосіб спостереження визначається завданням, об’єктом, ситуацією і характером взаємодії між спостерігачем та об’єктом спостереження.

Розрізняють включне і невключне, відкрите і приховане, природне і лабораторне спостереження.

Включне спостереження означає, що експериментатор сам не певний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження. Обов’язковою умовою такого спостереження вважається те, що експерементатор є для інших індивідів рівноправним члеом групи.

Значно частіше використовується невключене спостереження – спостереження “збоку”, коли дослідник не належить до учасників групи. Це самостійний прийом дослідження для уточнення і конкретизації гіпотез, визначення методів основного дослідження.