Фактори впливу та методи визначення електромагнітної обстановки офісного приміщення, Детальна інформація

При цьому потужність, що розвивається в антені приймача під дією зосередженої завади (2.13), нВт, визначається на підставі виразу (2.14) як сума

, (2.15)

де D – коефіцієнт підсилення антени приймача.

Через труднощі розрахунку ЕМО при дії декількох джерел застосовують упорядкування складових зосередженої завади по дискретних енергетичних рівнях. Таке упорядкування можна проводити згідно з методикою, рекомендованою В. Д. Челишевим [16].

2.3 Імовірнісний метод

Для оцінки ЕМО також використовується імовірнісний метод. Інформація про реальну ЕМО міститься у вихідному сигналі радіоприймального пристрою. Цей сигнал можна записати і піддати статистичній обробці [15].

Статистичні характеристики сигналу залежать від того, чи знаходиться радіопередавальний пристрій (РПП) тільки під впливом вхідного сигналу або на його вхід діє сукупність сигналу і завад. Ідеалізовану ЕМО, що відповідає першому випадку, можна прийняти за опорну, з яким порівняти реальну. Таким чином, про якість реальної ЕМО можна судити, порівнюючи статистичні характеристики двох вихідних сигналів РПП. При цьому можна одержати і кількісну оцінку ЕМО, якщо порівняти між собою імовірності перевищення заданого рівня вихідними сигналами приймача на інтервалі спостереження Т.

Перевагою розглянутого методу є те, що оцінка ЕМО здійснюється по реакції конкретного РПП на вхідний вплив, яка у непрямий спосіб враховує усі заходи як технічного, так і організаційного характеру, спрямовані на забезпечення ЕМС.

3 ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКИ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОЇ ОБСТАНОВКИ

3.1 Оцінка параметрів заземлювального пристрою

Основним параметром, що характеризує заземлювальний пристрій (ЗП) є його опір розтікання на промисловій частоті (ПЧ). Для великих заземлювальних пристроїв до нього додаються опори основ електроапаратів щодо опорної точки, для якої вимірявся опір розтікання. Інші параметри (крокова напруга, напруга дотику) вводяться з міркувань електробезпеки персоналу.

Експериментальні методи виміру опору розтікання й опорів основ ЗП базуються на методі "амперметра-вольтметра". При цьому часто застосовують спеціальні прилади, які представляють собою, фактично, комбінацію амперметра, вольтметра і джерела струму для навантаження заземлювального пристрою.

При вимірах опору розтікання струмовий і потенційний електроди варто розташовувати на території, вільної від ліній електропередач і підземних комунікацій. Відстані від об'єкта (наприклад, підстанції) до струмового і потенційного електродів вибираються залежно від розмірів заземлювального пристрою і характерних рис навколишньої території.

Якщо ЗП має невеликі розміри, а довкола нього мається велика площа, вільна від ліній електропередач і підземних комунікацій, то відстані до електродів вибираються таким чином:

rет\x22655·D, (3.1)

rес\x22650.5·rет, (3.2)

де D — найбільший лінійний розмір ЗП;

rес, rеп ( відстань від ЗП до струмового і потенційного електродів відповідно.

Рисунок 3.1 ( Принципова схема виміру опору розтікання:

ЗП ( заземлювальний пристрій, П ( потенційний електрод, С ( струмовий електрод

Значення, яке індукується на вимірювальному приладі, і є шуканий опір.

Якщо ЗП має великі розміри та відсутня можливість розміщення електродів, як зазначено вище, струмовий електрод варто розмістити на відстані rес\x22653·D. При цьому, щоб зберегти необхідну точність вимірів, методика дещо ускладнюється. Потенційний електрод розміщується послідовно на відстані rеп=(0.1,0.2,…0.9)·rес, причому обов'язково на тій же лінії, що й струмовий електрод. Для кожного розташування потенційного електрода rеп виміряється і заноситься в таблицю значення опору.

Далі будується крива залежності значення опору від відстані від ЗП до потенційного електрода rеп. Якщо крива монотонно зростає і має в середній частині горизонтальна ділянка, за еталонне значення опору приймається значення при rеп=0.5·rес. Це означає, що потенційний електрод знаходиться в зоні нульового потенціалу, практично поза зонами впливу ЗП і струмового електрода. Якщо крива не монотонна, що є наслідком впливу різних комунікацій (підземних і надземних), завад і т. і., виміри повторюють в іншому напрямку від ЗП. Якщо крива опору плавно зростає, але не має горизонтальної ділянки (різниця опорів, обмірюваних при rеп=0.4·rес і rеп=0.6·rес більш ніж на 10% перевищує значення, виміряне при rеп=0.5·rес), і відсутні можливість переміщення струмового електрода на більшу відстань, можна використовувати два наступних методи.

За першим методом проводяться дві серії вимірів при rес=2·D і rес=3·D. Криві наносяться на один графік. Точка перетину кривих приймається за точне значення опору розтікання ЗП.

Другий метод відрізняється тим, що в якості потенційного і струмового електродів використовуються існуючі провідні комунікації (кабелі зв'язку і т. і.).

При проведенні вимірів як допоміжні електроди зазвичай застосовують сталеві стрижні або труби діаметром до 50 мм. Стрижні повинні бути очищені від фарби, а в місці приєднання сполучних провідників також від іржі. Стрижні забиваються або угвинчуються в ґрунт на глибину 1.0…1.5 м. Якщо є потреба струмовий електрод виконується з декількох паралельно з'єднаних електродів, розташовуваних по окружності, на відстані 1.0…1.5 м один від одного.

Іноді в якості струмових і потенційних зондів використовують пристрої інших заземлювальних об'єктів, а для подачі струму і виміру потенціалу використовуються ті чи інші існуючі ланцюги.

При виборі або спорудженні струмового електрода необхідно виконати перевірку відповідності опору струмового кола технічним даним приладу, за допомогою якого пропонується провести виміри.

Зрозуміло, ті ж виміри можна провести безпосередньо методом амперметра ( вольтметра. Величина струму джерела залежить від величини завад вимірам.

Потрібно також враховувати вплив поля, створюваного великим струмом навантаження, на кола потенційного електрода.