Фактори впливу та методи визначення електромагнітної обстановки офісного приміщення, Детальна інформація

Електродинамічний підхід до опису ЕМО базується на рішенні рівнянь Максвелла при відомих джерелах електромагнітного поля. При цьому середовище, в якому поширюються ЕМХ, вважається однорідною та ізотропною. Груповий сигнал, що визначає ЕМО в точці спостереження Р(x0,y0,z0), можна знайти як суперпозицію електромагнітних полів від m окремих взаємно незалежних джерел. Базовою моделлю джерела ЕМЗ служать: елементарний електричний випромінювач (диполь Герца) і елементарний магнітний випромінювач (рамка зі струмо абом елементарний щілинний випромінювач).

Загальні вирази для складових електромагнітного поля в сферичній системі координат мають вид:

для диполя Герца:

(2.1)

(2.2)

(2.3)

де I ( сила струму у випромінювачі,

l (- довжина випромінювача,

r ( відстань,

( коефіцієнт фази.

Для елементарного рамкового випромінювача:

(2.4)

(2.5)

(2.6)

де S ( площа рамки зі струмом.

залежно від співвідношення довжини хвилі ( і відстані до точки спостереження r.

З формул (2.1-2.6) випливає, що при r<<(((( складову нижчих ступенів можна не враховувати і навпаки.

Відстань rкр=(((( називають критичною або граничної. Якщо точка спостереження розташована на відстані значно меншому rкр, то поле характеризується ближньою зоною (зоною індукції), якщо r>>rкр, ( далекою зоною (зоною випромінювання). Зона в околиці rкр називається проміжною зоною.

ближньої і далекої зон для електричного і магнітного випромінювачів.

Таблиця 2.1 ( Складові ЕМЗ у ближній і дальній зонах для електричного і магнітного випромінювачів

Електричний випромінювач Магнітний випромінювач

Ближня зона











Дальня зона